Шандор Мараї

Це було настільки добре, що я кілька днів думав про цю книгу і мене не відпускало. Я б з радістю почитав щось подібне. Шандор Мараї Свічки догоріли В цій книзі тьма неймовірних думок та цитат! І якби ви бачили мій примірник, ви б це точно зрозуміли. Читаючи цю книгу я багато думав про дружбу, про людей з якими я дружу або дружив в певний період часу! Про те чи дійсно вони були друзями? І трохи сюжету! У замку, відрізаному від зовнішнього світу, старий генерал очікує вечірнього візиту друга, якого він не бачив і не чув 41 рік. Бля ви уявляєте, чекати людину 41 рік, для мене це шок! І Нехай цього буде достатньо, щоб збудити вашу цікавість, оскільки саме цікавість рухає цей роман. Чому 41 рік без зв'язку? Що призвело до розставання? Чим закінчиться вечір? Все з'ясовується під час вечірньої розмови між двома друзями. Це один із найкрасивіших романів, які я читав , як за змістом, так і за стилем написання. Він має таку глибину, яка гризе мене навіть після прочитання.

Анонім

Глибока психологічна драма в неперевершеному перекладі Максима Стріхи. Герой роздумує над непростими житейськими питаннями. Що таке справжня дружба? Чи гріхом є здійснений вчинок, чи вже сам його намір? Як прожити життя в згоді з собою? Всотувала сторінку за сторінкою і вболівала над тим, що їх так мало. В передмові Максим Віталійович вказує, що Шандор Мараї написав 47 романів. З нетерпінням чекатиму на переклади наступних його творів, а тим часом усім серцем раджу прочитати "Свічки догоріли".

Анонім

«На краю життя все буде таке просте, - все, що було і що могло бути. Все те, що колись було фактами, виявиться легшим від пороху й попелу.» Шандор Мараї новий автор для мене, але можу сміло заявити, що я готова читати все, що в нього перекладуть. Попри легкість читання, в основу його тексту закладено велику глибину, яка набуває неабиякого сенсу. Роман був опублікований приблизно в той час, коли і відбуваються головні події в цій історії, а саме, у 1942 році. Але по відчуттю, я думала, що він був написаний значно пізніше, оскільки у всьому він напрочуд виглядає сучасним. Дія роману відбувається десь біля підніжжя Карпатських гір, де стоїть родовий замок. У ньому старий генерал чекає на прибуття друга, якого він не бачив 41 рік. Більша частина історії - це монолог літнього генерала, до свого колишнього найкращого друга, який утік від їхньої дружби багато років тому за досить загадкових обставин. Генерал хоче правди про певну переломну подію в минулому і нарешті має можливість поставити свої запитання. І тому він веде діалог, а точніше монолог зі своїм таким же літнім другом усю ніч, завжди підходячи до тих запитань, але ніколи не залишаючи часу для відповіді. А можливо він і не хоче знати відповідь, бо знає її уже давно. Глибока психологічна драма в неперевершеному перекладі Максима Стріхи, читати яку було одне задоволення, і яку хочеться розібрати на цитати та зберегти в пам’яті надовго. Це не велика історія, але надзвичайно насичена, вона про дружбу, кохання, ненависть та пошук правди. Це набагато більше, ніж просто історія - це роздуми про те, як вибір, який ми робимо, і секрети, які ми зберігаємо, формують все подальше наше життя. Тому, якщо вам подобається глибока психологічна проза - обов’язковий прочитайте цю історію.

Анонім