Сортування:
1
Котолог+38 066 888 18 01
графік роботи служби турботи:
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
понеділок-п`ятниця - 09:00-21:00
субота, неділя - 09:00-18:00
Котолог«Що рівняє живого з мертвим?» Вогонь. І вогонь був усюди. Динамічно-містичне фентезі з українською міфологією, скандинавським впливом, детективом та навіть нотками артхаусу 🌲🫎 Як для дебюту — прикольно. Мене, людину яка обожнює гори, підкупила вже сама обкладинка і вайб лісів та гір. Якщо оцінювати цю книгу лише за атмосферністю, то ця — найбільш комфортна для мене. Авторка перш за все хотіла показати у «Вовчих землях» ДІМ, тому за це я їй вдячна. Пані Наталія описувала трилогію словом «зима» і це дійсно так, особливо ця книга підходить для місяця лютого або дуже ранньої весни. Тепер по порядку. Так, тут дуже динамічний сюжет. Спершу ми дізнаємось про незнайомця, який від чогось тікає. Потім нас раптово переносить в недалеке минуле, яке розповідає про так звану характерницю та її особливості виконання роботи (тут якраз малесенький детектив, де вона намагається розвʼязати пару справ). Протягом книги нас постійно кидає з одного таймлайну в інший, але саме таке я й обожнюю, тому для мене це плюс. Не завжди, правда, можна одразу зрозуміти що відбувається (особливо коли просто описується як прокидається і поживає нечисть, від якої каламутиться вода і волосся стає дибки – трішки артхаусу вам хату), але це було кайфово!🦌 Скандинавський та «Відьмаковський» вплив є, він великий, майже всі імена та назви не звичайні для нас, але красиві. Хоча я часто плуталась саме в місцях, країнах та землях. Будьте дуже уважні під час прочитання! Головна героїня Альвах — богиня сарказму, її цитати завжди викликали приємні емоції. Вона тепер стане однією з моїх улюблених персонажок, I swear! Те, як вона називає замок «гадюшником» 😭ну вона! Єдине що, так поки що в першій книзі не все зрозуміло про її минуле. Розумію, що так задумано, але події розповідаються надто хаотично, не по порядку, і важко зрозуміти в який період часу це з нею відбувалось. Її стосунки з Ніраном це 💔 я не буду спойлерити, але в кінці я вже ледь не ридала. Вони обоє стали для мене дорогими та важливими, вони як мати і син, а цей троп віднайденої родини для мене завжди на вершині🤧 ті вічні підколи одне одного шикарні Інші персонажі також топ, особливо сподобався Варґар! Також там було декілька моментів, наприклад з трояндами (if u know u know), де я хотіла пустити сльозу Тут є любовна лінія, дуже маленька, яка лише прочитується між рядків, але це той момент, коли її нібито і немає, але вона є, і це набагато краще за будь-який інший любовний троп Що не сподобалось, так це військові питання. Я люблю книги про війну та політику, але тут було все надто заплутано. Було враження, ніби я читаю другу частину книги, а не першу. Я б хотіла, щоб був окремий розділ, де писало про всі минулі війни між тими й тими, а то нам про них розповідали лише з діалогів як у фільмах, і якщо хочеш дійсно зрозуміти що сталося між державами, то треба весь час складати пазл до купи і все памʼятати. Після закриття книги я частенько забувала що було між країнами якраз через брак деталізації подій. Сподіваюсь, в наступних частинах будуть подробиці У висновку це була крута подорож Межею і Сивих Лісів, яка залишила приємні емоції. Тут було багато неочікуваних сюжетних поворотів та інтриг, хороших та сильних цитат. З мінусів - дещо кострубатий сюжет, відсутність загальної картинки про світобудову, вічна повторюваність імен.
Анонім
Надзвичайно потужний дебют! Роман Н. Заруднюк «Вовчі землі» захопив мою увагу з першого рядка і тримав у напрузі до останньої сторінки. У центрі сюжету — відунка Альвах, яка полює на нечисть на межі двох світів, та юнак, на ім'я Ніран, що втратив пам’ять і якого розшукують за вчинки, яких він не пам’ятає. Їхні долі переплітаються, ведучи читача крізь пригоди, політичні інтриги та розкриття давніх таємниць. Авторка створила складний, багатовимірний світ із власною релігією, політикою, магічною системою та вражаючим бестіарієм. Хух, дзеркалиця, потерчата та інші істоти — про деяких я вже чула, але багато хто став для мене справжнім відкриттям. Кожен персонаж має яскраво окреслений характер, але Альвах із її непростим минулим і гострим розумом безумовно вирізняється серед інших. Особливо сподобалася нелінійна побудова сюжету. Флешбеки й ретроспективи дозволяють глибше пізнати героїв і відчути їхні внутрішні переживання. Приємним бонусом стало те, що «Вовчі землі» — це лише перша частина серії. З нетерпінням чекаю продовження цієї захопливої подорожі!
Анонім
Історія цікава і хочеться про неї далі читати, а ось те як написано — засмучує, доводилося перечитувати багато абзаців по декілька раз, щоб зрозуміти. з останніх моментів Ніран мав вийти з кімнати, але він не покинув покої, його завели в кімнату, потім це вийшла ванна, потім знову стає кімнатою зі шторою. І таких моментів на жаль багато, щось відбувається в одному місці, але через абзац в тому самому проміжку часу та ті самі герої, але місце вже описано по іншому. Тому хотілося закинути книгу на перших 100 сторінках і не мучати себе, та вирішила продовжити читати, бо задум історії цікавий, але оці недомовки, натяки (тут типу ніхто нічого не знає, а потім всі про це знали, через пару сторінок відкривається правда і всі такі "вау") Сподіваюся наступні частини будуть краще написані, і справді буде ефект повного занурення в історію і можна буде насолодитися нею
Анонім
Та отримуйте інфо про новинки й події в книгарнях