Сортування:
1
Котолог
+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Найкраща книга липня, а можливо і всього літа Однозначно ввійде у ТОП найкращого за рік. Достеменно стане поруч із тими книгами, які згадуються першими на оці традиційні питання "а що б ви порадити почитати в цей період року під фламбе з язичками канарок?" чи на "а яку б книгу ви узяли з собою у навколосвітню подорож?" ⬛️ Чорний чорний гумор. Сатира, яка межує із абсурдом, але лишається в межах осяжного, хоча й з дрібкою магічного реалізму. Сцени, які впізнаються з трьох нот, якщо ви хоча б раз дивилися хоча б один фільм Тарантіно. 🫀 Невимовно страшний крик про біль, що отруює цілий народ вже котре століття. Роз'ятрена рана, що пульсує свіжою кров'ю вже котре десятиліття. Ні, це далеко не спроба примиритися із минулим, зрозуміти чи пробачити кривдників. Це дзеркало, яке автор ставить перед самопроголошеною "панівною расою" і показує, чому примирення неможливе у озорому майбутньому. 🖤 Гострий, як скальпель, соціальний роман про теми, на які, здавалося, взагалі неможливо писати так, аби читач гомерично реготав, але... ♟️ Але автору можна. І так писати, і використовувати слова, за які в культурному місці можуть й забанити, і саме так все викрутити. 🖇 Як я вже казала, тепер це друга книга, яку я буду радити тим, хто хоче навчитися писати ідеальні діалоги. І я ще буду писати про неї, бо неможливо висказати за один раз все, що хочеться кричати.
Анонім
"У всьому світі зараз багато говорять про геноцид, але коли вбивства відбуваються повільно і розтягуються на століття, ніхто їх не помічає. Якщо немає масових поховань, ніхто не помічає могил." Давно книга не викликала у мене таких суперечливих вражень. З одного боку це "Що за діч тут відбувається?", але з іншого ця діч робить боляче. Ця історія починається з жорстокого вбивства звичайного сім'янина. А наступного дня вбивають його родича і це можна було б списати на сімейні проблеми якби поряд з небіжчиками не знаходили тіло темношкірого чоловіка. Одного і того ж темношкірого чоловіка, який магічним чином зникав варто було випустити його з поля зору. А потім сталося ще одне вбивство, і ще одне, і ще, ще доки вся ця історія не перетворилася на сюрреалістичний потік який збиває з ніг і лише після себе лише одне питання: Що це було? Ця книга стала величезним кроком із зони мого комфорту. Водночас мені здалося, що я просто ступила в іншу таку ж комфортну зону. Автор пише про страшні речі та події від яких сироти бігають шкірою, а я насолоджуюся текстом. Його діалоги (в книзі їх дуже багато) живі та іронічні, не думаю що я правильно зачитала всі контексти, але це не завадило сюжету тримати мою увагу до самого фіналу. І якщо ви шукаєте чогось оригінального в сюжеті, то зверніть увагу на "Дерева", але маю зауваження: в книзі дійсно є жорстокі моменти. Зважайте на це.
Анонім
Ця книга справила на мене глибоке враження. Персіваль Еверетт вкотре доводить, що є віртуозом письма. У «Деревах» він майстерно поєднує елементи детективу з саркастичним, місцями гротескним гумором, щоб розповісти надзвичайно болісну історію про лінчування в Америці. Автор не намагається пом’якшити правду — натомість прямо говорить про те, що лінчування є формою геноциду, яка не зникла з досягненням формальної рівності. Його стиль, легкий, на перший погляд, виявляється влучною пасткою: ти читаєш із захопленням, і раптом розумієш, що смієшся посеред жахливої правди. Це той випадок, коли гумор не розбавляє трагедію, а робить її ще глибшою. Одного разу Еверетт сказав: «Америка має великий талант приховувати власні провини» — і ця книжка саме про це. Для багатьох із нас історія лінчування або взагалі відсутня в шкільному курсі, або згадується побіжно, хоча це — один із ключових механізмів расового терору. «Дерева» відкривають очі на масштаби замовчуваного й змушують подивитися правді в обличчя. Цей текст важкий, але необхідний. Коли ми вже знаємо, правда стає відповідальністю. І кожен із нас має вирішити, що робити з цим знанням — залишити його на совісті минулого чи використати, щоби змінити теперішнє.
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях