Патриція Гайсміт

“Він був самим собою і водночас почувався іншою людиною. Він почувався бездоганним і вільним, хоча й свідомо контролював кожен свій рух. Утім, це перевтілення більше не втомлювало його, як раніше”.

Незважаючи на те, що роман був написаний у 1950-х роках, він все ще актуальний, оскільки викриває людські вади тих, хто настільки невпевнений у собі, що не приймає свою самість і хоче стати кимось іншим.

Під час читання ви потрапите до сонячної Італії і зможете пожити як декадент(ка) серед молодих і казкових американських емігрантів 1960-х років. Подорожі, міста та вечірки, які описуються в книзі зачудовують, а неймовірно захоплюючі події, які відбувають поміж цим усім, тримають в напрузі до останнього.

Книга розповідає про безбарвного, посереднього, але відчайдушного та геніального психопата Тома Ріплі. Понад усе він бажає стати багатим та отримати високе становище в суспільстві. Він розуміє, що в нього немає жодних шансів здійснити омріяне самостійно, тому готовий зробити усе, щоб цього досягти. Навіть вбити свого друга і вкрасти його ідентичність… 🥲

Не хочу спойлерити, тому омину деталі сюжету. Але те, як авторка написала Ріплі, і речі, що відбуваються в його голові було настільки детально, настільки продумано і чудово. Часом я навіть симпатизувала та співчувала головному герою, хоча він був просто жахливою, жадібною та аморальною людиною.

“Насправді ж Том Ріплі майже ніколи не журився, він просто виглядав пригніченим. Невже за ці кілька місяців він нічого не навчився? Якщо хочеш здатися веселим, задумливим, сумним, люб’язним чи ще якимось, просто удай, що так почуваєшся”.

Ідея прочитати цю книгу з'явилась після перегляду її екранізацій. Бо цю історію настільки по-різному показали, що захотілося ознайомитись з першоджерелом. Тому мій відгук буде незвичним з згадками книги та всіх екранізацій.
Історія стара і всім відома. Не буду повторювати сюжет, достатньо анотації. З одного боку, в книзі не дуже яскраво прописані персонажі та і фінал надто простий як для нашого часу. З іншого боку, тема книги стала вічною, що дозволило цю історію багато екранізовувати та переосмислювати кожен раз по своєму.
Французький фільм "На яскравому сонці" 1960 року. Прекрасний Ален Делон, який грає Тома Ріплі. І нетипова оптимістична кінцівка. Єдине, чого мені не вистачило, це передісторії стосунків головних героїв, бо фільм починається з гулянки в Неаполі і старіші події розказані похапцем поміж діалогами.
Американський фільм "Талановитий містер Ріплі" 1999 року. Шикарний Джуд Лоу в ролі Діккі. Актор дуже багато додав до ніякого в книзі персонажа, від характеру до захоплення джазом. Гарно зіграв Тома Ріплі і актор Метт Деймон, для якого сильно переписали характер персонажа і майже всю передісторію. Кінцівка фільму не сподобалось через плутанину та зайвих персонажів, яких в книзі не було зовсім.
Американський серіал "Ріплі" 2024 року. Шикарний Ендрю Скотт в ролі Тома Ріплі, дуже холоднокровного та хитрого. Серіал дуже гарно знятий з гумором та геніально розставленими акцентами. А ще це найбільш повна екранізація книги з подіями та персонажами, яких в фільмах пропустили. З іншого боку, деякі серії страшенно затягнуті і їх можна було спокійно скоротити. Фінал серіалу повторює книгу, але значно посилює та додає загадковості.
Найбільше мені сподобався серіал 2024 за повне розкриття історії та прекрасну гру акторів. І це той випадок, коли екранізація сильніша за книгу)

Як і більшість, я бачила фільм “Талановитий містер Ріплі” і не здогадувалась, що існує книга.
Тим цікавіше було її прочитати.
Головний герой, Том Ріплі, постає перед читачем як харизматичний, але морально неоднозначний персонаж, який прагне до розкоші та соціального визнання, використовуючи шахрайство, маніпуляції та злочини.
Гайсміт майстерно будує напругу, поступово розкриваючи складний внутрішній світ головного героя. Том — не просто злочинець, а глибоко суперечлива особистість, здатна викликати у читача водночас захоплення та відразу. Його психологічна трансформація в ході роману — одна з найсильніших сторін книги.
Окремої уваги заслуговує атмосфера роману. Авторка майстерно змальовує італійські пейзажі, витончене життя європейської еліти та підкреслює контраст між мріями Тома і жорстокою реальністю. Стиль Гайсміт лаконічний, але надзвичайно проникливий, що робить читання захопливим і напруженим.
Висновок — книга мене не розчарувала, лише більше розкрила героїв та занурила в історію.