Вперше читала книгу на цю тему і мені було дуже цікаво. Безліч порад для будь-якої стадії написання від ідеї до оформлення листа на подачу видавництву. Вправи в кінці кожної глави прикольна штука, вони не такі прості, як здається. Далеко не з першого разу вдавалось робити. Але це дуже допомагає розвивати уяву і розуміти, що взагалі хочеш від тексту. Задоволена книгою абсолютно. Буду повертатися до неї неодноразово, бо це все ж посібник.

Без зайвої пафосності, з конкретикою, прикладами й завданнями, які реально хочеться виконати. Відчувається, що писали практики — кожен зі своїм поглядом і досвідом. Корисна не тільки тим, хто мріє про роман.

Неймовірно насичений випуск, легендарний пул авторів та авторок, окремий респект за двомовність, чудовий подарунок для іноземного друга!

Це дійсно дуже концентрований літературний курс, від авторів, що викладають на “Літосвіті”. Без води, зайвих повторів,чітко, структуровано про кожний з аспектів літературної майстерності. Маємо 30 тем, двадцять менторів з їхніми порадами та творчими завданнями, щоб створити цікавий сюжет, сильних непересічних персонажів, водночас навчитися не вигоріти, не закинути роботу на половині дороги, довести рукопис до фіналу. Курс буде корисним і для початківців і для тих, хто хоче систематизувати свої навички та знання з письменницької майстерності. Є поради із саморедагування, співробітництва з бета-рідерами, як саме написати синопсис та анотацію, багато стисло поданої теорії про структуру, оповідача, про те, як створити конфлікт, як працювати з головними і другорядними персонажами. Не забули викладачі про поради щодо авторського стилю, роботи з діалогами, особливостями української мови. Частину книжки присвячено роботі з нон-фікшеном, есеями, порадам щодо психології творчості. Книжка, до якої можна і треба буде звертатися не раз під час власного письма.

«Солодке життя» Романа Малиновського — це естетика Фелліні, неймовірна образність та шматочок тієї інтелектуально-красивої короткої прози, яку хочеться забрати з собою надовго. І не лише, як хорошу книжку до власної бібліотеки, щоб око тішилось, але як і книжку, яку згодом захочеться перечитати. Загалом усі новели (оповідання) між собою повʼязані. І це відчувається десь із середини книги, а далі спіраль знов стискається, щоб розстиснутись наприкінці. Історії часом химерні, з нотами магічного реалізму, часом трохи горору і фантастики, часом реальність у яку не хочеш вірити, але вона є. Одна з новел побудована на подіях терактів, але все обертається в рамках однієї ночі і однієї кімнати. Дуже кльово шукати пасхалки і так само приємно їх відчитувати. Це, напевно, той варіант книги, який я раджу не лише прочитати, а ще й комусь подарувати. Бо це естетика тексту, яку хочеться смакувати і обговорювати.

На цьому святі життя знайдеться місце усім. Тільки-от фінал кожен переживе свій, він не буде спільним і для всіх однаковим. Як і в розмаїтих персонажів граційної збірки «Солодке життя» Романа Малиновського. Ця книжка видалась мені цілющим джерелом. Мабуть, у моєму читацькому досвіді давно не вистачало такого добірного естетично-орієнтованого, майстерного тексту. Кожен образ і символ на своєму місці, ретельно продуманий і сконструйований. Персонажі та їх взаємозв’язок — тонкі, але вловимі при щирому зануренні в текст. Навіть канва тексту в цілому — це виважена акуратна формула. На якомусь підсвідомому рівні «Солодке життя» можна пощупати, помацати, розім‘яти в долонях як прогрітий гнучкий пластилін. Його можна відчути на запах і сп’яніти, або гидливо скривити лице. Словом, його можна прожити.