Рустам Гаджієв

"Мене звати Рустам, і я ботан"
Так починається передмова книги одразу після передпередмови і шаленої кількості смачних відгуків від відомих осіб.

І оце знайомство з автором одразу задає ритм всьому читанню, ви розумієте - почуття гумору у цього хлопця справді є. Він доведе це протягом наступних 370 сторінок, розповідаючи про мови світу з таким захопленням і зачудуванням, що не закохатися в них неможливо.

Гумор автора підкорив мене не менше за купу невідомих донині, але вражаючих фактів про життєпис мов, роль лінгвокриміналістів [ого, навіть такі є!] у розкритті кримінальних справ, мовні шибболети, чарівну вимову Шарліз Терон на африкаанс [знайшла відео, подивилася, так круто звучить!], синдром іноземного акценту і багато-багато іншого.

Було враження, ніби я слухаю до біса ерудованого друга і можу хіба що "вау" і "нічого собі" вставляти між розділами.

Зізнаюся, деякі моменти здалися якщо не зайвими, то занадто ботанськими, як от алфавіт навахо чи таблиці дієслів валлійської мови, але ж автор попереджав - він лінгвоботан 😅 Проте така скрупульозність у викладці матеріалу враження аж ніяк не псує, скоріше змушує увімкнути власного внутрішнього дослідника.

Особисто мої улюблені історії: про пригоди фразеологізмів і картину Брейгеля з наочними ілюстраціями; історію пунктуації і створення розділових знаків; про авіакомунікацію, одну з найбільших авіатрагедій-на-землі через труднощі перекладу і, звичайно, вигадані мови спеціально для кінематографу.

Цікавинок тут хоч греблю гати, адже курйозних історій, пов'язаних з мовою, за все існування людства ставалося стільки, що й не перерахувати. Ви точно торкнетеся теми політики, історії, культури, криміналу, ЛГБТ-спільноти та й взагалі великої кількості сфер і тем, адже мова використовується ВСЮДИ і ВСІМА.

Не треба бути філологом, щоб отримати задоволення від "Лінгвістики на карті світу". Це книга універсальна для всіх, адже занурить вас не тільки у світ мов, а й у світ людських факапів і відкриттів, трагічних і щасливих випадків, неймовірних фактів і надзвичайно цікавих людей.

Наприкінці кожен з читачів зможе сказати: "Мене звати [ваше ім'я] і я ботан. Лінгвоботан" 😅

Я ще ніколи не читала нон-фікшн так швидко. Знадобилося всього кілька днів, а все завдяки легкому стилю автора, цікавій тематиці і класним історіям.
Це не розбір мов, не нудна статистика, не складна термінологія (хоча трохи є і її, але то пізнавально). Натомість, книжка розкриває різні цікаві факти. А ще, тут купа прикладів і розповідей, про які я навіть не чула.

Наприклад, звідки взялося "guys" і як його вживання трансформувалося зі століттями. Ісландці можуть і сьогодні читати свої стародавні тексти. Автор гарно пояснює, чому їхня мова майже не змінилася протягом століть. А ще, ви знаєте, що таке шибболети і поларі? А про свистунів? Або про горилу, яку навчили жестової мови? Дуже розчулила мене її історія та дружба з Робіном Вільямсом. Люблю цього актора, тож розумію, чому "жінка плакала", коли він помер.

Розділ про лінгвокриміналістику з реальними історіями потішив мою любов до детективів. Мене вразило те, як злочини розкривали завдяки аналізу текстів, стилю авторів тих же смс і більше. Окреме спасибі за пояснення картини "Прислів'я" Брейгеля. Відвертий треш там робиться, я вам скажу.

Мені було цікаво не тільки тому, що я інгліш спікінг копірайтерка і в принципі люблю такі теми. Тут є майже все, що мені подобається - скандинави, мови, детектив, Робін Вільямс, мистецтво, інтрига. Все включено.