😿 Тряс лапками від захвату Неймовірна добірка, кожен твір проживаєш і не хочеш повертатись в реальність, однозначно перечитуватиму знову й знову

Дуже хочу її прочитати

Подорож у світ української містики та народних повір’їв. Казкові мотиви переплітаються з реальністю, оживають давні легенди та магія, яка захована між рядками. Книга захоплює атмосферою темної української ночі, де нечисть ховається в тінях, а історії оживають у кожному оповіданні. Це добірка короткої прози класиків ХІХ–ХХ століть, що залишає після себе відчуття чарівності та загадковості українського фольклору

Це захопливе занурення в атмосферу загадковості та народних вірувань, де межа між казкою й реальністю майже непомітна. Книга майстерно поєднує класичні тексти ХІХ–ХХ століть, у яких оживають відьми, чорти, примари й давні перекази, що досі зберігають свою силу. Добірка створює відчуття темної, але чарівної української ночі, наповненої голосами предків і магією, що прихована в кожній історії.

Мені пощастило прочитати "Великодню класику"! Не буду першою, але висловлю захоплення від дизайну обкладинки, який розробила Лада Касьяненко?! До речі, яйце, якщо потерти і досі ароматне??. Тепер щодо змісту - приємно вразив. І це ще одна Велика Подяка колективу науковців, що працювали над антологією! Найперше, - вірші ?! Підібрані зі смаком і любов'ю до України й українського❤️. Це і мій улюблений "На Великдень на соломі..." Тараса Шевченка - напівдитячий та напівжартівливий. Більшість віршів обов'язково містять у сюжеті одвічні Великодні символи - Паска, Крашанка (Писанка), Хрест. Але іноді автори віршів для надання більшої урочистості та ефекту піднесення додають образ дзвонів, як у Б.-І. Антонича: "Дзвони грають шовково, осяйно, бароково..." Щодо прозових творів українських письменників ХVIII-XX ст., треба зазначити, що більшість з них розповідають про події або напередодні, або під час свята Великодня. Автори намагалися через оповідачів передати всю красу Великодня і водночас важку, кропітку працю у підготовці до свята. Мабуть, це йде від наших пращурів, які з такою теплотою передавали наступним поколінням любов і шану до традицій. Моя прабабця вважала Великдень найголовнішим святом! Окремо хочу зазначити ще тему святкування на чужині, у неволі (твори М. Чернявського, П. Феденка). Наскільки щемко і важко давалися українцям Великодні поза Батьківщиною ?. Тому особливо Актуально зараз, під час повномасштабної Війни, звучать слова М. Чернявського: "Тяжко бути в таку ніч (мається на увазі, напередодні Великодня) десь далеко від рідного краю, від сім'ї і, блукаючи між чужими людьми, прислухаючись до чужої радості, ловити слухом чужий сміх, в серці точити, капля по краплі, гірку отруту самотини". Тож, прочитавши антологію, раджу її як дітям, так і дорослим! Ви не лише познайомитися із малознаними творами про Великдень, а й відчуєте на Смак всю Велич і Красу цього українського традиційного свята! Оцінка 10 з 10!

На свято кожен із нас — трохи дитина Особливо, якщо це свято відноситься до найдовшого християнського циклу і триває аж 40 днів Пам'ятаю, як мої прабабусі в період від Великодня і до Трійці віталися лише "Христос Воскрес!" - "Воістину Воскрес!" Зараз помічаємо, що вже навіть тиждень по Великодні, у так звану Світлу седмицю, ніхто цього не дотримується Проте найголовніше на Великдень — не забути про Христа Про Його смерть і Воскресіння Про Його жертву заради спасіння людства Ця збірка великодніх історій про життя, смерть і безсмертя Про "сенс свята та/або трагедію безсвяття" Про любов, віру і надію Про жертву і прощення, поразку і перемогу Про перемогу світла над темрявою, а життя — над смертю Бо ж якщо смерть можна подолати, то виходить, немає нічого неможливого Гортаючи сторінки цього неймовірного видання, чуєш великодні дзвони у церкві, відчуваєш запах воскових свічок, бачиш їх відблиски на образах А ще знову і знову вдивляєшся у зморшкуваті руки бабусі, які тремтять, але все-таки виробляють тісто на святу паску, бо "доки могтиму спекти — житиму" Це та книга, яку не "прогоротаєш" за вечір Глибину її текстів потрібно "смакувати", роздивляючись, як вміло розмальовану писанку — повільно, помічаючи і відкриваючи приховані сенси, відчуваючи зв'язок з традиціями минулих поколінь Дякую видавництву @vivatclassic за цю можливість знайти точки дотику минулого і сучасного

Шикарне видання великодніх творів від Vivat ? Книга дуже красива, приємно пахне. У цьому видання є багато творів різних письменників. Про багатьох із них я раніше навіть не чула - і це прекрасна нагода, щоб із ними познайомитися)) Звісно, це українська література - тому, багато творів дуже сумні, але це не робить їх гіршими. Але є також твори, після яких стає так тепло й світло на душі ? Наприклад, мені найбільше сподобалися та запам'яталися оповідання Михайла Старицького "Писанка". Так уже того хлопчика було шкода на початку... Але кінець щасливий ? Також дуже сподобалося оповідання Олени Пчілки "Золота писанка" про сільську вчительку. А я ще й читала цю книгу в великодній період - тож, якраз чудово склалося ?

Чесно кажучи, я коли купувала цю збірку очікувала отримати купу затишку, тепла, насолоди, пройнята цим святом Великодня) повелася на таку життєрадісну обкладинку в улюбленому кольорі , і таку теплу назву «Великодня класика» Але по факту : так теплі оповідання були, - Що сподобалось: ❤️тепло і затишок найкраще Любов Яновська - з Землі на Оріон Микола Плевако - Великодня ніч ( так затишно і так тепло на душі ) ❤️ Богдан Лепкий - Великодній ранок ❤️ Тут воно вже дає надію що не все втрачено Гаївки Михайло Старицький - Писанка ( хоч і навіяна сумом , але має світлу надію ) Шевченко- На великдень на соломі ( читаючи нахлинули спогади ( не великодні) як я взимку колядувала на Василя на заміському будиночку серед таких рідних працівників, бо дитиною , школяркою коли постійно на вихідних їздили і на кожні свята і мали хороші дружні відносини з ними ) Галина Журба- у вербну суботу Але все ж таки багато депресивного, огидного, незрозумілого: «Мертвецький великдень» якась криза і гидота «Оповідання дяка» - нічого не ясно взагалі - у когось вчився, на щось збирав, опозорився на Великдень) що було між ними трьома подіями я так і зрозуміла , але читалося швидко Михайло Коцюбинський - Лист Нічого я і не посміхалася як писав автор мимоволі у тексті, мені так само було огидно, неприємно читати всі ці подробиці Були і ті які торкали незважаючи на кризу : Леонід Пахаревський- Воскресни , заець, одне слово Модест Левицький - землиця рідна Спиридон Черкасенко - Під Великдень Але були і ті , які не дочитала і не зачепило нічим щоб продовжити до кінця : Сильвестр Яричевський - Під самий Великдень Іван Франко - христос і хрест ( читаєш і не розумієш що там мало бути закладено ) Григорій Гануляк - Великдень лемківського ґазди… І коли попадаєш на кількаденний депресняк , так скажімо з 191 ст до 284; то втрачаєш якусь надію що далі щось може бути затишне і приємне навіть в такому на перший погляд приємному опису твору «Великдень лемківського Ґазди»; І хоч і твір Підмогильного «В епідемічному бараці» в якийсь момент починає пахнути теплом , то це лише на трохи і далі знову депресняк у творі , хоч і читалося дуже швидко І вирішила відкласти, щоб не загнати себе ще більше у депресивну яму і нечитуна