Персіваль Еверетт

Супер, вражає

Анонім

Це одна з найсильніших книжок, які я читала останнім часом. Вона починається як детектив із дивними й жорстокими вбивствами, але дуже швидко стає зрозуміло, що це набагато більше, ніж жанрова історія. Це про минуле, яке не відпускає, про пам’ять, яка встає з могил, і про справедливість, якої не було. Символіка тут для роздумів. Дерева - шибениці, на яких лінчували темношкірих, і коріння, яке неможливо вирвати з ґрунту історії. Зникнення тіл - натяк на те, що суспільство намагається «сховати» правду, але вона все одно повертається. Більш детальне роз'яснення фіналу мені навіть довелось пошукати в інтернеті 🤭 Отже, мертві, що встають у фіналі - алегорія історичної пам’яті та своєрідний Страшний суд. Те, що було замовчане, приходить за відповіддю. Мені сподобалося, як автор поєднав чорний гумор і сатиру з історичним жахом. Поліція й чиновники комічно безпорадні - це пряма алегорія на державу, яка десятиліттями удавала, що расизму «вже нема». Але поруч із сюрреалістичною жорстокістю справжній біль, адже в основі сюжету реальна історія Еммета Тілла, чия смерть стала символом усієї расової жорстокості в Америці. Це не легка книжка. Її сила в тому, що вона говорить мовою гротеску про те, що минуле не можна поховати. Якщо суспільство відмовляється від правосуддя, воно отримає привидів історії. Бо поки ми ігноруємо минуле, воно буде вростати в нас корінням.

Анонім

Щойно дочитала "Дерева", і у мене неоднозначні відчуття... Найперше, про враження - спочатку читалося як крутезний і закручений трилер (вбивства у замкнених кімнатах, трупи темношкірих, що зникають і з'являються знову і головне не зрозумілий мотив!), далі почалася хаотична писанина із додаванням різних персонажів - навіщо стільки?!. А наприкінці автор вирішив зі свого досить непоганого трилера зробити політичну сатиру - тут і "стібання" з Трампа, і висміювання законодавчої системи в цілому. А кінцівка взагалі шедеврально змістилася у бік містики!🥴🤔 Ось такі (як на мене) вийшли в автора "американські гірки"... З плюсів - читалося дуже легко! Зацікавив історичний контекст твору - особливо драматична історія підлітка Емета Тілла, якого лінчували, а вбивці не були покарані🥴😔. Трохи погуглила і дізналася більше про походження терміну "лінчувати" (коли виник, які події стали мотивацією та ще багато цікавого). Раджу ознайомитися, якщо не обізнані у цьому питанні! Ще одне цікаве спостереження - на початку твору було багато лайки між героями (особливо копи містечка Мані), а наприкінці вона майже відсутня - мабуть, перевиховалися😉. Отже, підсумовуючи, мабуть, твір таки вдався П. Еверетту, якщо так багато запитань до роману і багато різних відгуків... Але кожен окремо вирішує лише після прочитання.

Анонім