Нові відгуки

Варта уваги експериментальна п'єса, яка не залишить вас байдужими. Це став мій перший твір, який я прочитав цього року, і можу впевнено сказати, що він і втягнув мене у читання знову після довгої перерви. Цікава мова Р. Гаджієва з Подільським діалектом — це щось неймовірне. Атмосферу, яку створює автор, важко передати словами. Ця п'єса водночас і містична фікція, і алюзія на гірку реальність психології людини, адже реальних людей тут уособлюють звичайнісінькі тварини. (йой, їх іноді так багато, що можна заплутатись, хто є хто) Фінал п'єси, можливо, і очікуваний, та відбиток він залишить надовго. Автор передає його картинками (тут величезна подяка Віхолі та ілюстратору книги). Живі персонажі і мальовничі краєвиди Поділля лише підсилюють відчуття невідворотності життя. Як і вказано в синопсисі — це щемка розповідь про те, як любити до останнього і не відпускати! Моя оцінка RDT - 7/10. Впевнено можна прочитати за годинку; якщо сильно вдумуватись — то за 1,5. Сюжет — приймається, але що дуже не сподобалось — це іноді надто нелогічна побудова композиції. Можливо, так і було задумано, але я не фанат відкритих фіналів чи ''нібито'' незавершених розділів (тут — сцен). Думаю, то є фішка сучасної літератури, але як трактувати саму п'єсу — автор залишає це на ваш розсуд! Для загального опрацювання — годиться, читати можна. P.S. Видання — як завжди супер, а обкладинка саме з цієї книжки, в традиціях ''Віхоли'', здається, вже побувала в мене на сторінках багатьох дуже різнопланових творів.

Дуже кайфова книга 🫶🏻 Сподобалась легка подача інформації, власне, класний контент і величезна актуальність питання. Хочеться подарувати цю книгу всім, для кого "не на часі" перехід на українську мову.

"Мене звати Рустам, і я ботан" Так починається передмова книги одразу після передпередмови і шаленої кількості смачних відгуків від відомих осіб. І оце знайомство з автором одразу задає ритм всьому читанню, ви розумієте - почуття гумору у цього хлопця справді є. Він доведе це протягом наступних 370 сторінок, розповідаючи про мови світу з таким захопленням і зачудуванням, що не закохатися в них неможливо. Гумор автора підкорив мене не менше за купу невідомих донині, але вражаючих фактів про життєпис мов, роль лінгвокриміналістів [ого, навіть такі є!] у розкритті кримінальних справ, мовні шибболети, чарівну вимову Шарліз Терон на африкаанс [знайшла відео, подивилася, так круто звучить!], синдром іноземного акценту і багато-багато іншого. Було враження, ніби я слухаю до біса ерудованого друга і можу хіба що "вау" і "нічого собі" вставляти між розділами. Зізнаюся, деякі моменти здалися якщо не зайвими, то занадто ботанськими, як от алфавіт навахо чи таблиці дієслів валлійської мови, але ж автор попереджав - він лінгвоботан 😅 Проте така скрупульозність у викладці матеріалу враження аж ніяк не псує, скоріше змушує увімкнути власного внутрішнього дослідника. Особисто мої улюблені історії: про пригоди фразеологізмів і картину Брейгеля з наочними ілюстраціями; історію пунктуації і створення розділових знаків; про авіакомунікацію, одну з найбільших авіатрагедій-на-землі через труднощі перекладу і, звичайно, вигадані мови спеціально для кінематографу. Цікавинок тут хоч греблю гати, адже курйозних історій, пов'язаних з мовою, за все існування людства ставалося стільки, що й не перерахувати. Ви точно торкнетеся теми політики, історії, культури, криміналу, ЛГБТ-спільноти та й взагалі великої кількості сфер і тем, адже мова використовується ВСЮДИ і ВСІМА. Не треба бути філологом, щоб отримати задоволення від "Лінгвістики на карті світу". Це книга універсальна для всіх, адже занурить вас не тільки у світ мов, а й у світ людських факапів і відкриттів, трагічних і щасливих випадків, неймовірних фактів і надзвичайно цікавих людей. Наприкінці кожен з читачів зможе сказати: "Мене звати [ваше ім'я] і я ботан. Лінгвоботан" 😅

Я ще ніколи не читала нон-фікшн так швидко. Знадобилося всього кілька днів, а все завдяки легкому стилю автора, цікавій тематиці і класним історіям. Це не розбір мов, не нудна статистика, не складна термінологія (хоча трохи є і її, але то пізнавально). Натомість, книжка розкриває різні цікаві факти. А ще, тут купа прикладів і розповідей, про які я навіть не чула. Наприклад, звідки взялося "guys" і як його вживання трансформувалося зі століттями. Ісландці можуть і сьогодні читати свої стародавні тексти. Автор гарно пояснює, чому їхня мова майже не змінилася протягом століть. А ще, ви знаєте, що таке шибболети і поларі? А про свистунів? Або про горилу, яку навчили жестової мови? Дуже розчулила мене її історія та дружба з Робіном Вільямсом. Люблю цього актора, тож розумію, чому "жінка плакала", коли він помер. Розділ про лінгвокриміналістику з реальними історіями потішив мою любов до детективів. Мене вразило те, як злочини розкривали завдяки аналізу текстів, стилю авторів тих же смс і більше. Окреме спасибі за пояснення картини "Прислів'я" Брейгеля. Відвертий треш там робиться, я вам скажу. Мені було цікаво не тільки тому, що я інгліш спікінг копірайтерка і в принципі люблю такі теми. Тут є майже все, що мені подобається - скандинави, мови, детектив, Робін Вільямс, мистецтво, інтрига. Все включено.