Зразковий психологічний трилер Кінга, що тримає в напрузі з перших сторінок. Історія 12-річного вундеркінда Люка Елліса, який стає жертвою секретної організації. Вражає своєю деталізацією і тим, як майстерно створена атмосфера безпорадності дитини, розглянуті глибокі питання про етику та силу дитячої солідарності. Попри чудову першу половину, фінал може здатися дещо «голлівудським». Деякі рішення дорослих персонажів виглядають нелогічними та суперечать здоровому глузду. Також похмурий масштаб організації залишає після себе важкий і неоднозначний посмак. Незважаючи на певні сюжетні огріхи в розв'язці, це чудовий твір, Кінг досі в строю. Емоційне напруження робить цю книгу обов'язковою до читання. Потужне нагадування, що жодна велика мета не варта катувань беззахисних.

Глибокий психологічний роман, після прочитання якого вкотре переконуєшся: ті жахи, які відбуваються з багатьма людьми в реальному житті, не зрівняються з жодним горором. Анотація твору насправді відображає головну проблему, порушену в ньому: домашнього насилля. Не дивно, що книжка важка з психологічного погляду, у ній багато натуралістичних сцен. Почавши читати роман, я була впевнена, що в ньому не буде місця для містики, та я помилилася. Далі зупинюся окремо на двох сюжетних лініях. Реалістична мені дуже "зайшла". Як на мене, автор надзвичайно тонко зумів відтворити у творі психологію жертви й тирана. Знаю, що Кінг любить деталі, але обсяг твору, на мою думку, завеликий. Я би скоротила роман мінімум на чверть, думаю, від цього твір зовсім би не постраждав. Спочатку читати було нудно, та з кожним новим розділом динаміка наростала, і в мене зникло бажання відставити книжку (на початку воно таки іноді з'являлося). Ще я переконалась у тому, що мені дуже подобається, як Кінг моделює любовну лінію у своїх творах. За нею дійсно цікаво спостерігати. Вона не зводиться до інтиму. Стосунки персонажів базуються на любові, повазі й довірі. Це спостерігаємо і в "Розі Меддер". Містична сюжетна лінія мені була цікава, але, щиро кажучи, не до кінця зрозуміла. Думаю, твір чудово обійшовся б і без неї. Звісно, завдяки містичній лінії додалося екшну й інтриги, але остання для мене багато в чому так і залишилася не розкритою. Єдине, що було більш-менш зрозуміле, це алюзії на античну міфологію (Мінотавр, лабіринт, еринії). Але якось багато всього намішано, як на мене. Містична лінія мені більше нагадала страшний сон, бо сновидіння нерідко нелогічні й насичені образами, які часто мають різні значення для різних людей. Або просто марення людини під впливом заборонених речовин. Та я не виключаю того, що просто не зрозуміла алегорії. Загалом, роман мені сподобався, але, дочитавши твір, я залишилась дещо розгубленою, і в мене більше питань, ніж відповідей.

Це старий добрий Стівен Кінг. Книга, коли ти справді переживаєш за маленьку дівчинку, і не так важливо хто чи що то. А як чи виживе вона у цій дикій природі

? Пуррфектно! Вусами клянусь!

Домашнє насилля - надзвичайно важка і сумна тема. Надто коли ти роздивляєшся, як воно відбувається, ледве не під мікроскопом. Я ледве витримала початок цього роману Кінга, але рада, що в наступному ж розділі головна героїня "прокидається" до того, щоб втекти від свого жахливого чоловіка. А його одержимість, коли він виявляє, що більше немає зручної боксерської груші, яку він вважав своєю власністю і на якій виміщав буквально кожну свою власну невдачу, направду моторошна річ. Від того, що ти розумієш, що якраз ТУТ жодних елементів фентезі НЕМАЄ, тобі стає ще гидкіше і хочеться триматися подалі від чоловіків. Власне, це буде перший раз, коли я скажу, що твори Кінга, нехай він і звик висловлюватися аж занадто прямо й подеколи грубо, все-таки не позбавлені фемінізму - адже тут він зображує, як жінка, спілкуючись із іншими жінками, які пережили те саме, що й вона (зауважмо, вона не наштовхується на мізогінію з боку товаришок!), набуває самостійності, незалежності - крихкої спочатку, але згодом дедалі міцнішої. Щодо фантастичного елемента я довго міркувала - це було відсилання на якусь грецьку богиню чи на міф про Мінотавра? Чи це було альтер-еґо Розі? Хай там як, але добре, що саме воно розправляється з найгіршим втіленням Нормана - я була просто в шоці, наскільки гіршою може стати і без того жорстока людина, якщо вона взялася когось переслідувати. Наскільки в неї можуть зірватися гальма...

? «Смерть - це загадка, а поховання - таїнство» ?‍? Атмосфера - осінні, зимові вечори, туманна погода Перечитано вдруге і радію, що взялася за неї, хоч і довго читала ? Сподобалася більше, ніж першого разу ? Моторошно і так захоплююче ?‍? ✨✨✨ ? Чи варто перевіряти перед покупкою нового будинку наявність біля нього індіанського кладовища ? Родина Крідів переїжджає до нового містечка у новий будинок ? Цікавий сусід Джад, який невдовзі стане справжнім другом, розповідає містичні історії про старовинне кладовище… невдовзі у сімействі стається горе - улюбленець доньки кіт Черч потрапляє під колеса вантажівки … ? І це лихо відкриває неначе портал страшних і моторошних подій ?‍? ❓ Як не розгубитися перед моторошним і незбагненним ? Чи може старовинне місце аж так впливати на свідомість людини ? Як не зійти з розуму після тяжких втрат ? І чи взагалі може бути якийсь нормальний фінал, коли відбувається стільки загадкової ненормальності? ? «Коли тварину збиває машина, дитина цього не забуває» ? «Жах нарешті знайшов для себе слова. Вийшов назовні, розкрив своє огидне лице» ? «Людське серце твердіше за камінь» ? «Смерть була таємницею. Смерть була жахом, який треба ховати від дітей» Від мене ? рекомендасьйон?? І також крайню новішу екранізацію ? 2023-го теж рекомендую ?

Мені вона подобається, я її перечитала вже три рази і досі книга цікава.

Це класна книга! Задушливе американське літо й повільний розвиток подій тільки підкреслюють зростаючу напругу. Чим далі, тим я намагалася читати повільніше, щоб відтягнути момент незворотного. Кінець для мене був очікуваним, але це тут зовсім не головне. Книга, що залишає післясмак і відпускає — ой як не одразу.