Нові відгуки

Одного разу трапляється вбивство. Дуже жорстоке і загадкове. Жертви - білий чоловік і чорношкірий чоловік. Потім зникає тіло з моргу. Потім стається друге вбивство - і все так само. Навіть тіло чорношкірого чоловіка, здається, те саме. Що це - знущання з тіла? Знущання з поліції? Загадкова справа не залишається для розслідування місцевим правоохоронцям, допомагати приїздять копи з Геттісберга і детективка з ФБР. Чорношкірі. Ви уже напевно здогадалися, що темі расизму у цьому романі присвячено дуже багато. Роками і десятиліттями пригноблені прагнуть помсти. І вбиті на початку чоловіки стали не випадковими жертвами. Хто має на совісті злочин - чекає жорстокої розплати. І вона настає. Один з найсильніших образів книги - літня жінка, що веде картотеку лінчувань. Це лише одне містечко, а імен дуже і дуже багато. І навіть не всі жінки і чоловіки з тієї картотеки були відомі за іменем, іноді там було написано лише "неопізнана жінка", "16 дорослих чоловіків" і т.д. Роман поєднує гротест з чорним гумором. Еверетт майстерно збурює у читачів усвідомлення несправедливості, не вдаючись до відвертої драми. Його герої показані через силу, через помсту, а не слабкість. Окремим і ще більш гірким є усвідомлення, що расизм не залишився у минулому. Упередження, засудження, обмеженість не зникають із суспільного життя сучасної Америки. Особливо Америки часів Трампа. А про нинішнього президента США там теж є. Окремі репліки про світогляд і поведінку його активних фанатів протягом тексту і прекрасна сцена під фінал. І знаєте що? Якби я не читала висловлювання Трампа у новинах, то могла б сказати, що тут сатира гіперболізована. Але, на біду нам усім, таки ні.

Дуже неоднозначний книжковий продукт, але ще тим більш не відпускаючий до останньої сторінки. Як на мене, це Проза, що майстерно балансує між сатирою, детективом і глибокою соціальною критикою. Історія розпочинається як захопливий трилер із розслідуванням загадкових убивств у містечку Мані, штат Міссісіпі, але поступово розкриває набагато глибші теми: расизм, історичну пам’ять і несправедливість. Еверетт із блиском поєднує чорний гумор із трагічними мотивами, створюючи оповідь, яка змушує читача сміятися, задумуватися і відчувати тривогу одночасно. Сюжет інтригує своєю непередбачуваністю, хоча фінал може залишити більше питань, ніж відповідей, що, втім, відповідає постмодерністському стилю автора. Книга сподобається тим, хто цінує літературу, яка кидає виклик і змушує переосмислювати суспільні реалії. І не сподобається тим, хто не готовий розбиратися в підтекстах, тому читачам, які не люблять інтелектуальних викликів або вважають за краще однозначні розв’язки, він може видатися складним чи навіть провокативним. Водночас саме ця багатошаровість робить "Дерева", в лісі чорно-білих буквених рядків, унікальним твором, який залишає сильне враження. Саме тому: читайте і виносьте свій мислений вирок та незалежну оцінку рукопису Еверетта..

Тут автор - геніальний провокатор.) Цей роман одночасно смішний, страшний та сороміцький. Дика суміш детективу, фарсу і примар, що не дають забути про старі гріхи. Тут мертві встають, щоб навести лад, а живі — щоб бодай трохи отямитися. Гірко, смішно і надзвичайно влучно.

Це була несподівано сильна й влучна книга. З перших сторінок «Дерева» захоплюють атмосферою напруги, сатири й гніву, який, здається, накопичувався поколіннями. Читаючи, я постійно відчував, що ця історія про расизм — не тільки про минуле Америки, а й про сьогодення світу. Автор не просто розповідає детективну історію — він відкриває рани суспільства, змушує задуматися, обуритися, а подекуди — нервово усміхнутись. Мене вразило, як чітко й без прикрас Еверетт говорить про справедливість. І як багато в цій історії — про мовчання, яке вже неможливо терпіти. Рекомендую тим, хто готовий читати чесно, глибоко й виходити за межі звичних жанрів. Це більше, ніж роман. Це дзвін

На Півдні ростуть дерева, Чиї плоди дуже дивні. Ті чорні тіла криваві На гілках майже не видні. «Дерева» якимось чином примудряються бути кумедним детективним трилером, водночас надсилаючи повідомлення про історію лінчування та расизму загалом у Сполучених Штатах. Однак, якщо говорити про серйозність, саме ці дерева, що приносять свої дивні плоди, народжені петлею чи кулею, але завжди ненавистю, роблять цю історію необхідною. Якщо все це звучить загадково, то це тому, що цей роман неможливо описати точно будь-якою анотацією. Еверетт починає з гумору, стереотипно зображуючи білих персонажів півдня як неосвічених реднеків, навіть імена підібрані з певним сенсом. І поки сміх накопичується, кримінальна історія повільно переходить у те, що здається трилером про помсту, перш ніж прийняти надприродний поворот. Це один з тих романів, де гумор суперечить серйозності історії, але я думаю, що справедливо буде сказати, що хоча я місцями сміялася вголос, ні трагедія, ні урок зовсім не залишилися для мене непоміченими. Це фарсовий та абсурдний, часом лайливий роман, але смертельно щирий у своїй серйозності. – Їх застрелили? – Можливо. Одне я знаю напевно: тут море крові. Жодних гільз. Жодної зброї. Нічого. Тільки відірвані яйця. – Сподіваюся, що ви, ідіоти, нічого не торкалися? – Ви що, жартуєте? Я не хочу торкатися нічиїх яєць. Мені приємніше смикати за свої. – Але ж ти торкався їхніх гаманців. – О так, вибачаюся. Це одна з тих книг, яку я не можу описати та категоризувати, щоб не спонукати вас читати типу вона дуже класна, а потім виявиться, що ви сприйняли її зовсім по-іншому. Це чорна комедія про лінчування та расизм; сатира про білих жителів Півдня; демонстрація “продуктивних” поліцейських процедур; роздуми про історію та справедливість; і, нарешті, філософська історія жахів з елементами надприродного вкінці. Тому будьте готові. p.s. як радила бабуня К – “слідкуйте. І не забувайте зберігати пильність” – і... рахувати яйця (це вже від мене) 🤭 (less)

Найгірша прочитана книги в цьому році Якщо 2/3 книгу ще було цікаво читати - автор порушив важливу проблему расизму, байдужості влади і т.д., доволі захоплива детективна лінія, то остання третина книги - це якийсь зомбі-апокаліпсис. Я змусила себе це дочитати з надією, що в кінці автор дасть розвʼязку детективній історії- але ні. Другий мінус для мене - це якість книги. Порівняно з попередніми книгами видавництва, вона жахлива - гірша якість паперу, тьмяний шрифт і, що найгірше, погана проклейка (забагато клею біля корінця книги, через що сторінки біля корінця посклеювалися і книгу потрібно або розривати, або страждати від того як незручно це читати)

Як же хочу цю книгу!!!! І багато інших романів Персіваля ( як дочекатися перекладу???) Зараз читаю "Дерева" і мене бере жаль, що нема нічого схожого на цей шедевр більше ніде