Роберт Бриндза

Якщо ви любите подумати про те, хто вбивця, то ця книга вас розчарує - це стало відомо практично на половині, і можна було здогадатися що буде далі.
Хоч я і не люблю "відкритих карт", але все одно ця книга змусила мене вкотре задуматися, що це не фантастика і такі виродки живуть серед нас.
Абсолютно правдоподібна ситуація, а на місці жертви може бути кожен, особливо дівчина, особливо через онлайн знайомства, особливо в той момент, коли все життя по переду.

Будьте пильні та обачні після прочитаного.

«Не можна жити, керуючись лише тим, що ти мала чи могла.»

Одного звичайного зимового дня хлоп’я виявляє тіло жінки під товстим шаром криги на озері. Жертва — донька однієї заможної родини. Еріка Фостер — детективка старша інспекторка, яка вирішила взятися за цю справу. Але треба діяти обережно, адже назріває великий скандал... Жінка починає копати глибше і виявляє, що цей злочин має зв’язок із вбивствами трьох повій, знайдених біля водойми при схожих обставинах. То хто ж все-таки вбивця? І за якими критеріями він обирає собі жертв?

Такий вигляд має справжній якісний детектив! Розслідування проводяться цікаво, адже паралельно з цим ми дізнаємося трохи більше про Еріку, її роботу в поліції та історію, яка змінила її життя. Ти дійсно починаєш співчувати жінці та хвилюватися за неї. Історія містить багато тригерів, тому вікові обмеження тут цілком виправдані. Кінцівка мене здивувала, адже я взагалі не думала на цю людину (і я як завжди висувала свою теорію). Також мені було цікаво пізнавати ближче особу померлої, адже вона, як виявляється, також зберігала таємниці.

Єдиною моєю помилкою було те, що я вирішила читати цю історію влітку, коли події роману розгортаються взимку. Тоді, можливо, мої емоції були б яскравішими. Але, незважаючи на це, книга не відібрала у мене бажання читати. Поціновувачам детективів/трилерів раджу!

Четверта книга у циклі про детективку Еріку Фостер. Цього разу автор змінив стиль викладення: нам не треба думати, хто вбивця, оповідь іде паралельними шляхами. І, як і завжди, постає дилема: вбивця став злочинцем через вроджені якості чи йому зламало психіку насилля, вчинене у дитинстві. І де були дорослі?

Про що? Про розшуки серійного вбивці, який заманює у соціальних мережах дівчат на зустріч, а потім викрадає та вбиває їх. І спочатку йому дуже щастить. Про кухню роботи поліцейських. Дивно, що після читання таких творів у Великобританії хтось ще виявляє бажання працювати правоохоронцем.

"-Перш,ніж я зроблю це офіційно, хотів би з вами поговорити.
-Про що?
- Жертва вбивства, - сказав він тихо.
- Ви сказали, що не знаєте її.
На тому кінці якийсь час тривала пауза, а потім Джош сказав:
- Я її не знаю. Але думаю, що знаю, хто її вбив".

І крім самого розслідування, ця частина нагадує про необхідність жити тут і зараз. Не плекати образи та непорозуміння, бо конфлікти одного дня можуть вирішитися смертю конфліктуючої сторони, якій ти вже нічим не зможеш допомогти.

Коли від книги нічого не чекаєш, тим приємніше, що вона тебе захоплює у полон, і так хочеться дізнатися, чи ти правильно вирахував вбивцю.

Перша книга циклу про детективку Еріку Фостер. Вона усе своє життя присвятила служінню, викриттю злочинців. Але одного дня, щось пішло не так і загинули її побратими, серед яких і її чоловік. Важкі випробування висмоктувати її красу і сили, але точно не приборкали її дух. Вона готова до бою, до протистояння з серійним вбивцею та психопатом, навіть, якщо їх буде і не один, бо для неї не існує класових кордонів

"Але Баррі Пейнтон хотів, щоб його спіймали. А мене їй не спіймати. Її кар'єрі кінець. Вона облажається. Вона повела п'ятьох офіцерів на смерть, включно зі своїм довбаним чоловіком. Їй доручили цю справу, бо знають, що вона провалиться. Їм просто потрібний офірний цап."

Але Еріка докладе усіх зусиль, щоб розкрити справу знайденої мертвої красуні, а ще - щоб не стати черговою діачиною у кризі.

Хочу продовжувати цей цикл, тому, звичайно, рекомендую усім поціновувачам детективів також

📌"Рано чи пізно ти теж збагнеш, що, граючи за правилами, нічого досягнути не зможеш..."

Книга точно буде серед кращих книжок цього року.

Той момент, коли продовження серії цікавіше за її початок. З трьох частин, саме "Темна вода" повністю захопила мою увагу.

Цікаво та динамічно з самого початку.

Приємно було повернутися до вже майже рідної компанії детективів Еріки, Мосс і Пітерсона.
А тут ще й до детективної складової, додалась лінія кохання 🤭

Мої враження суто позитивні. Мінусів немає.

Сюжет закручений та багатогранний. Для мене, було всього в міру: розслідування, логічність подій, розвиток героїв, які перейшли з першої частини, особисті переживання, співпідтримка, інтриги та кохання.
А таракани в головах кожного героя та їх секрети добряче плутали мої спроби розгадати злочинця.
Також імпонувала участь колишньої детективки у розслідуванні, такий колоритний персонаж))

Історія, як і герої, викликала кардинально різні емоції. Було над чим подумати.

Шкода тільки, що так швидко прочитала, але відкласти на довго було нереально 🙃