Одна з тих книжок, які проживаються за ніч або за добу (в моєму випадку, бо вночі від мене потребують сну, а не читання)📖.
Здивувала ця книжка, чесно, бо купувала я її як трилер, а виявилось, що трилеру там дуже мало, а історія неймовірно приємна.
Я не фанат ромкомів, та дуже награно позитивних історій, але ця мене зачепила.
Така вона незвичайна, тендітна, щира, смішна і сумна водночас.
Не думала, що колись так буду описувати гостросюжетну прозу😅.
Слухаю одну книжкову блогерку, яка мені цікава (що теж для мене незвично, але подача у неї топ), і дійшла до двох думок.
Що, по-перше, треба читати більше інтелектуальної літератури, а не усяку дічь.
А по-друге, щось у нас дуже дивні тенденції, коли людський мозок сприймає велику кількість насильства і кривавих розправ, як таку собі нормальну реальність, більше того отримує від них більше задоволення і відпочиває психологічно (такі як я люди), хоча так не має бути.
І у нас це все друкують та знімають, тим самим наче підштовхуючи людей до такого роду поведінки, схвалюючи її, виправдовуючи, даючи право на життя.
От я і задумалась над тим чи не є це ірраціональним і дивним.
Говорячи ж про цю книжку, скажу, що такого роду «добрі, теплі» історії мені непогано так заходять.
Тож, якщо читати трилери, то тільки такі.