
Залишайтеся з Readeat
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях

Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях


Історія, про неймовірне кохання. Справді неймовірне, адже в неї важко повірити: події схожі на казкові й зовсім не входять у категорію "можливо не тільки у книжці" і тим паче не в категорію "буденність ". Та якщо вас це не лякає і ви все-таки вирішите дати шанс цій книзі, вир подій, емоцій та почуттів затягнуть вас на всі 400 сторінок. Літо - найкраща пора для шаленства. Нові знайомства, незабутні враження та стосунки, можливо, навіть не на один сезон. Життя героїні сповнене щастя та надій: турботлива сім'я, що завжди підтримає; друзі, що допоможуть літу стати ще незабутнішим; новенький симпатичний співак, з яким може вийти непоганий роман; стажування в країні мистецтв позаду, а нове - незабаром, залишилося тільки з усіма цим поділитися. Та життя має інші плани - усе сиплеться як картковий будиночок. Попереду ще не одне літо, і все залежить саме від неї. Очікувала на цю книжку декілька років, адже вона сезонна. Якщо вона вас зацікавила, то можу побажати удачі з пошуками.

Два різних чоловіка: один готовий залишити своє попереднє життя і жити з тобою в улюбленому місті, а інший - перше кохання, але готовий відмовитися від тебе, бо не може залишатися в рідному місті. І кого ж обереш? Книга з неочікуваним поворотом, яка розібʼє і вилікує серце.

Додам свою «ложку дьогтю». Цю книгу важко не порівнювати з «9 листопада». Читається вона повільніше, але скажу так - не вірю я в такі кінцівки. Коли люди роками проводять час лише епізодично, що вони знають один про одного? Що знають про спільний побут, про те, як поведе себе партнер у «кризовій ситуації», який він не у «цукерково-букетний» період. Це дуже поверхневе уявлення про життя і яким воно може бути з тим, кого по факту ти не знаєш. Ну і як на мене 7 «літ» це забагато. Ну якби ще 3 літа… Можливо, це відбиток нашого сьогодення так «тригерить» мене, коли люди відкладають життя на потім і не живуть тут і зараз. Сама історія кохання… ну як на мене ну прям дуже і дуже банальна. Фінна як такого взагалі не розкрито, показано уривками і в чому така його супер цінність теж не зрозуміло (мені). Не хочеться писати спойлерів, але кінцівка із Томом ну взагалі «дуже зручна». Мені би більше сподобалась ця історія, якби вона закінчилась більш «рівно» та іншим вибором партнера. Але я доросла нудна жінка ? Якщо вам хочеться казкової ванілі, то ще може бути.

4,5/5✨ Початок був дуже інтригуючим, а потім все почало змішуватися Але я досі в приємному (або ні?) шоці від останнього повороту

це було вауу, 10/10?? загалом мені сподобалось, фінал не однозначний, він і щасливий, і ні. як для кого. основні pov: •подвійна часова лінія⏳ •маленьке містечко?️ •історія про кохання, втрату та сімʼю???? •важка доля головних героїв? •літня морська атмосфера?️ •багато скла та емоційних качель?? давно мене так не розчулювали книжкові історії, рекомендую❤️?

"Дві пристрасті. Один неможливий вибір" Лів і Фін, що познайомилися на узбережжі Корнуоллу нерозривно пов'язані після спільної ночі. Але Фінн має повертатися в Лос-Анджелес, а Лів залишається вдома. Тож вони дають обіцянку проводи кожне літо разом... Але якось Лів перетинається з таємничим незнайомцем. Тепер дівчина має зробити вибір... Романтична літня історія з нотками драми. Кохання на відстані крізь роки, любовний трикутник, втрата рідних, людини з особливими потребами, світ мистецтва та музики. Деякі розділи читалися на одному подиху, деякі здавалися нудним. Останні розділи розбили моє серце? Рекомендую!

"Просто любови недостатньо" Так буває (здебільшого), коли популярна книга з букстаграму проходить повз мене Не знаю, чим це зумовлено: можливо, досвідом, віком, особливостями вдачі, та подібні історії мене не захоплюють, а вкотре доводять, що над стосунками потрібно працювати, а не ставити на паузу чи тікати від них Чомусь мені не відгукнулося кохання між Лів і Фінном, а от почуття дружби і взаємопідтримки - так Люди з однаковими травмами завжди будуть шукати один одного і "заряджатися" один від одного, у випадку з нашими героями це яскраво простежується Тому ця лінія трохи не моя, а от що сподобалося: стосунки Лів зі старшим братом Майклом, який абсолютно соціалізований, живе життя на повну, не дивлячись на синдром Дауна професія головної героїні - чомусь про це мені було найцікавіше читати, відстежувати думки, мрії і плани Лів щодо успішного майбутнього у ліпленні. Момент з подарунком батьків невеличкої, переробленої власноруч, майстерні дуже теплий свобода у коханні і краса почуттів незалежно від статі захоплення, яке переростає у справу життя, від якої шаленієш попри вік і думки інших щоденникова манера оповіді, де теперішнє переплітається з минулим, і при цьому не губиться основна лінія і, чи не вперше, мені сподобався переклад, що вже казати про яскраву обкладинку Власне, ця книга з вами може статися, якщо подобаються подібні сюжети Головні герої постають перед вибором, їхні "стосунки" відновлюються і закінчуються щоліта впродовж семи років, але попри все мають ще й щасливий фінал Книга має літній настрій, від якого читач точно матиме яскраві емоції

Мабуть, є щось особливо болюче, коли стосунки неможливо "збудувати" двом "зламаним людям" чи колись все-таки можливо...? Кожен вважає, що має рацію, жоден не відступить від власних переконань. І тут мова йде про хоч якийсь компроміс. Але для Лів та Фінна це щось поза межами реального. Вони зустрілись вперше за довгий час молодими, амбітними, але зі зболеними життями, сповненими втрат і сліз. Це така історія про певну спорідненість душ: коли існує такий зв'язок, який ніщо не розірве. Зрештою, втрачаючи щось, неодмінно щось знайдеш. Далі не буду розписувати, бо сюжет доволі простий і легко зіпсувати враження спойлерами. Я навіть не казатиму вам чи щасливий тут фінал, бо сама історія дуже емоційна і її завершення могло бути будь-яким. Дівчата казали, що це суміш "Тисяча пам'ятних поцілунків" і "9 листопада". Може бути)) І тому ця історія трохи не дотягнула особисто мені, бо "9 листопада " мені дуууже сподобалась, а от "Тисяча пам'ятних поцілунків " не розчулила попри сюжет. Роман має літній вайб, але море тут таке, що, як на мене, гарно читалося б закутаними в ковдру з теплим чаєм під дрібний дощ?