«Закохані Тюдори» — не чергова хроніка про королівські династії, не суха політична проза і навіть не традиційна біографія монархів. Це історія про те, як любов творила імперії, а зрада — руйнувала трон. Авторка пропонує нам зазирнути у найінтимніші куточки життя таких постатей, як Генріх VIII, його шість дружин, Єлизавета І, Марія Тюдор та інші. Але це не просто описи романів і шлюбів. Це — карта людських сердець, переплетених з амбіціями, релігією, політикою і, звісно, смертю. Кожна сторінка дихає ароматом епохи: шовками королівських палат, холодом веж Тауеру, тривогою нічних змов і шаленим биттям серця перед таємним побаченням. Тут любов — це не привілей, а ризик. Адже в часи, коли від шепоту до страти — один крок, навіть поцілунок може бути смертним вироком. Авторка уникає академічного тону, не навантажує датами чи надмірною фактологією, але майстерно вплітає в оповідь перевірені джерела, листування, хроніки. Це створює ефект довіри: ти не просто читаєш — ти віриш. «Закохані Тюдори» — це історія про те, що любов у середньовічній Англії була і зброєю, і щитом, і в’язницею, і свободою. Це книга про те, що почуття — це політика, якщо ти король. І що навіть корона не рятує від болю, коли серце розбите

Я дуже люблю епоху Тюдорів, тому коли я побачила цю книгу варіантів не купити не було. Але як шкода, що в книгах нон-фікшн на цю тему мене нема чим вразити. Я люблю про кохання, емоції, пристрасть і страти, а отримала про Ґвіневера та Артура і постійні повтори про куртуазне кохання. Куртуазне кохання, два слова які повторяються, я не рахувала скільки разів, але дуже багато. Я не прихильник такого кохання. Солодкі слова, високоповажні речення, прислужливість і цнотливість. Епоха королів та королев і ціле покоління любителів куртуазного кохання. Якщо ви ще не дивились серіал "Царство", то вам терміново треба це виправляти. Для мене це вау. І хоч Тюдори там не головні і події відбуваються у Франції, але Марія Стюарт, королева Шотландії, просто неймовірна. І загалом кожна серія то витвір мистецтва, а одяг просто дивитись і насолоджуватись. Єлизавета там теж присутня і її з Марією боротьба за престол показана неймовірно. Про Йорків та Ланкастерів, війну Білої і червоної троянди теж раджу серіали "Біла королева", "Біла принцеса" та "Іспанська принцеса". Як я казала, я фанат екранізацій того часу, хоча серіал "Тюдори" я так і не подивилась. В порівняні з тим скільки серіалів я подивилась на цю тему, читаючи книгу мені було відверто нудно. Основні події я знала, свого часу перечитала усю Вікіпедію про головних героїв моїх улюблених екранізацій і нова інформація яка мені траплялась, не особливо мене цікавила. Може я вимогливий читач, а може такі книги просто не для мене, але я не бачу сенсу читати нон-фікшн, коли можу подивитись приголомшиву пристрастну картинку на екрані. Тому якщо вам книга сподобалась, це класно! Авторка витратила 20 років на її написання і провела колосальну дослідницьку роботу, але для мене це просто було нецікаво.

Одна з найбільш цікавих та таємничих династій в світовій історії – Тюдори. Якою була Єлизавета Вудвіл? Жінка, в яку закохався король Едуард IV, хоча вона була старшою та вже вдовою… Що зробила Маргарита Бофорт для того, щоб її син став королем? Чим на справді керувався Генріх VIII міняючи своїх дружин як рукавички? Чи справді він був таким жорстоким? Як прихильниця літератури, яка направлення на пошуки відповідей на історичні питання, які досі висять в повітрі, не могла оминути цю книгу. Сара Ґріствуд досліджувала витоки правління Тюдорів, порівнюючи їх з легендами про Камелот та королем Артуром. Будь-яке правління спирається на найяскравіших попередників, на гарні казки, створюючи собі позитивний імідж серед суспільства. Тюдори в цьому не виключення! Їх правління зі своїми постійними сплесками успіху вгору чи вниз, знаменувало еру романтизму, яка захоплює і хвилює досі. Марія та Єлизавета Тюдори стали першими жінками-правителями в Англії, змінивши докорінно систему сприйняття монарха не тільки у своїй країні, а й поза нею. Багато сучасних феміністичних ідей ґрунтуються на успіху таких особистостей в історії. Тоді виникає питання, чому ця неоднозначна династія, яка досі не сходить з думок сучасників, перервалася? Аналіз не тільки історичних подій та особистостей, а й тогочасних поглядів на такі поняття як «влада», «монарх», «місце жінки в суспільстві», дає заключний висновок. Єдиною ложкою дьогтю для мене є зображення Єлизавети Тюдор на при кінці книги. Здалося, що більше часу присвятили не їй, а її фаворитам, що безумовно шкода, оскільки хотілось дізнатись більше про неї як королеву. Не просто, якими почуттями вона керувалася при прийнятті рішень, а й про її погляди на тогочасне життя.