Роман «Каліґула» С. Терні – це художнє переосмислення біографії відомого римського імператора крізь призму відносно об’єктивних відомостей про нього (спогадів, несуперечливих історичних джерел). Це спроба спростування багатьох міфів, якими позначена ця одіозна постать. Попри це, автор не зображує Каліґулу як безневинну й щиросердну людину, якою він, безумовно, не був. Роман С. Терні умовно можна поділити на дві частини (хоча сам твір композиційно складається з чотирьох): життя Каліґули до сходження на трон і період його правління. Оповідь у романі ведеться від імені наймолодшої сестри імператора – Лівілли. У післямові автор пояснює, чому обрав саме такого оповідача. Образи персонажів, більшість із яких є історичними, прописані дуже майстерно. Мене вразило те, наскільки тонко письменник передав їхню психологію, як точно відобразив емоції (а вони подекуди були дуже складні). Протягом першої половини твору ми спостерігаємо за дорослішанням Каліґули. Він ще не має навіть близько нічого спільного з тим жахливим тираном, про якого потім писатимуть історики, і його схильність до жорстокості продиктована винятково бажанням вижити і захистити сестер. Каліґула наділений багатьма позитивними рисами, такими як гострий розум, кмітливість, відвага. Він не позбавлений здатності любити (і ця любов далеко не така порочна, якою її почали зображати після повалення влади Каліґули, принаймні у трактуванні письменника). Те, що згодом багато істориків трактувало як ознаки божевілля імператора, автор пояснює запальним характером і схильністю до сарказму, який не розуміло оточення. І так, жорстокості Каліґулі точно не бракувало, але в цьому він не був винятковим. Який римський імператор прославився людинолюбством і щирою натурою? Зрештою, коли я дочитала твір, то зрозуміла, чому всі вони були такими жорстокими, чому стояли на межі божевілля чи й божеволіли. Постійні інтриги, страх смерті й катування, спостереження за жорстокістю, підозри, недовіра, зради не могли сформувати інших особистостей. У творі образ Каліґули, як зазначає у післямові автор, - це образ не божевільного монстра, а «дещо неврівноваженого, переслідуваного і саркастичного чоловіка, який постраждав через нездатність співпрацювати з сенатом». Книжка мені дуже сподобалася. Вона цікава й інформативна, читається легко, але охочих прочитати мушу застерегти: психологічно вона надзвичайно важка.
Калігула Саймон Терні Історію пишуть переможці. І кожну історію можна розказати по-різному, зважаючи на якому ви боці: переможців чи переможених. Історію можна розказати дуже цікаво та захоплююче, а можна нудно та не цікаво. Так от Саймон Терні розповідає історію про Калігулу так, що неможливо відірватися від книги. Хоча ти знаєш чим закінчилася ця історія, ти продовжуєш читати, бо книга затягує, там немає нудних описів природи чи фактів там розповідь про людину, що залишила великий слід в історії. Що ми знаємо про Калігулу? Тиран, вбивця, жорстокий політик, але як він став таким і чому? Саме про це розповідає Саймон Терні, він вирішив дослідити це і знайти правду серед міфів. Розповідь ведеться від імені Лівілли, найменшої з дітей Германіка, дівчинки, яка любила свого брата. Дитинство в майбутнього імператора було важким,згодом також на його долю багато випробувань. Початок управління був не легким і ще й хвороба зробили його характер жорстоким, а згодом зрада близького оточення вкрай зробили його тираном. Врешті-решт його вбили і чи було це добре, чи під його правлінням було б краще, ми вже цього не дізнаємося, бо історія Калігули дописана. Книга сподобається поціновувачам історії, хто любить покопатися в минулому, хто цікавиться минулим. А ще мені дуже сподобалася обкладинка, навіть не читаючи , книга впала у вічі. Без зайвих деталей, червоне на білому це відразу ж зацікавлює, ну а коли починаєш читати то поринаєш у минуле, дякую автору за цю подорож.
Історичний роман, що буквально вирвав мене з реального життя на два дні. Це неймовірно захоплива історія, що розповідає про життя одного з найвідоміших римських правителів - з його раннього віку і до самої смерті. Історія максимально достовірна і реальна, та на диво динамічна і ані краплі не нудна і не затягнута. Дещо відрізняється і навіть суперечить тому, що було відомо мені про Калігулу раніше, тож не обійшлося і без відкриттів. Це історія, що показує, як людина змінюється під впливом зовнішніх обставин - втрати близьких, страху, болю і зради. Як з дбайливого і доброго хлопчика виростає жорстокий чоловік, від якого з часом відвернуться навіть найближчі люди. І як правитель може водночас викликати захоплення і безмежну любов одних верств населення - і ненависть та страх у інших. Історія максимально неоднозначна, і автор підкреслює, що коли йдеться про людину, що жила настільки давно, досить важко досягти достовірності. Деякі факти кажуть, що Калігула був кровожерливим тираном - та Терні змальовує його хоч і надмірно емоційним і часом неврівноваженим, та все таки скоріше позитивним персонажем. Який отім наробив помилок, у тому числі жахливих. Та він не сприймається поганцем у цій історії - я прониклась до нього глибокою симпатією і співчуттям. Частково через те, що сама оповідь йде від імені однієї з сестер Калігули, що майже все життя була поруч із ним і любила його, незважаючи ні на що. Її любов передалася і мені, тож автор неймовірно майстерний. Ця книга змусила мене згадати, як це - коли не можеш відірватись від книги ані на секунду. Як воно - відкласти всі справи і проковтнути книгу на 450 сторінок за півтора дня. Книга пролежала в ждунах із пів року, але стрімко стала улюбленою. І скоріш за все увійде у шорт-ліст книжок, які я навіть перечитуватиму. Раджу тим, хто любить історичні романи, сімейні саги, книжки з високим емоційним градусом і сюжетну динаміку. За стилем також нагадало деякі епічні фентезійні твори, але без елементу фентезі?, тож певна, що фанатам жанру має сподобатись.
Котолог