Рейвен Кеннеді

Тут Аурін — це вже не тінь, а полум’я.
Вона не тікає, вона не мовчить. Вона вже не тільки переживає, вона діє.
У цій книзі вона не одна — вона стає частиною руху, частиною нової сили.
Нові виклики, нові союзники, нові відкриття.
І хоч багато чого ще болить, у цій частині вже є надія.
Золото більше не тримає її — воно її зброя.

Після шоку, болю й пробудження — етап збирання себе по частинах.
Ця частина спокійніша, повільніша, але дуже важлива.
Тут більше розмов, внутрішніх діалогів, нових думок.
Аурін намагається зрозуміти, хто вона — не як полонянка, не як чиясь, а як окрема жінка.
Так, динаміка просідає порівняно з другим томом, але вона потрібна — щоб переварити попереднє й бути готовою до подальшої трансформації.
Це частина прийняття. Себе. Своєї сили. Свого минулого.

Найкраща книга циклу😍 Слейд то окрема любов🥹🥰

Дуже багато чого стає зрозуміло саме в цій частині, найбільше захопила друга половина книги та її неочікувані повороти, трішки кращий переклад та більш адекватна поведінка Аурін. Стає зрозуміло, що Мідас 👎🏼😡

Продовження історії Аурін, золотої бранки короля Мідаса. Цього разу Мідас націлився на сусідні королівства. Його жага влади невгамовна, для цього потрібно золото. А золото — це робота Аурін.
Ця частина мені сподобалась найбільше. Аурін шукає себе, бореться за себе, починає слухати себе. Дуже шкода, що лише втративши майже все, вона нарешті будить своїх внутрішніх демонів. І тут ми розуміємо, що демонів не так легко спинити.
Зацікавлення, розпач, бажання стріпнути Аурін, ну і в кінці сльози — ці емоції переслідували мене поки я читала. З нетерпінням чекаю на продовження.

Книга буде цікава усім, хто слідкує за золотою дівчиною Аурін. А всім хто покинув серію на першій частині (я мала намір так зробити) раджу дати цій історії ще один шанс.

Мені сподобалось те, що книга насичена розділами від різних персонажів. Таким чином читач має змогу спостерігати за всім, що відбувається у різних куточках світу.

Маліна — окрема любов. Надзвичайно цікава для мене персонажка. Не менш цікавим був і її компаньйон 😏

Аурін як завжди: понила. Взяла себе в руки і почала щось робити. Таку тенденцію поведінки героїні прослідковую у кожній книзі.

Слейд — 🧎🏻‍♀️, особливо у деяких розділах🔥

Загальне враження: знову. Знову, як і Жар, ця книга була занадто розтягнутою. Мені вкрай не вистачало динаміки 70% читання. Особисто мені важко йдуть книги, сюжет яких повільний або недостатньою мірою стрімкий. У книгах Рейвен Кеннеді є тенденція давати максимальну динаміку лише у фіналі, на жаль. Тож моя оцінка заснована у першу чергу на тому, що розтягнуту книгу мені було вкрай важко читати.

Пригоди Аурін продовжуються.

Оскільки я зловила кілька спойлерів і знала деякі деталі про Ріпа і про короля гнилі, тому з нетерпінням на них чекала, але на жаль це сталося аж в кінці. Та, на моє щастя, книга виявилась цікавою й без того.

Мені було цікаво читати книгу, рівно до того моменту коли з'явився Мідас. Напевно це найбільш дратуючий для мене персонаж з усіх книг, які я читала в своєму житті.

Ця частина не змінила моєї думки про цикл. Мені він подобається і я точно продовжуватиму його читати. Але не скажу що ця частина сподобалась мені більше за першу, як було у багатьох читачів.

Книга здалась доволі затягнутою. Перша половина читалась важко за виключенням розділів від певних героїв та їх взаємодії між собою. Не пишу їх імен, щоби не спойлерити, але я би про них окрему книгу почитала 🤩 Загалом першу половину книги, як на мене, можна було би вмістити у кілька розділів, а не розтягувати на 300 сторінок. Далі сюжет почав набирати обертів і стало цікавіше.

Жирнючий мінус для мене — купа пунктуаційних помилок у тексті. Якщо на інші помилки ще можна закрити очі, бо швидко розумієш, що там мало би бути написано не «воно», а «вона», до прикладу, то от пунктуаційні помилки дуже заторможували мені сприйняття тексту. Із розряду написано кілька речень як репліка діалогу. Але з них реально репліка — то лише перше речення, а далі думки/дії персонажа, не виказані вголос. І сиджу така, намагаюсь допетрать: так він то казав чи ні?

Ось це дійсно дуже, як на мене, великий мінус, адже багацько помилок заважали насолодитись читанням повною мірою😞

Ця частина була захоплюючою і відверто цікавою. Тут розкривається багато таємниць з минулого персонажів. Розділи-спогади від імені Слейда - це просто 💔 В цій книжці загалом дуже добре розкривають історію Слейда від самого дитинства і до сьогодення. А його відношення до Аурін викликає лише захоплення. Сама ж Аурін першу половину книги мене просто бісила. Занадто довго вона приходила в себе, забагато було скиглення з її сторони. Коли вона нарешті взяла себе і свою магію в руки - я нарешті видихнула. Друга частина книги була вже динамічнішою. В цій книзі ще більше розділів від обличчя інших персонажів, чому я не сказано рада. Люблю цей прийом у авторів. Ще порадувала наявність додаткової любовної лінії. Розділи від королеви Маліни стають все цікавішими і цікавішими. Я починаю їй симпатизувати, переживати за неї і взагалі , вона настільки мене зацікавила, що розділів від її імені я чекала найбільше . Не Аурін , не Слейда, а саме Маліни. Надіюсь в Золоті нам авторка дасть її ще більше 🫶🏻 Цікаво також було спостерігати за політичними іграми королів, люблю таке ) Кінець і кульмінація книги виявились видовищними. Злука, Аурін, знову клітка в її житті , розрив і ….. Аннуїн. Книга сподобалась, оцінила її на 9/10 і беру одразу наступну - Золото.

Книга мені сподобалась набагато більше за попередні дві. Не дивлячись на те, що в деяких моментах сюжет відверто провисав і було нудно читати, загалом книга справила позитивне враження. Ще в цій частині забагато «води», такої як от описів всього підряд, описів емоцій, і порівнянь цих самих емоцій із всім підряд. Все це справляло негативне враження і зводило нанівець зацікавленість і бажання читати далі. В цій частині Аурін повернулась до Мідаса. Ну що ж, не можу сказати що схвалюю її вчинок, але розумію його. Все-таки залежність довжиною в 10 років не так легко подолати. Ну і як не крути, вона бачила в Мідасі свого рятівника , а від цього теж не так просто відмахнутись. Вся правда все-таки про цей його «порятунок» вилізла назовні під кінець книги. Але Аурін під кінець вчинила з ним дуже заслужено, я вважаю. Хоча до кінця і незрозуміло, якби вона була повністю свідома, чи вона б так вчинила. Мідас, як персонаж, прописаний дуже гарно. Авторці вдалося зобразити антагоніста дуже яскраво і переконливо. Те як він покарав Аурін, як до неї відносився, я одночасно і ненавиділа його і захоплювалась тим, як круто зображений цей персонаж. А ще я рада за Аурін, за те що вона врешті почала обирати себе. Дуже помітний ріст героїні, якщо порівняти з першою книгою. Слейд - ну цей мужчина просто з першої своєї появи в книзі зайняв своє місце в моєму серці. А те, як він відносить до Аурін і дає їй право вибору, ну це просто 💔 Ще хотілось би відмітити, що мені дуже сподобались глави від обличчя інших персонажів. Я просто обожнюю цей прийом у книгах і шалено пищала від захвату, з цікавістю читаючи глави від імені інших персонажів. А от від перекладу, мʼяко кажучи, кровили очі. Сцени 18 в цьому перекладі настільки недолугі і смішні, що викликали бажання пропустити їх і читати далі. Оцінила книгу на 8/10 і одразу ж беру наступну частину.

Друга книга з циклу йшла вже набагато легше, ніж перша. Велику роль зіграв також переклад. Що не сподобалось в цій книзі - те що авторка любить наливати «води». Книга починається з мозгокопання Аурін. Весь перший розділ не відбувається абсолютно нічого , жодної події, жодного діалогу, ми просто читаємо про те, що ж Аурін собі думає/відчуває і все це з повторами по 10 раз 🤦‍♀️ В цій книзі , на відміну від першої, вже стаються якісь більш динамічні сюжетні повороти. Також в історії зʼявляється Ріп. Заради цього мужчини я рада, що витерпіла переклад першої книги 😅 Атмосфера у війську Четвертого передана дуже класна , дружня. Взаємини між Аурін і Ріпом викликають залежність і інтерес читати далі. З нетерпінням чекала кожну їхню спільну сцену. Подобається, що авторка логічно прописала взаємини між Аурін і іншими сідницями. Що «чуда не сталось» і вони не подружились дивним чином, зважаючи на спільне викрадення і спільну біду. Дуже зацікавила Лють , це саме ті персонажі, які викликають до себе симпатію. А ще не можу не відмітити ріст Аурін. Те, як їй Ріп відкривав очі на правду і ріст самої героїні з переляканої пташки в більш впевнену в собі, викликає захоплення і своєрідне схвалення. Кінцевий плот-твіст не викликав якогось великого здивування. Буду відвертою, я очікувала чогось подібного 🙈 Порадували розділи від Маліни, дуже цікаво було за нею спостерігати. Кінцевий діалог з Мідасом і намагання Аурін довести йому щось виглядали для мене нелогічними і дивними. Якщо ти змінилась , то чому ти думаєш, що він змінився разом з тобою? Тільки Аурін пережила те, що пережила, для Мідаса - все по старому. З чого вона взяла, що якщо поговорить з ним, то щось зміниться - я не знаю. Загалом, можна зрозуміти причини, через які Аурін повернулась до Мідаса. Все таки відчуття вдячності і якоїсь провини нікуди не дінеш. А Аурін, мені здається, відчувала себе винною за своє спасіння 10 років тому. Книгу оцінила на 8/10 саме через оці моменти непотрібного мозгокопання довжиною в цілі розділи.

Три перші книги зайшли, залетіли. Ну четверта з пустого в порожнє. Мучити, щоб домучити