Про мою любов до наукпопу знають усі, хто слідкує за моїми книжковими звитягами. Але цього разу мені було нуднувато. Прочитала, звичайно, бо, в принципі, авторка старалася, додавала емоцій, але кількість моїх зітхань та позіхань зашкалювала. Зараз розповім — чого) Про що? Авторка розповідає про свій досвід роботи судмедексперткою. Але не звичайною. Вона, як головний герой детективів Беккета, розглядає різних комашок, спори рослин, грибів, мікроорганізми. Можливий шлях потрапляння тіл на місця, де їх знайшли. І таке подібне. Ось про це вона і пише. "Я обожнюю загадки, а пошук відповідей — єдина по-справжньому приємна частина моєї роботи. Полісмен спокійним голосом викладав неймовірну історію, а я з подивом слухала - мені ставало дедалі цікавіше". Так ось, у мене з точністю до навпаки. Спочатку було дуже цікаво. Перший епізод треба обов'язково прочитати усім прихильникам оковитої, може, попустить, бо такий випадок спеціально і не придумаєш!!! А потім мене почали задовбувати самовихваляння та нарікання на оточуючих псевдо спеціалістів. Ну, скажімо так, я з першого разу зрозуміла, повторів не потребую. Але це особисто моя проблема. Я і проповіді через це не витримую слухати) Хоча при викладанні іноземної сама цей принцип застосовую) Ось така дилема) Підсумовуючи, об'єктивно зазначу, що уривки з цієї книги у художньому детективі мені зайшли би на ура, бо матеріал справді пізнавальний та цікавий, але без цієї напруженої детективної складової мені було нуднувато. Ото таке... Але майбутнім та і цьогочасним спеціалістам буде цікаво, хоча випадки, описані авторкою, а, можливо, і методи, не найсвіжіші.

«Наше завдання — просто давати висновки, навіть якщо жодна зі сторін ними не задоволена.» Жанр літератури true crime, тобто такої, що стосується розслідувань справжніх злочинів, здається, завжди був популярним. Зараз додалось багато подкастів, фільмів, серіалів на цю тему. Книжка «Натура злочину» якраз із цієї сфери, та вона дуже точкова. Авторка — відома британська судова експертка, яка працювала над найскладнішими кримінальними справами. Цінність її висновків полягає в тому, що вона за допомогою мікроаналізу зразків може дати відповідь, чи повʼязане місце злочину, місце віднайдення речових доказів, з, наприклад, підозрюваним, жертвою, автомобілем. Іншими словами, чи була людина, предмет в тому чи іншому місці. І це лише маленька частина того, що входить до її компетенції. Ми звикли, що у фільмах фантастично швидко, за допомогою дослідження личинок мух чи розміру грибкової порослі, визначають час sмерті; що аналіз ДНК мало не універсальний і дає відповідь на усі питання; що прямий свідок завжди знайдеться. А що робити, якщо немає валідних зразків, немає безпосереднього свідка? У цьому випадку на допомогу приходить творчий підхід до пошуку експертів із різних сфер. Адже розслідування злочину не механічне, це не математична задача. Так, є регламентовані законом норми і порядок, але вони допомагають процесуально правильно зафіксувати результати. Тягар визначення способу віднайдення істини лежить на відповідному органі розслідування. Патриція Вілтшир є експертом із судової екології — вона здійснює дослідження за допомогою пошуку в зразках пилку та спор. Вона стверджує, що кожне місце є унікальне: навіть по різні сторони куща будуть різні рослинні профілі, адже кількість рослин, види, стадії росту є різними. І вивчивши ці всі ознаки на місці злочину, вона співвідносить їх зі зразками на одязі, тілі, різних предметах. На основі детального аналізу вона складає висновок, який має доказове значення, та надає показання у суді. Книжка складається з розповідей про резонансні справи, у розслідуванні яких авторка брала участь. Тут і про те як за допомогою аналізу стану рослин можна визначити час, який минув, відколи по них пройшлись; і про можливість спростування чи підтвердження показань свідків; навіть про пошук зниклих. Ми рідко задумуємось, що носимо на собі сліди своєї життєдіяльності. Те, що ми вдихаємо, до чого торкаємось, куди наступаємо залишає слід, який можна відстежити. Читаючи книжку, ловила себе на думці, що дослідити це — за межами реальності. Однак це справді працює. Авторка ділиться методами своєї роботи, описує, з якою сумлінністю працює, не ідеалізуючи та не романтизуючи професію. Книжка написана цікаво, у ній багато деталей, які можуть комусь видатись неприємними та надмірними. Авторка не зловживає термінологією, але невимушено багато пояснює і я навіть не помітила, що до кінця книжки чудово сприймала спеціальні поняття. Та й загалом, на диво, вона стала неочікуваним джерелом знань про рослинний світ і його закони.