Олена Стяжкіна

"Десь там, куди ніхто не може дістатися, зачакловане й зґвалтоване чужинцями місто залишається обітованою землею."

🏵️Ця книга зуміла мене здивувати ще на виході з бібліотеки. Як завжди, я почала гортати верхню книгу і зрозуміла, що читаю російською😯. Зробила крок назад і вже хотіла повернути книгу, помінявши її на котрусь з українських. Але перечитала анотацію, ще раз передивилась книжечку та інтуїтивно зрозуміла задум авторки...

🏵️Роман розпочинається з особливого місця - Донецького пологового будинку, де в один день народилися четверо малят. Це не залишилось поза увагою партії, адже малюки побачили світ в день сотої річниці з дня народження лідера німецьких комуністів Ернеста Тельмана. А хто ж відмовиться від телевізора, машини чи квартири? Треба лиш дитя назвати на честь комуніста.
З цього моменту чотири сім'ї стали однією спільною родиною.

Це історія, яка поєднує минуле в радянському союзі, болючий перехід в незалежну Україну та війну, яка триває і досі.
Тут долі людей, їх емоції та переживання. Вони опинилися по різні сторони барикад. Хтось обрав Москву і став там "хохлом", Галуська написала книжку та стала "бандерівкою", а Льоша став Олесем, чужим для власної матері.
Мене чомусь найбільше зачепила історія Ангеліни, яка чекає на обох доньок💔

🏵️Ця книга давалася мені важко: спочатку через двомовність, велику кількість головних героїв, наявність дивних Шубіна та Баби ( з наголосом на останньому складі). Виявилось, що це духи-захисники Донецька, з якими спілкуються герої.
Потім було тяжко через біль та втрати, розуміння того, що хотіла донести цією книгою авторка.
Цей роман про вибір: країни, в якій маєш жити, мови, якою ти говоритимеш, та національної ідентичності.

🏵️ У 2015 році смерть лева Сесіла, що жив у Зімбабве, мала сенс. Сьогодні ж кожен з нас має зробити все, аби смерті тих захисників, чиєю кров'ю скроплена наша земля, не канули в Лету, щоб їх втрачені життя не були даремними, а їх найбільша жертва мала сенс💔

Спойлер: налаштовуйтесь читати одразу двома мовами цю книгу. Так, тут є і українська, і рос. Так, авторка українська письменниця. Так, книгу видало ВСЛ і вони 100% в курсі, що там є букви, звуки, знаки не лише українською мовою.

"Смерть лева Сесіла мала сенс", як на мене - це книга експеримент, книга, яка показує не утопічність нашого бажання змін, а ось як воно відбувається. Цікаво, до речі, чи змінила б щось зараз в тексті пані Олена Стяжкіна? Втім, я б залишила усе як є. Щоб мати художнє осмислення змін нашої ідентичності. Бо кожен період дарує своє сенси, кожен період ми фіксуємо так, як розуміємо.

У книзі цікаво переплітаються долі декількох родин, змінюються люди і обставини, сенси знаходиш там, де не зовсім від початку очікуєш.

Давайте так, якщо ви готові сприймати на папері в деяких місцях рос.літери зараз - беріть. Якщо все трегирить достобіса, відкладіть. До речі, цікавий варіант для тих, хто зараз на етапі переходу на українську. Бо я читала цей текст давненько і сильно шпорталась на не українських частинах тексту!