Сігрід Нуньєс

Сіґрід Нуньєс ДРУГ   Це не мила книжка про песика🥹, як я чомусь думала😌🐾. Забула, чому її купила і, як часто, щоб не натрапити на спойлери, беру книгу в руки і мало що про неї знаю.   Вона доволі важка психологічно, сумна,  наповнена розповідями про депресивні розлади у людей, причини травм наводяться дуже різні.   З перших сторінок - глибокі роздуми✍️ письменниці/викладачки про самогубство, старість, вплив часу, зміни в суспільстві... Вона постійно ніби розмовляє або звертається до свого друга, якого втратила, бо він скоїв самогубство. Дружили вони більшу частину їх життя. Суцільний потік думок про мистецтво, любов, спогади про роботу зі студентами, невпевненість або самозакоханість колег. Кожний читач побачить те, що його торкнеться особисто.   Після смерті її друга, його собаку, німецького дога, величезного розміру, вдова віддає саме цій жінці, від імені якої ведеться розповідь. У Собаки "виснаження від горя" після втрати господаря. Квартира дуже маленька, тож поява такого співмешканця - це проблема для жінки, але вона бачить в цьому собаці "частинку друга". Докладає зусиль, щоб Аполло адаптувався в неї, хоче, щоб собака її полюбив. Разом ці двоє крок за кроком переживають втрату друга💔. Є деякі цікаві, теплі та зворушливі факти/роздуми про котів і собак, щось навіть з гумором...🐾🐈‍⬛🐕🐩💕   Стиль написання авторки - дуже приємний, переклад - красивий✨️, якісний текст, який легко читати, не зважаючи на теми. Книга добре розкривається📖, такого формату, що зручно брати з собою🎒👜 ЦИТАТИ 🕊Науковці вважають, що сльози тварини - це сльози стресу, і їх не варто плутати зі сльозами людини - як істоти, здатної на емоції. 🤍 Якщо читання справді посилює емпатію - нам так постійно кажуть, - то письменництво, вочевидь, її забирає. 📖 Людина не може добре думати, кохати і спати, якщо недобре повечеряла. Вірджинія Вулф. 📖 Уявне зло - романтичне й різноманітне, реальне зло - похмуре, монотонне, вбоге й нудне.

Анонім

Потенційно — це краща книга року. Я витратила на неї всі свої рожеві стікери. У ній немає чітко окресленого сюжету — радше це фрагменти роздумів головної героїні про самогубство, втрату, письменницьку майстерність, права жінок, тварин та багато іншого. Ці уривки мене глибоко вразили: вони зрезонували з моїми власними думками, змусили задуматись, допомогли подивитися на знайомі теми під іншим кутом. Я добряче поплакала, хотілось підкреслити ледь не кожне речення. Ця книга — дивовижна. Вона водночас завдає болю й зцілює. Я постійно повертаюсь до неї думками й уже хочу перечитати знову.

Анонім

Мені складно однозначно оцінити цю книжку. Можливо, вона просто не знайшла в мені того читача, якого шукала. Історія зворушлива, але щось у ній не зачепило. Було важко втримати увагу — багато відсилань до інших письменників, цитат, ніби авторка більше говорить не від себе, а через інших. Утім, деякі думки таки зачепили. Можливо, колись повернусь до неї — у тиші, коли буде потреба в розмові про втрату й дружбу.

Анонім