П’єр Луїс

"Афродіта" стала моєю першою прочитаною книгою з серії "MAGNUM OPUS". Це виявився дещо неоднозначний, але цікавий і цілковито новий для мене досвід. Яскравий і достовірний роман про античну епоху авторства відомого французького письменника, створений наприкінці XIX ст., умить став скандально відомим. Написане у ньому йшло у розріз із соціальними нормами й моральністю тогочасного суспільства (власне, у цьому плані майже нічого не змінилось й дотепер). Річ у тім, що ледь не уся увага в ньому припадає на різні грані кохання, сексуальності та інтимних стосунків, а те, що в античні часи вважалося нормою, сучасним суспільством здебільшого трактується як розпусне, аморальне, табуйоване. Центральною героїнею роману є куртизанка, на ім'я Хризі, котру визнавали "першою красунею серед куртизанок Александрії". У ті часи кохання вважалося мистецтвом, "голе тіло нікого не бентежило непристойністю", а професія куртизанки не зневажалася суспільством, а сприймалась як цілком нормальна, а то й почесна чи навіть священна. З перших же сторінок ми бачимо, що Хризі живе як цариця в розкошах, багатстві й славі, у власне задоволення, насолоджуючись товариством чоловіків і жінок, котрих обирає на свій смак і котрих вміє причарувати. Головним чоловічим персонажем є Деметріос - талановитий скульптор і коханець самої цариці Береніки, "жагуча мрія всіх жінок, неприступний, безнадійно жаданий стількома закоханими серцями". Жодна жінка не могла перед ним встояти, вони втрачали розум, шаліли з пристрасті. Однак "поклоніння й захопленість втомлювали його". Він вважав створену власноруч статую богині Афродіти неперевершеним ідеалом жіночої краси, а реальних жінок не вартими того, щоб ними захоплюватись, терпіти їхні пристрасні пориви й прагнути їхнього товариства, тим паче більше одного разу. Так було до того, як їхні з Хризі шляхи випадково перетнулися і він несподівано почув відмову з її вуст. Вона розпочала небезпечну гру, Деметріос необачно на неї пристав, от тільки хід її геть вийшов із-під контролю й призвів до руйнівних наслідків не лише для цієї пари - для когось все завершилось тотальним розчаруванням, а для декого навіть стало фатальним. Текст роману пишномовний і кучерявий, пафосний і поетичний, сповнений філософствуванням, містицизмом і звісно ж сексуальністю. Але це радше естетична еротика, а не вульгарне порно як у дедалі популярнішій так званій романтичній прозі. Як творіння античних скульпторів вражають витонченістю, делікатністю ліній і вигинів, природністю, чуттєвістю й реалістичністю відтворення краси людських тіл, так "Афродіта" досягає такого ж результату за допомогою слів. А витончені еротичні ілюстрації Оксани Мазур, створені простим олівцем, чудово доповнюють контекст. Роман надзвичайно правдоподібно описує звичаї, вірування, побут, мораль та соціальний етикет античного суспільства Александрії. Та головний акцент все ж на мистецтві кохання, нестримних бажаннях, неймовірних насолодах, невпинних пестощах, любовному шалу, божественній красі, шаленстві ревнощів, незмірній чуттєвості, найвишуканіших еротичних фантазіях… Якщо що, перелічені щойно прикметники з іменниками виписані з тексту 🙂. Але слід зауважити, що значна частка описаного, як вже згадувалося, вважається геть неприйнятним, явно злочинним або ж в кращому разі просто тригерним у сучасному суспільстві. Тут мають місце стосунки між чоловіками й жінками та одностатеві, сексуальні стосунки з дітьми й між дітьми, нетрадиційні погляди на шлюб та народження дітей, підкреслюється цінність й важливість ролі куртизанок, описується буденність оргій, шалена розпуста, жорстокість і тортури відносно рабів, нормалізуються стосунки на стороні, підкорення і домінування тощо. Знайомство з серією заінтригувало. Іноді хочеться чогось саме такого... незвичного.

Анонім

Дуже екзотична історія, яка більше нагадує притчу. В книзі йдеться про александрійських куртизанок, зокрема, найкрасивішу з них – Хризі. Вона дуже популярна серед чоловіків і жінок, і одного разу їй у коханні зізнається Деметріос – теж зірка, тільки поміж чоловіків. Він – коханець самої цариці, тож будь-яка дівчина впаде до його ніг. Але не Хризі. У відповідь на його зізнання, вона пропонує виконати кілька її забаганок, якщо він дійсно хоче отримати її взаємність. Звісно, як і в будь-якій притчі, фінал історії постане мораллю, й покаже, до чого можуть призвести такі торги за кохання. Окрім цієї повчальної історії, автор дуже добре зображує побут і настрої античності, які думки, ідеї, суспільний уклад тоді панували. Не лише про життя й роботу куртизанок, але й про місце філософів, ремісників у тогочасному суспільстві. Так би мовити, як жили, що їли і як кохалися в античності:) Звичайно, якщо приміряти їхні роздуми й філософію до сьогодення, то нам багато що видасться диким і абсурдним, але як екскурс у ті часи, це було цікаво.

Анонім