Саллі Ніколлз

⏳️Третя і заключна частина трилогії "Гонитва у часі" прочитана. Цього разу брат із сестрою переносяться ще далі у часі, аж у 1795 рік, у Ґеорґіанську епоху. Та потрапляють вони сюди не за власною волею. Разом із ними, у маєток Еплкот потрапляють інші мандрівники у часі, справжні баронеса та барон, які втікають від французької революції.

⏳️У цій книзі було не так багато побутових подробиць, як у попередніх, зате було дуже багато захопливих пригод. Також, нарешті розкрилася таємниця чарівного дзеркала, хто його зробив і навіщо. Загалом, це досить добра серія, щоб познайомитися з минулим Англії. У ній вдало поєднані пригоди із побутовими, модними, гастрономічними подробицями часу, що описується. Я б хотіла прочитати щось подібне про Україну. До речі, цікаво, чи є книги українських авторів про мандри у часі?

Пригоди у часі тривають...

🎄Алекс і Рубі знову приїзджають до маєтку Еплкот, позапланово та ще й на Різдво. Чарівне дзеркало чекає їх на своєму місці і запрошує до нової мандрівки. Цього разу брат і сестра, опиняються в 1872 році, у вікторіанській епосі, де знову знайомляться зі своїми прародичами.

🎄Як і в першій частині, діти багато дізнаються про побут того часу, відчують на собі відсутність центрального опалення, водопостачання, користуватимуться вуличним туалетом, а окрім того відсвяткують незвичайне Різдво, отримають тогочасні подарунки, заспівають давніх колядок і десь між цим всим врятують свою давню родичку від вірогідної смерті.

🎄Знаєте, мені завжди здавалося, що вікторіанська епоха це про холод, голод, сирітство, закриті школи-пансіонати з одвічними епідеміями та нестерпними викладачками-монахинями. Власне все це тут є, але окрім того, є щаслива багатодітна родина, в якій панує любов та повага. До дітей не відносяться, як до безмозких ляльок, а ті шанують одне одного та батьків, хоча час від часу й піджартовують над деким. Наявність слуг не звільняє від прибирання за собою та домашніх обов'язків. Скромні подарунки цілком компенсуються розвагами та часом проведеним разом. Звичайно, авторка наша сучасниця і можливо багато що видумала, але мені подобається таке її позитивне бачення епохи правління королеви Вікторії. Особливо в різдвяній книзі.

Хто із нас не мріяв хоча б раз здійснити подорож у часі? А от Алексу та Рубі це вдалося!

Брат і сестра, Алекс та Рубі, можливо в останнє проводять свої канікули в родинному маєтку Еплкот. Одного вечора ця парочка знаходить портал у старовинному дзеркалі і вирушає в дивну мандрівку. Діти опиняються в 1912 році, де знайомляться зі своїми давніми родичами. Втім, це вже не якісь чорно-білі завмерлі фото з незнайомими особами, а реальні люди з іменами, характерами та своїм життям. До того ж, хтось із них точно є пра-пра дідусями та бабусями дітей.

Алекс і Рубі познайомляться зі своїми однолітками, Генрі та Дорою, з дядьком Генрі та його нареченою Мері. Вони детальніше дізнаються про побут і традиції своєї родини, посмакують тодішніми стравами, погуляють на весіллі, приміряють на себе "модний" одяг, відчують аромати та запахи того часу, а ще врятують родинну реліквію та відшукають скарб, що багато років пилився у таємному сховку.

Авторка дуже вдало передає стиль життя людей в Едвардіанську епоху. Виявляється, є купа здавалося б дрібниць, про які ми, люди XXI століття навіть не задумуємося, бо сприймаємо їх за належне.

Мріяли коли-небуть про мандрівки у часі? Якби мали таку нагоду, то куди б вирушили - у минуле чи в майбутнє? Хотіли б познайомитися зі своїми прародичами?

Якщо ви любите Різдво і бажаєте відчути, як його святкували у вікторіанській Англії, вам точно треба прочитати цю історію.

Брат і сестра - Алекс і Рубі, перебуваючи у родовому маєтку родини Піліґримів, інколи через чарівне люстро потрапляють у минуле. І це відбувається не заради розваги, а для того, щоб виправити якусь можливу помилку у сімейній історії.

То ж цього разу Алекс і Рубі потрапляють у 1872 рік. І тут майже усе суттєво відрізняється від сучасного життя, але не почуття та стосунки людей.

"Алекс думав, що місцевість у 1872 році не буде дуже відрізнятися від тієї, що в майбутньому. Але вони йшли все далі, і він помічав усе більше відмінностей. Звісно ж, найбільше впадало в око те, що ніде не було асфальтових доріг та вимощених стежок. У Вік­торіанську епоху сільські дороги були просто битими пу­тівцями. Машин не було, тому тут панувала дивна тиша. Однак її завзято порушували спі­вами пташки. Попри те, що надворі царювала зима, пташки наче були повсюди."

То ж, якщо вам цікаво, як мешканці витримували холод, як обходилися без електрики, що їли, як одягалися, вам точно треба прочитати цю розповідь. А у сучасних умовах, коли з усіх щілин лунає про блекаут, для самозаспокоєння, і поготів.

Дуже приємна книжка, хочеться читати про пригоди дітей і далі. Можливо, я так і зроблю)

Вирушити назад у минуле родини прямо перед Різдвом? Хороша ідея!

Познайомилася я з цією серією зовсім не по порядку. Адже першою я вирішила читати одразу другу книгу, яка так чудово пасує до теперішніх зимових днів. Але звичайно ж і першу книгу я планую читати далі)
"Різдво у часі" ми прочитати на сімейних вечірніх читаннях. І цей родинний детектив нам всім дуже сподобався! Великий шрифт, ілюстрації, цікаві пригоди - все це лише спонукало полюбити цю серію 🔥

Головні персонажі книги - близнята Рубі і Алекс приїжджають на Різдво в готель до своєї тітки, аби допомогти зі святковою метушнею. Але брат з сестрою мають один секрет, рік тому, старовинне дзеркало в коридорі розкрито їм свою таємницю, що завдяки йому діти можуть подорожувати у часі та виконувати різні завдання.

От і цього року дзеркало не підвело і дало близнюкам завдання - врятувати їхню далеку родичку, маленьку Ідит Піліґрим, яку батько хоче відправити у жахливу школу-інтернат, в якій діти помирають буквально постійно. І все це відбувається у 1872 році, у Вікторіанську епоху.

Отож, перед дітьми постало велике завдання, від якого насправді залежить життя і їхнє, і маленької Ідит. Тож, чи зможуть Рубі і Алекс "вписатися" у той час, врятувати маленьку дівчинку та ще й врятувати Різдво?
Почну одразу з жартів. Читаючи книгу ми не раз порівнювали себе з мешканцями 1872 року, бо ж у нас абсолютно все те саме, що і у персонажів: відключення тепла, дуже багато шарів одягу і читання при свічках?🤣 Тож цю атмосферу ми добряче зрозуміли)

А якщо серйозно, то мені книга дуже сподобалася. Я взагалі люблю таку тематику подорожі у часі, а тут ще й так добре прописано і це серія!🤩 Тому вже дуже хочу братися за першу частину і вірю, що видавництво Ранок не залишить нас без продовження.

І хоча книга орієнтована на молодший шкільний вік, що я як підліток, що моя мама як доросла - були в захваті від історії!
Книга насправді окрім пригод, нагадує нам ще й про те, що Різдво - це час родини, коли важливо забути про всі сварки і суперечності і просто розділити між собою радість свята.