"Мелодія кави в тональності кардамону" Наталія Гурницька
Може, любовні романи не для мене?
Ні, я люблю історії кохання. Особливо про здорові стосунки. Я розумію, що для цікавої книжки треба ще трохи пригод і перипетій на шляху до щастя. Але чи бажала я щастя цим героям від початку?
Можливі СПОЙЛЕРИ
Події відбуваються понад 150 років тому, але я не можу відгородитися від реальності, почавши книжку. Вона неповнолітня - і я уже не можу бачити їхню історію як велике кохання. Хоча, може, я така ж наївна, як і Анна?
Отже, він набагато старший, знатніший, багатший і, увага, одружений. Тобто чітко усвідомлює, що одружитися з нею не може, і все одно псує сироті життя. На ті часи небагата дівчина без батьків мала не так багато можливостей: щоб вдало вийти заміж треба не мати плям на репутації. Що робить Адам? Нічого для щасливого майбутнього Анни.
На жаль, вони обоє мене дуже бісили. То Адам такий авторитарний, і по вуха закоханий, але з дружиною не все скінчилося ще. То Анна: "йди геть, бачити тебе не хочу, чого ти не приходив, як ти міг".
У романі дуже багато про емоції і почуття Анни. Є багато натяків про таємницю у минулому Адама, і кортить дізнатися, що ж там було. Не знаю точно, чи буду читати продовження, щоб про це дізнатися.
Роман у історичному антуражі, йде мова про повстання, неспокій у місті. Хотілося б більше пояснень хто з ким через що воював, для людей, які не дуже знають історію. Про побут і звички дізнаємося більше, але це про життя багатих і знатних. Закінчується роман на дуже стрімкому повороті, але я поки що візьму павзу.