Мені сподобався стиль автора, це така прям гостра сатира на расизм, на тогочасну політичну ситуацію в Америці, політиків і соціальні явища загалом. Від чорного гумору та абсурдності часом складалось враження, ніби читаю щось заборонене. Гумор тісно переплітається з жорстокістю та трагічними історичними подіями. Саме з цієї книги я вперше дізналася про Еммета Тілла, його жахливе вбивство та наслідки цього вбивства.
Як книга з ідеєю й потужним посилом - це чудово. Але як детектив або просто сюжетна історія - мені не надто сподобалося. Втім, сама ідея поєднання жанрової прози з настільки важливою темою мені здається дуже вдалою.
Анонім
Цей роман залишив слід у моїх думках і змінив сприйняття частини історії США. Нам, українцям, важко повною мірою зрозуміти проблему расизму в Америці, її глибину, біль і масштаби.
Дерева в контексті роману це символ лінчування темношкірих в США, коли людей вішали саме на деревах. Дерева стали мовчазними свідками смерті. Метафора очевидна: коріння расизму глибоке, старе, живе, як коріння самих дерев.
Це роман не лише про злочин і покарання, а про памʼять і про те, що минуле не минає, якщо його не осмислити.
Персіваль Еверетт, як темношкірий автор, використав імена реальних жертв лінчування, поєднавши документальну правду і художню вигадку.
Перші сторінки даються нелегко, потрібно звикнути до іронічного стилю, огидних описів злочинів і здатності автора говорити про страшне з сарказмом.
Анонім
Котолог
