Книга містить чотири історії від двох авторів. Тут є розповідь про злочини заради науки і про злочини під прикриттям науки ⚰️. Історія одного злодіяння й одного прозріння 🕯️. Прокляття стародавньої мумії 🌸. Таємниці древнього роду 🗝️. Містика, реалізм й психологізм дивовижним чином поєднуються в цій збірці.
Усі твори наповнені моторошною і таємничою атмосферою. Їй приділено навіть більше уваги, ніж самому сюжету. Одна з історій розповідається пізно ввечері в холі готелю, з випивкою, в оточенні давніх друзів і є спогадами давніх літ, які хотілося б забути. Дія іншої відбуваються в напівмороку запиленого антикварного магазинчику під звуки капель дощу. Третя заворожує містичним мороком лабіринтів древньої піраміди і загрозами, які та приховує. Остання манить древнім пророцтвом, таємницями давнього англійського роду, даними обітницями та глибокими почуттями.
Мені сподобалась атмосфера й антураж збірки, хоча справжньої містики було зовсім трошки, а також психологічні й моральні аспекти творів. Загалом, це досить цікаві зразки літератури середини XIX століття.
Анонім
Впевнена, кожен з нас, дивився мультфільм “острів скарбів”6 який був знятий за мотивами книги “Острів скарбів” Луїса Стівенсона.
Варто зазначити, що сама книга краще за мультфільм. Вона ще більш атмосферна та драйвова. Автор зумів показати дуже різнопланових героїв. Зобразити піратів водночас харизматичними та небезпечними, яких ти точно не сприймеш за друзів.
Це гарне видання, з прекрасними ілюстраціями. Чудовий подарунок на зимові свята.
Анонім
Купувала на подарунок сину подруги, потім передивлялася книжку разом з іменинником і не помітила, як почала читати сама — просто посеред чужого дня народження) І це попри те, що в дитинстві я читала "Острів скарбів" не раз і доволі непогано пам'ятаю сюжет. Але здолало почуття ностальгії, що помножилося через зовнішній вигляд цієї книги. Її ілюстрації, стиль оформлення, дух, якщо можна так сказати, дуже нагадують старюче видання (початок 20 ст десь), що було в мене вдома колись. Ілюстрації взагалі мало не один в один!
В дитинстві я дуже обожнювала ту стару книгу. У неї чомусь не було обкладинки, сторінки через вплив часу стали тонкими, місцями пожовтіли, місцями навіть рвалися. Мені було десь років 11, коли я випадково побачила її у бібліотеці дідуся, і відчуття було таке, наче я знайшла стародавню магічну книгу або фоліант з таємницями всесвіту! А коли я побачила в книжці мапу острова, виконану доволі реалістично до того ж, то все, уяву було не зупинити! Відтоді я доволі надовго стала піратом)) Я малювала власні мапи, ховала скарби в маминій скриньці, будувала кораблі зі стільців, на яких ми потім з друзями вирушали шукати заховані мною ж "скарби"))
Конкретно це видання змусило мене згадати ті, старі часи. Ту, стару книгу. Наразі її вже не має — знищено разом з будинком. Але приємні спогади залишилися, і це головне.
Попри стільки років і попри те, що книжка позиціонується дитячою, "Острів скарбів" приємно читати і дорослому. Може, і є тут певні наївні моменти, але на них просто не зважаєш, бо сюжет, герої та події тримають увагу. Чого тільки вартий один Джон Сільвер! В дитинстві він мене лякав, зараз здається доволі цікавою особистістю. Не дуже приємною, але цікавою все одно. Нетиповий злодій він, я б сказала, і це дуже освіжає на фоні купи сучасного однотипного фентезі з боротьбою за трон.
Тож посил мій такий — читайте. Навіть якщо читали в дитинстві і думаєте, що знаєте сюжет як свої п'ять пальців. Читайте та перечитуйте. Це — той тип літератури, в який приємно пірнути ненадовго, особливо в часи як зараз. У старих творів інша атмосфера, і вона захоплює, змушує забути про сучасність.
Якщо ж "Острів скарбів" з якоїсь причини пройшов повз вас, але ви любите пригоди та вітрильники — читайте однозначно. Не дивіться на тег "підліткова література". Просто читайте й робіть свої висновки!)
Анонім
