Дуже гарна серія книг. Красиве видання, гарна історія 🌸

У цілому мені сподобалось. Перша книга затягує атмосферою, цікавими різноманітними героями, магією та несподіваними рішеннями й ситуаціями. Тож, почавши, точно хочеться дізнатися, що ж буде далі. Персонажі досить глибокі, кожен зі своїми особливими характерами, поглядами на життя, минулим… І це додає характеру й наповненості й самим книгам. Із героїв мені справді подобається Євангеліна. Навіть попри її часом надмірну наївність, вона захоплює рішучістю та вірою в краще навіть тоді, коли, здавалося б, це зовсім неправильно й безглуздо. А також тим, що майже завжди прислухається до своєї інтуїції та власних відчуттів, почуттів, а не просто сліпо довіряє словам. Адже недарма кажуть: «Словами любить, а ділами губить». І значна частка правди в цьому точно є не лише в книгах, а й у житті. Окрім цього, її віра в будь-що настільки сильна, що іноді нею хочеться надихатися, щоб так само не опускати власні руки нині в нашій реальності. Ще один герой, що запав у душу, — це Джекс. Він красивий, із палким і трохи грубим характером, насмішками в словах і з недовірою в серці до інших і до себе. Але насправді він не зовсім такий, яким хоче здаватись! Протягом трьох книг він розвивається та розкривається нам із різних боків. Хоча, зізнаюсь, мені з самого початку, було майже все дуже очевидно щодо нього. Але це зовсім не заважає насолоджуватись його особистістю, яка іноді й бісить. Як же без цього? Так, Джекс не вибив із мого серця Аарванда з трилогії Мари Вульф про сестер-відьом ?, але невеличкий його куточок і мою прихильність завоював. Не лишив мене байдужою і Хаос. Якщо відкинути певні його вади (не буду спойлерити, які саме, ви й так все зрозумієте, читаючи), то він може здатися чудовим чоловіком: красивим, розумним, із вогняним характером і пристрастю, але водночас стриманим і турботливим, незважаючи ні на що, або, скоріше, наперекір усьому. Здається, щось людське таки в ньому лишалось у будь-який час і в будь-якому стані. Але, як не прикро визнавати, від завершення історії я очікувала більшого. Кінець здався мені не настільки наповненим, як історія того заслуговувала. Після останніх сторінок ніби лишився легкий присмак недовершеності. Хотілося хоча б трохи більше всього: деталей, емоцій, історії про життя головних героїв та інших жителів Півночі «після»… Також маю відзначити, що особисто для мене іноді було трохи забагато сюжетних поворотів, які трохи стомлювали. Здавалося, що авторка хотіла додати більше екшену, але я багато разів ловила себе на думці, навіщо там потрібна та чи інша ситуація/легенда/прокляття, якщо далі суті цього розкрито не було. Загалом серія гарна, захоплива, досить ненапряжна, поєднує в собі і звичайних людей, і магічно обдарованих, і навіть вампірів. А це не може не зацікавити. Трилогія однозначно варта гарного місця в моїй бібліотеці, і я точно ще колись перечитуватиму її, але місце найулюбленішої вона все ж не посяде.

Дуже гарна книжка. Малюнки 10/10 - просто кайф, хочеться розглядати їх знову і знову. Історія 7/10, читалося непогано, але трохи затягнуто і не все тримало увагу на повну

Я прочитала «Фінал», і чесно кажучи, це дно. З деяких дій Телли я просто кринжувала і не лише від неї, а взагалі від усього розвитку історії Те, як вони перемогли Падучу Зірку, здається повним абсурдом і зовсім не переконує. Книга не виправдала очікувань, і я залишилася з відчуттям розчарування після всієї трилогії. Моя оцінка: 5/10. Слабкий фінал, який псує загальне враження від серії, і після нього зовсім не хочеться повертатися до деталей.

Я прочитала «Легенда», і ця книга з усієї трилогії сподобалася мені найбільше. Світ тут відкривається ширше, з’являється більше деталей, а нові міфічні мойри додають історії магії та загадковості. Телла мені симпатизувала більше, ніж Скарлет, принаймні до певного епізоду. Її характер, рішучість і певна загадковість роблять її дуже цікавим героєм, за яким приємно спостерігати. Загалом ця частина трилогії залишає відчуття повноти світу і глибини історії, і я з нетерпінням чекала продовження пригод і розкриття всіх таємниць Моя оцінка: 8/10

Я прочитала «Каравал», і спочатку під час читання думала, що це просто непогана «наркоманська казочка» і чекала, коли ж нарешті книга закінчиться. Було важко втримати інтерес і не відкладати її. Але коли я дочитала до кінця, все змінилося. Кінець повністю виправив усе, розірвав той початковий скептичний відгук, який я складала в голові. Історія, атмосфера, фінальні моменти то все стало на свої місця і справило сильне враження. Я оцінила книгу 7/10: спочатку було непросто, але фінал точно вартий того, щоб дочекатися і пережити всю подорож разом із гг

Це саме той випадок, коли друга частина не поступається першій. Навпаки — здається, що авторка підняла ставки: більше секретів, більше емоцій і більше темряви, яка повільно, але впевнено огортає історію. Телла виходить на перший план — і з її характером це обіцяє чимало пригод. Вона смілива, вперта, іноді навіть необачна, та саме це робить її пошуки матері такими захопливими. У цьому томі з’являється детективна складова — і це чудовий хід: гра перетворюється не лише на розвагу, а на справжнє розслідування, де за кожною загадкою стоїть біль, зрада чи надія. Нарешті ми дізнаємось більше про матір дівчат — ту, що колись покинула їх із жорстоким батьком і просто зникла. Відповіді, які приходять у цій книзі, тільки розпалюють цікавість, бо виявляється, минуле родини значно складніше, ніж могло здатись. Цікаво, що під час читання я зловила себе на думці: цей сюжет уже десь був! ? Момент, коли обом сестрам вдається потрапити на Каравал, дуже нагадує сцену з «Готелю Маґніфік». Атмосфера, правила гри, навіть напруга — схожі настільки, що мимоволі думаєш: хтось у когось списав… «Легенда» — це динамічна, інтригуюча історія, у якій світ магії й обману знову стирає межі між реальністю та ілюзією. І здається, що з кожною сторінкою ми занурюємось глибше — аж поки не зрозуміємо, що ніхто й ніщо не є таким, як здається.

Суперова трилогія, красиві книги ?