Стефані Арчер

Чудовий хокейний роман. Легко, без зайвої драми. Як на мене, десь на рівні із «Зіткнення». ❤️

Анонім

Дуже приємна книжка, яка читається на одному диханні. Чудові гг, чудова історія кохання з невимовним потягом між ними

Анонім

Ця історія настільки жива і захоплива, що неможливо відірватися до останньої сторінки. А далі там ще є бонусна гаряча сцена... Хокейний воротар Джеймі Штрайхер через кілька років повертається до рідних країв, щоб бути ближчим до мами, яка потребує догляду. Він з дитинства взяв на себе тягар відповідальності за маму, провину за кінець модельної кар'єри колишньої дівчини. На його глибоке переконання, в його житті немає місця нічому, окрім хокею та мами. Аж тут до нього влаштовується помічницею дівчина, з якою вони навчались у старшій школі. Вони пам'ятають одне одного, але деякий час вдають протилежне. Весело спостерігати, як сороміцькі думки поступово перетворюються в реальні полум'яні сцени. Піппа Гартлі перебуває на роздоріжжі. Після двох років гастролей її хлопець, разом із яким вони зі школи, кинув її по телефону. Вона авторка та виконавиця пісень, однак зневірена у власному таланті та налаштована працювати маркетологом заради стабільної зарплати. Джеймі попри зовнішню буркотливість та незворушність від самого початку змушує Піппу почуватися особливою, додає їй віри в себе, піклується та захищає. Вона ж, у свою чергу, дає йому можливість відчути, що він не один, що він також заслуговує на когось, хто піклуватиметься про нього та розділятиме його почуття. Піднімаються теми дітей і батьків, дружби, кохання. Як деякі тягнуть на себе забагато відповідальності. Як потрібно не фантазувати, а просто поговорити, а іноді - набити пику. Як легко робити приємно тим, хто тобі небайдужий, і як воно того варте. П.С. Подяка за переклад, який зрозуміло та приємно читати.

Анонім