Перетворення України ментальної на Україну реальну, народу — на націю, території — на державу є наскрізною смисловою віссю пропонованого трикнижжя. Геополітичні виклики, нелюдські випробування, високі пошуки і турботи повсякденного життя українців викладені в хронотопі «довгого українського сторіччя» — епохи Української революції і національно-визвольної війни, що розпочалася в 1917 році і триває досі.

У другій книзі йдеться про українців у вогні Другої світової війни, після завершення якої Україна стала соборною, та у холодній війні, що уможливила її суверенізацію. Провідним фокусом осмислення історичної долі України та українців в епоху протистояння світових систем є війна як геополітичне і соціальне/культурне явище, що стало системотвірним фактором формування національної свідомості новітньої доби.