Здавалося б, після прочитання близько десятка книжок про Черчілля і самого Черчілля, що можна нового дізнатися з невеличкої за обсягом книжки? Але, прочитавши рік тому таку ж невеличку, але змістовну біографію Гітлера авторства того ж таки Себастіана Гаффнера, яка розставила важливі акценти в розумінні певних речей, брав до рук цю біографію Черчілля в передчутті. І ці очікування не були марними! Якихось нових фактів з життя Черчілля я навряд чи дізнався, але й не в цьому призначення книги. Цікава вона своїм аналізом, осмисленням і роздумами «а що б було, якби…» Цікава, наприклад, думка, що якби на місці Гітлера був Черчілль, то він би панував над світом. Або думка про те, що якби Черчілля не існувало до 1940 року і після 1943 року – в світі б нічого не змінилося. Але саме в ці три роки роль Черчілля була визначальною для подальшого перебігу світової історії та геополітики. А ще – цікаві, повчальні й актуальні для теперішньої України роздуми про те, який лідер потрібен був Британії в 1940 році, коли було зрозуміло, що попередня політика умиротворення Гітлера і виконання його забаганок призвела до світової війни, коли стало очевидно, що війна невідворотна і питання стоїть руба – боротися чи здатися. Британія зробила ставку на Воїна – і перемогла!

Ця зовсім невеличка за обсягом, лаконічна, але насичена книжка, написана у 1978 році, стала для мене неочікувано корисним та змістовним пазлом до історичної картинки Третього Рейху та портрету його фюрера – Адольфа Гітлера. Серед близько двох десятків прочитаних книжок про нацистську Німеччину та її лідерів, на мій погляд, ця – чи не найбільш об’єктивне й збалансоване дослідження особистості й діяльності людини, яка стала однією з визначальних для світової історії ХХ століття. В ній немає як зайвої демонізації, так і перебільшення заслуг Гітлера. Автор чітко й справедливо називає його справжні досягнення й успіхи на чолі німецької держави, аналізує його хибні погляди й помилки у внутрішній та зовнішній політиці, воєнних кампаніях. При всій значущості Адольфа Гітлера для перебігу світової історії та політики у 1930-1980-х роках, для автора він – злочинець. Так, Гітлер – завойовник як і Александр Македонський чи Наполеон. Але ні Александр, ні Наполеон цілеспрямовано не винищували людей поза полем битви як це робив Гітлер. Ці злочини були спрямовані як проти євреїв, циган чи слов’ян, так і проти свого власного, німецького, народу. Автор робить висновок, що Гітлер вів війну заради війни, а не заради якихось усвідомлених цілей. Бо інакше він почав би шукати шляхів для укладання миру вже після поразки під Москвою взимку 1941 року чи після Сталінграда 1943 року. І вже точно відповідальний політик пішов не допустив би продовження тієї війни на території власної держави. На думку автора, така поведінка Гітлера, який кидав до м’ясорубки все нові й нові сили фактично до свого останнього дня – це не що інше, як зрада і помста своєму народові за те, що цей народ виявився нібито неспроможним досягти тих цілей, які замислив його фюрер.

Книга Себастіана Гаффнера "Черчілль" — це не просто біографія. Це глибокий аналіз особистості, яка залишила незабутній слід в історії людства, і надихаючий приклад того, як сила характеру та непохитна воля можуть змінити хід світових подій. Читання цієї книги було схоже на занурення в епоху, сповнену викликів, страху та надії. Гаффнер майстерно поєднує факти, особисті деталі та свій погляд на історичний контекст. Він не обмежується простою хронологією подій; натомість, автор розкриває читачу глибини характеру Черчілля — його впертість, харизму, амбіції та недоліки. Особливо сподобалась манера викладу Гаффнера: він пише з легкістю, водночас не відмовляючи собі в іронії. Автор не прикрашає Черчілля, але й не принижує його значення. Він показує його як людину, яка іноді була незручною, ексцентричною і навіть суперечливою, але завжди залишалася незламною у своїх переконаннях. Момент, коли Гаффнер описує вирішальні дії Черчилля під час Другої світової війни, викликає справжнє захоплення. Це той період, коли Черчілль, не маючи очевидних переваг, виступив проти майже непереможного ворога, а його слова та рішучість стали джерелом надії для цілого народу. Його промови, які автор аналізує з особливим захопленням, здаються не просто словами, а зброєю, яка надихала мільйони. Що особливо вразило мене в книзі, так це роздуми про особистість Черчілля після завершення війни. Це суміш тріумфу та трагедії, коли велика людина, що врятувала світ, виявилася відносно непотрібною в мирний час. Гаффнер змушує читача замислитися: чи є така доля невід’ємною частиною долі героїв? Книга залишила мене з відчуттям глибокого захоплення. Черчілль постає не просто політиком чи військовим стратегом, а живою людиною з усіма її протиріччями. Це книга не лише про історію, але й про мужність, людяність і силу духу, яка потрібна, щоб боротися за свої переконання навіть тоді, коли весь світ проти тебе. Рекомендую цю книгу всім, хто шукає натхнення, любить історію та цінує складні людські характери. Вона нагадує, що навіть одна людина може змінити світ, якщо вірить у свою місію.