Роберт Луїс Стівенсон

Впевнена, кожен з нас, дивився мультфільм “острів скарбів”6 який був знятий за мотивами книги “Острів скарбів” Луїса Стівенсона.
Варто зазначити, що сама книга краще за мультфільм. Вона ще більш атмосферна та драйвова. Автор зумів показати дуже різнопланових героїв. Зобразити піратів водночас харизматичними та небезпечними, яких ти точно не сприймеш за друзів.
Це гарне видання, з прекрасними ілюстраціями. Чудовий подарунок на зимові свята.

Купувала на подарунок сину подруги, потім передивлялася книжку разом з іменинником і не помітила, як почала читати сама — просто посеред чужого дня народження) І це попри те, що в дитинстві я читала "Острів скарбів" не раз і доволі непогано пам'ятаю сюжет. Але здолало почуття ностальгії, що помножилося через зовнішній вигляд цієї книги. Її ілюстрації, стиль оформлення, дух, якщо можна так сказати, дуже нагадують старюче видання (початок 20 ст десь), що було в мене вдома колись. Ілюстрації взагалі мало не один в один!

В дитинстві я дуже обожнювала ту стару книгу. У неї чомусь не було обкладинки, сторінки через вплив часу стали тонкими, місцями пожовтіли, місцями навіть рвалися. Мені було десь років 11, коли я випадково побачила її у бібліотеці дідуся, і відчуття було таке, наче я знайшла стародавню магічну книгу або фоліант з таємницями всесвіту! А коли я побачила в книжці мапу острова, виконану доволі реалістично до того ж, то все, уяву було не зупинити! Відтоді я доволі надовго стала піратом)) Я малювала власні мапи, ховала скарби в маминій скриньці, будувала кораблі зі стільців, на яких ми потім з друзями вирушали шукати заховані мною ж "скарби"))

Конкретно це видання змусило мене згадати ті, старі часи. Ту, стару книгу. Наразі її вже не має — знищено разом з будинком. Але приємні спогади залишилися, і це головне.

Попри стільки років і попри те, що книжка позиціонується дитячою, "Острів скарбів" приємно читати і дорослому. Може, і є тут певні наївні моменти, але на них просто не зважаєш, бо сюжет, герої та події тримають увагу. Чого тільки вартий один Джон Сільвер! В дитинстві він мене лякав, зараз здається доволі цікавою особистістю. Не дуже приємною, але цікавою все одно. Нетиповий злодій він, я б сказала, і це дуже освіжає на фоні купи сучасного однотипного фентезі з боротьбою за трон.

Тож посил мій такий — читайте. Навіть якщо читали в дитинстві і думаєте, що знаєте сюжет як свої п'ять пальців. Читайте та перечитуйте. Це — той тип літератури, в який приємно пірнути ненадовго, особливо в часи як зараз. У старих творів інша атмосфера, і вона захоплює, змушує забути про сучасність.

Якщо ж "Острів скарбів" з якоїсь причини пройшов повз вас, але ви любите пригоди та вітрильники — читайте однозначно. Не дивіться на тег "підліткова література". Просто читайте й робіть свої висновки!)

"Острів скарбів" Роберта Льюїса Стівенсона - це справжня класика пригодницької літератури, яка захоплює з перших сторінок. Книжка розповідає про юнака Джима Гокінса, який знаходить карту скарбів і вирушає в захоплюючу подорож на острів, де заховані скарби капітана Флінта.

Особливо вражають колоритні персонажі, такі як пірат Джон Сільвер, який поєднує в собі хитрість, чарівність і небезпечність. Атмосфера невідомості та пригодницького духу пронизує весь твір, тримаючи читача в напрузі до останньої сторінки.

Стівенсон дуже класно описує морські подорожі, піратські битви та пошуки скарбів, створюючи живі й яскраві образи. "Острів скарбів" не лише захоплює, але й навчає цінувати мужність, дружбу та справедливість.

Цю історію я читала вперше, не знаю яким чином вона пройшла повз мене в юні роки, але сталось як сталось.
Знаєте, якби не спільні читання я могла б не дійти до неї ще дуже довго, але є один момент, який мене радує, я не бачила радянський мультфільм і не співставляла між собою його та книжкові події, не ловила флешбеки 😅

Що ж до самої історії, це було цікаво: разючі пригоди, сміливі люди, грізні пірати, скарби та пляшечка рому (не одна) 🤭

Не без наївних моментів, коли хлопчик вміло кермує човником, вперше сівши в нього чи вірить першому-ліпшому, але це дійсно невеликі нюанси, які я ніби і відмітила для себе, але не загострила уваги, якби не спільні читання та обговорення.

Мені сподобався Джим, бо він дуже фартовий хлопчина, а ще винахідливий і добрий, попри всі негаразди, що з ним відбувались.
Мені сподобався доктор Лівсі, хоробрий чолов'яга, який не побоявся приструнити наглого Біллі Бонса, він вміє приймати рішення і дуже метикуватий, єдине, що в аудіо його зобразили весь час хихочучим і це трохи збивало (тому замість слухання я все ж повернулась до книги), але я так розумію, що тут як раз відобразилась особливість персонажа, тому не чіпляюсь 🤭

Ця історія варта знайомства)