Наталія Заруднюк

"якщо за дім не боротися, його постійно в тебе відбиратимуть. раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. кому схочеться забрати його. віддаси двір — і він захоче ґанок, віддаси ґанок — і вони захочуть кімнату. потім ще одну, і ще. аж поки від твого дому не залишиться нічого. тому потрібно боротися доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити"."

ця книга чудова, колоритна, жива, атмосферна, спокійна і динамічна водночас, а ще недооцінена в нашому букпросторі. ця історія познайомить вас з багатьма персонажами і світом, сповненим різних істот і різних людей, сповненим політичних інтриг і давніх таємниць. цей світ нагадав мені за атмосферою «відьмака», от тільки читалося легше і головна персонажка набагато крутіша, як на мене.

то ж про що «вовчі землі»? про сліпу відунку-характерницю альвах, яка панує на межі і полює на нечисть. про хлопчика, який втратив пам'ять і тепер його розшукують ледь не в усіх країнах. їхні життя перетнулися і міцно переплелися у вирі пригод та інтриг, які набудували всі інші навколо. окрім цих двох тут ще купа гарно прописаних персонажів, кожен з яких має власний характер, спогади, емоції і почуття, кожен з них має своє місце в історії і не з'являється в ній просто так.

тут є пригоди, розслідування, різні істоти з української міфології (але і багато власних, як от альви чи бездушники). сюжет динамічний і сповнений подій. і попри загальну похмурість, тут безліч смішних моментів і саркастичних жартів альвах (о, я фанатка цієї пані), а ще є така ненав'язлива любовна лінія, яку можна і не помітити, але поміж рядків і фраз почуття квітнуть, а персонажі їх плекають✨

безсумнівно, книжка варта вашої уваги. читається легко, та її хочеться розтягувати, аби подовше залишитися в компанії могутньої відунки, її ворона і ярчуків. тут так гармонійно поєдналися полювання на нечисть, забобони маленьких сіл, політика великих держав, пошуки себе та якісь особисті моменти. я в захваті від кількості деталей, які виринали то тут, то там, а в кінці склалися в один пазл (хоч і залишили простір для роздумів і теорій).

стосунки альвах і нірана такі теплі, взаємодія з варгаром ніжна, дружба з мораною міцна. альвах у цьому світі залітає з ноги будь-куди, як біг бос, вона має репутацію, магію, могутніх союзників, ще й тінями ходить!

тож просто беріть і читайте, ви поринете в цей світ з першого рядка і полюбите його так само, як і я. обіцяю.

«Вовчі землі» 🐺🥀🏰

🔥🔥🔥🔥🔥

Почну цей відгук зі звуку, який видає мабуть наймиліше створіння, яке я мабуть зустрічав на сторінках книг. «Хух» 🦔

В моєму списку фентезійних світів, куди хочеться повернутися, і який став для мене затишним прихистком стало більше. І наскільки чудово це, розуміючи, що це наша українська молода авторка, в якої ще весь шлях попереду!

«Вовчі землі» це дуже атмосферне, словʼянсько-мітологічне епічне фентезі, з великою кількістю політики, інтриг, загадкових створінь, харизматичних персонажів, небезпек, дилем та куди вже без них - війн.

З перших розділів мене ніби затягнуло у світ Відьмака, тільки головною героїнею тут стала Йенефер на максималках 🪄(дозволю вже собі це порівняння, бо хто мені заборонить?). І це зовсім не погано, що багато хто порівнює цей твір саме з роботами Сапковського. Перші розділи взагалі відчувалися ніби окремий вступний квест в першому Відьмаку (який для мене завжди буде найатмосфернішою грою евер). У голові чується той самий звук флейт, скрипок, лютні та барабанів 🥁🪈🪕

Але не думайте, що тут не вистачає самобутності. Пані Наталя Заруднюк пропрацювала дуже глибокий та класний світ, якому віриш та персонажів, яким співпереживаєш.
А видавництво Віхола втілило це все у реальність дуже якісним виданням!

Залишилось дочекатися наступної частини тільки і знайти час серед інших 17 циклів…

❝«Дай мені померти за щось».
— Дай мені жити для чогось.❞

вирішила, що точно маю прочитати цю книгу, коли вона була ще на передзамовленні, мені дуже хотілось, щоб вона мені сподобалась — і таки сподобалась! ай мін, атмосферне, натхненне міфологією, фентезі з пропрацьованою світобудовою і тропом фаунд фемілі? дайте два

цікавий, великий світ, який повільно розкривається; живі персонажі, кожен з яких має свою передісторію, яка поступово розкривається читачу. дуже приємно спостерігати за головними героями, бо вони, на перший погляд, прям дуже різні, але виявляється мають щось, що їх поєднує

було цікаво читати, але якось підсумувавши, книжка здається трохи розтягнутою. можливо через те, що в героїв немає якоїсь однієї конкретної мети і вони виконують якісь дрібні справи то тут, то там. але я сподіваюсь, що в наступних частинах серії це зміниться і сюжет виглядатиме гармонічніше. однозначно чекатиму наступну частину!

Дуже класне фентезі від української авторки. Мені сподобався стиль написання – авторка поступово й зрозуміло знайомить нас зі світом та героями, і це справді захоплює. Цікавий світ, у якому є: духи, характерники, відунки, світ живих і світ мертвих, різна нечисть та багато іншого. Головна героїня – характерниця, яка живе на Межі й бореться з цією нечистю. Вона живе сама, але одного разу знаходить хлопця, який нічого не пам’ятає. Між ними поступово зароджується дружба.

Дуже цікаво було читати, як розвивалася ця дружба і як вони починали довіряти одне одному. Також у книзі гарно прописані другорядні герої та їхні історії. Іноді, коли читаєш інші книги, здається, що автори часом забувають про другорядних персонажів. Але тут усе інакше.
У цій книзі мені сподобалося все: сюжет, стиль написання, головні та другорядні герої, а також кінцівка. Вона, можливо, не є епічною, але залишає інтригу. Коли я її дочитала, мені стало дуже цікаво, що буде далі. Я з нетерпінням чекаю на продовження цієї книги й рада, що на книжкових полицях з’являється все більше українських авторів.

Ця книга трапилася мені в той момент коли я, не знаючи що читати, вирішила "надкусити" декілька книг щоб щось обрати. Надкусила раз, потім два, а потім не могла зупинитися доки не дочитаю. Тепер чекаю продовження, якого немає.

Захопитися циклом у якого лише перша книга - вмію, практикую👍🏻

Але повернемося до Вовчих земель.

"...без минулого він не знає себе. Без минулого він не відчуває землі під ногами. Не може зрозуміти, куди рухатися далі. Від яких помилок відштовхуватися."


Між країнами альвів та людей є Межа на якій живе сліпа характерниця. Одного дня до її володінь потрапляє хлопчина якого дуже наполегливо розшукують, але він не пам'ятає за що. Ця зустріч запустить череду подій, які будуть мати вагомі наслідки для Сивих Лісів, а для читачів відчинять двері в новий цікавий світ.

Це було захопливе читання, бо у цієї історії є вайб Відьмака, але зі стійким присмаком української міфології. І це чипляє, бо одразу робить історію ріднішою. А ще в ній цікаві герої з таємничим минулим і поки що незрозумілим зв'язком. Ця історія тримала мою увагу від першої до останньої сторінки, але є у мене до неї і декілька зауважень.

Перше це те що авторка вклала в історію надто багато подій. Історія почалася з Нірана, але дуже швидко він відійшов на задній план, бо його замінила проблеми Варґара та його земель. Ну а друге, це скоріше мої суб'єктивні зауваження до стилю написання. Вони не значні, щось типу різких переходів між діями чи трьох речень підряд які починаються з імені одного героя.

Ці моменти не сильно вплинули на моє загальне враження, бо я вважаю книгу "Вовчі землі" чудовим дебютом у якого потужний потенціал і чекаю на продовження. Тож прийміть мою щиру рекомендацію, бо книга варта уваги.

А ще забула додати, що тут є хух і він такий милий. Обожнюю історії де є якісь цікаві створіння✨

Той самий випадок, коли книга перевищує всі очікування. Спочатку звернула увагу на обкладинку - ці зелені прадавні ліси просто запали в душу і спонукали до покупки. Потім певний час книга стояла на поличці, аж поки десь на просторах буктоку я прочитала відгук, в якому "Вовчі землі" порівнювали з Відьмаком. А хто я така, щоб відмовитися від навіть найменшої можливості знову заглибитися в атмосферу улюбленого циклу. Але порівняння лише частково було правдивим. Як на мене, то ремесло головної героїні та вайб полювання на монстрів - це все, що є спільним у цих творів. Ба більше, це не те, що вразило в Вовчих землях найбільше!

Я знайшла в книзі все, що ціную в гарному фентезі:
➕ Цікавий, гарно продуманий світоустрій
➕ Захопливий сюжет з інтригою, політикою, протистоянням в достатній кількості
➕ Сильна головна героїня з детально прописаною історією і розвитком протягом сюжету. Водночас жива і цілком близька читачеві
➕ Цікаві другорядні персонажі, за якими цікаво спостерігати
➕ Українська міфологія з неймовірним бестіарієм - в саме❤️ Це те, що вигідно вирізняє наших авторів, і за що я готова їх читати та радити всім.

Дуже тішуся, що з кожним днем видається все більше українського фентезі та з нетерпінням чекаю на наступні книги пані Заруднюк❤️

Я потребувала часу аби подружитися із книжкою - перший розділ влетів швидко, а далі почалися складнощі - багато героїв і подій одночасно (іноді - в різних часових лініях), і мені було важко розібратися.

Але десь після третини почалося "вау". Мені сподобався стиль авторки, світ, який вона будує, його атмосферність і певна крихкість. Ця книга відлунювала мені чимось знайомим, певним вайбом, відчуттям - але текст не є повторенням тих історій, які я вже читала, це скоріше про загальний настрій, про гумор серед мороку, про легкість, близькість, безпеку серед складних обставин.

Чекаю продовження!

🐺 Мої враження 🦔

Вам може здатися, що головний герой тут — чоловік, а можливо, й вовк, але не поспішайте з висновками. Як на мене, тут було багато головних героїв, та все ж центральною є Альвах — сліпа, сильна жінка, що живе на Межі й володіє неймовірною магією та гострим слівцем. Героїня нагадувала мені Відьмака (та не кричіть на мене, ну трохи було).
Читаючи, ви будете дізнаватися, хто ж вона насправді: Характерниця, мисливиця, відунка? Багато таємниць оточують героїню та ще цікавіше минуле. Люди, альви та нечисть її поважають і бояться, тож і ви проникнетеся до неї повагою та захопленням. Гумор і сарказм тут на висоті.

Ніран — хлопець, що тікає. Але чому? Чому його шукають і що він скоїв? Це питання дуже непокоїло мене, і ви отримаєте на нього відповідь (можливо, не повністю). Я щаслива, що він зустрів Альвах та інших героїв книги й загадав своє минуле.

Перші 200 сторінок читалися важко, і події, які відбувалися, спершу було складно зрозуміти. Я спочатку не відчувала цього «гачка» та проблематики книги, але пізніше події розгортаються так, що тепер думаю: початок слід перечитати, аби звернути увагу на деталі, які я спершу пропустила, вважаючи їх неважливими.

Я так полюбила хуха (їжачок, у якого замість голок хутро) та дзеркалицю! Очікую побачити цю нечисть у наступній книзі.

Стосунки Варґара та Альвах — це окрема насолода. Альвах — волелюбна буркотунка й просто нестримна жінка, а Варґар — володар, який поряд із нею мʼякий та розуміючий. Спільне минуле цих двох просто розтопили моє серце. 🥺 Будуть і інші пари, але я мовчу, хто саме. 😏

Попереджаю: тут немає яскраво вираженої любовної лінії, але та що є, її цілком достатньо.

Останні 30% книги просто не відпускали. Події розгорталися динамічно й емоційно. Похмура атмосфера, багато автентичної магії, нечисті та інших істот, змови, політичні інтриги, помста, зрада, дружба, кохання та надія. Окрема подяка за усвідомлення героїнею, де її дім.

Кінцівка така, що я вимагаю наступну книгу. 😅 Чудовий дебют!

Книга «Вовчі землі. По той бік» — це справжній шедевр сучасної української літератури! Автор майстерно поєднав містичну атмосферу, сильний сюжет і глибокі роздуми про людську природу, створивши твір, який тримає в напрузі від першої до останньої сторінки😍.

Один із найбільших плюсів книги — це її унікальний світ. «Вовчі землі» — це місце, де реальність переплітається з міфами, а минуле і сучасність живуть поруч. Автор настільки детально змалював атмосферу, що здається, ніби сам відчуваєш запахи лісу і чуєш крики вовків у темряві🐺.

Сюжет захоплює своєю багатошаровістю. Це не просто історія про протистояння добра і зла — у книзі багато прихованих смислів, символів і тонких деталей, які роблять її ще цікавішою. Герої добре прописані.

Стиль автора заслуговує окремої похвали. Текст багатий, насичений, але при цьому легко читається. Опис природи🌲🪵, емоцій і подій настільки яскравий, що виникає відчуття присутності в тому місці.

Безперечно, «Вовчі землі. По той бік» заслуговує найвищої оцінки! Це книга, яка залишає глибокий слід у душі й запрошує до роздумів ще довго після прочитання. 10/10 — абсолютно заслужено.

"Якщо за дім не боротися, його постійно у тебе відбиратимуть. Раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. Кому схочеться забрати його. Віддаси двір - у він захоче ганок, віддаси ганок - і він захоче кімнату. Потім ще одну. І ще. Аж поки від твого дому не залишиться нічого.
Тому потрібно боротись доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити".

Мені складно діються відгуки на такі неоднозначні книги, та хочу бути максимально об'єктивною і постаратись розповісти вам все, що збурила на душі ця історія.

По-перше, якщо ви любите логічні, повільнотекучі і пишномовні розповіді - тоді вам точно не сподобається ця. Поясню чому. Основне, що кидається у очі протягом усієї розповіді - це стиль авторки. Короткі, ніби рубані речення; неймовірно багато згадок імен героїв на одній сторінці (траплялось до 19 разів на розворот) - особисто мене це дуже напружувало, і стрибаюча оповідь - часом відсутність логіки і причин переміщення героїв з тої чи іншої локації, чи мотивації щодо того чи іншого вчинку, що теж не додавало балів розповіді.

Якщо ж вам вдасться, як і мені, перебороти неприйняття цих моментів - вітаю, бо далі ви зможете зануритись у чарівний фентезійний світ, заснований на українській та кельтській міфологіях, з великою кількістю цікавих персонажів, що зможуть принести вам дрібку втіхи.

Головна героїня - Альвах (так, вам не почулось, трохи дивне ім'я для жінки), це така собі збірка солянка з чаклунки, відьмака і знавця міфічних істот, спокійно виконує місії на ввіреній їй території - Межі (щось типу Потойбіччя, чи що воно таке), аж поки їй, як сніг на голову не приземляється людський хлопець - Ніран, позбавлений спогадів та переслідуваний за страшний злочин власними співвітчизниками, маг, якого позбавили здібностей.

А далі у книзі починає, як вода з відкритої греблі, нестись круговерть подій, що змустись відунку та хлопця об'єднатись у союз, і разом розгадувати таємниці його амнезії та занурюватись у світ таємниць Альвах, яких у неї ой як багато. Та причинно-наслідкові зв'язки і плинність подій - як ті коні у полум'ї, скачуть, хто куди бачить, тому розгадати таємниці героїв буде доволі непросто.

Загалом, у книзі відчувається невловимий дух Відьмака - тут-бо є і те ж Призначення, і боротьба з монстрами, але ця розповідь як його молодший і трохи недолугий брат - часом буває бісить.

Якщо за дім не боротись,  його постійно в тебе відбиратимуть.  Раз у раз знаходитиметься  той, кому чуже сподобається більше.  Кому схочеться забрати його....

Світ змінюється, і навіть їй не уникнути цих змін.

Українське фентезі, яке насичене подіями та шаленою динамікою розвитку подій. Від допомоги Альвах іншим, взаємин між героями до перевороту, заколоту в державі.  Підступи, погони, зради і кохання все переплелось у дебютній книзі письменниці.

Це світ людей і альв.Наталія Заруднюк гармонійно вписала багато персонажів української міфології: дзеркалиця,  лилики, перелесник, русалки, мавки, Хух  та інші. У книзі присутні детальні описи, тому легко відчувається  справжня зимова атмосфера.

Альвах. Хто це? Сліпа, що живе сама на Межі, яка вміє те, що іншим не до снаги. Та, що може зупинити. Та, яку звуть характерницею, має потужну силу і вміє говорити з містичними істотами.  Її життя нелегке, вона заслуговує на повагу. Разом з своїм вороном Фальком у неї є велика місія і роль у цій історії . Виконуючи завдання, вона  зустріне хлопчика Нірана, який теж має свої таємниці.

Це перша частина циклу і вона захоплює, адже кожен з героїв є невід'ємною частинкою цієї великої історії. Авторка змушує замислитись над тим, що ж таке дім і чи легко залишитись людиною?

Не люблю читати, але завдяки цікавим книгам, і нашим українським авторам, які пишуть чудові книги є бажання читати)