Нові відгуки

Надзвичайно потужний дебют! Роман Н. Заруднюк «Вовчі землі» захопив мою увагу з першого рядка і тримав у напрузі до останньої сторінки. У центрі сюжету — відунка Альвах, яка полює на нечисть на межі двох світів, та юнак, на ім'я Ніран, що втратив пам’ять і якого розшукують за вчинки, яких він не пам’ятає. Їхні долі переплітаються, ведучи читача крізь пригоди, політичні інтриги та розкриття давніх таємниць. Авторка створила складний, багатовимірний світ із власною релігією, політикою, магічною системою та вражаючим бестіарієм. Хух, дзеркалиця, потерчата та інші істоти — про деяких я вже чула, але багато хто став для мене справжнім відкриттям. Кожен персонаж має яскраво окреслений характер, але Альвах із її непростим минулим і гострим розумом безумовно вирізняється серед інших. Особливо сподобалася нелінійна побудова сюжету. Флешбеки й ретроспективи дозволяють глибше пізнати героїв і відчути їхні внутрішні переживання. Приємним бонусом стало те, що «Вовчі землі» — це лише перша частина серії. З нетерпінням чекаю продовження цієї захопливої подорожі!

Історія цікава і хочеться про неї далі читати, а ось те як написано — засмучує, доводилося перечитувати багато абзаців по декілька раз, щоб зрозуміти. з останніх моментів Ніран мав вийти з кімнати, але він не покинув покої, його завели в кімнату, потім це вийшла ванна, потім знову стає кімнатою зі шторою. І таких моментів на жаль багато, щось відбувається в одному місці, але через абзац в тому самому проміжку часу та ті самі герої, але місце вже описано по іншому. Тому хотілося закинути книгу на перших 100 сторінках і не мучати себе, та вирішила продовжити читати, бо задум історії цікавий, але оці недомовки, натяки (тут типу ніхто нічого не знає, а потім всі про це знали, через пару сторінок відкривається правда і всі такі "вау") Сподіваюся наступні частини будуть краще написані, і справді буде ефект повного занурення в історію і можна буде насолодитися нею

Перші сторінок 100 я задавався питанням, що відбувається і для чого це все розповідають. Але потім понеслося і було дуже важко зупинитися читати. Окремо хочу відмітити атмосферу книги, цей вайб лісу, духів, нечисті, це просто вау. Буду чикати продовження.

Пригодницьке фентезі яке мені дуже сподобалось. Це було щось. Неймовірно цікаві персонажі, гарно прописані, такі живі, кожен має свої характерні особливості, всі різні та за всіма приємно спостерігати на протязі всієї книги. Динамічний та цікавий сюжет. Який просто несеться сторінками. Постійно щось відбувається, книга насичена подіями. Від книги дуже важко відірватися, захоплює з перших сторінок, повне занурення. Немає дурнуватих та нудних описів всього підряд, безглуздих розмов ні про що, та купи непотрібних для сюжету персонажів, це все що я терпіти не можу у книгах, і я дуже радий що тут цього немає. А є тут інтриги, трохи політики, боротьба за владу, зради, відданість, пошук себе... Епічних битв немає, але мені здається що це буде у наступних книгах. Чудовий, загадковий та таємничий світ, гарно розписана світобудова, велике розмаїття істот. Нечисть та легенди з української міфології, це круто та дуже атмосферно. Інтригуючий фінал, який змушує з нетерпінням чекати на продовження.

"якщо за дім не боротися, його постійно в тебе відбиратимуть. раз у раз знаходитиметься той, кому чуже сподобається більше. кому схочеться забрати його. віддаси двір — і він захоче ґанок, віддаси ґанок — і вони захочуть кімнату. потім ще одну, і ще. аж поки від твого дому не залишиться нічого. тому потрібно боротися доти, доки, дивлячись на твій дім, вони не скажуть: "цього не змогли скорити"." ця книга чудова, колоритна, жива, атмосферна, спокійна і динамічна водночас, а ще недооцінена в нашому букпросторі. ця історія познайомить вас з багатьма персонажами і світом, сповненим різних істот і різних людей, сповненим політичних інтриг і давніх таємниць. цей світ нагадав мені за атмосферою «відьмака», от тільки читалося легше і головна персонажка набагато крутіша, як на мене. то ж про що «вовчі землі»? про сліпу відунку-характерницю альвах, яка панує на межі і полює на нечисть. про хлопчика, який втратив пам'ять і тепер його розшукують ледь не в усіх країнах. їхні життя перетнулися і міцно переплелися у вирі пригод та інтриг, які набудували всі інші навколо. окрім цих двох тут ще купа гарно прописаних персонажів, кожен з яких має власний характер, спогади, емоції і почуття, кожен з них має своє місце в історії і не з'являється в ній просто так. тут є пригоди, розслідування, різні істоти з української міфології (але і багато власних, як от альви чи бездушники). сюжет динамічний і сповнений подій. і попри загальну похмурість, тут безліч смішних моментів і саркастичних жартів альвах (о, я фанатка цієї пані), а ще є така ненав'язлива любовна лінія, яку можна і не помітити, але поміж рядків і фраз почуття квітнуть, а персонажі їх плекають✨ безсумнівно, книжка варта вашої уваги. читається легко, та її хочеться розтягувати, аби подовше залишитися в компанії могутньої відунки, її ворона і ярчуків. тут так гармонійно поєдналися полювання на нечисть, забобони маленьких сіл, політика великих держав, пошуки себе та якісь особисті моменти. я в захваті від кількості деталей, які виринали то тут, то там, а в кінці склалися в один пазл (хоч і залишили простір для роздумів і теорій). стосунки альвах і нірана такі теплі, взаємодія з варгаром ніжна, дружба з мораною міцна. альвах у цьому світі залітає з ноги будь-куди, як біг бос, вона має репутацію, магію, могутніх союзників, ще й тінями ходить! тож просто беріть і читайте, ви поринете в цей світ з першого рядка і полюбите його так само, як і я. обіцяю.

«Вовчі землі» 🐺🥀🏰 🔥🔥🔥🔥🔥 Почну цей відгук зі звуку, який видає мабуть наймиліше створіння, яке я мабуть зустрічав на сторінках книг. «Хух» 🦔 В моєму списку фентезійних світів, куди хочеться повернутися, і який став для мене затишним прихистком стало більше. І наскільки чудово це, розуміючи, що це наша українська молода авторка, в якої ще весь шлях попереду! «Вовчі землі» це дуже атмосферне, словʼянсько-мітологічне епічне фентезі, з великою кількістю політики, інтриг, загадкових створінь, харизматичних персонажів, небезпек, дилем та куди вже без них - війн. З перших розділів мене ніби затягнуло у світ Відьмака, тільки головною героїнею тут стала Йенефер на максималках 🪄(дозволю вже собі це порівняння, бо хто мені заборонить?). І це зовсім не погано, що багато хто порівнює цей твір саме з роботами Сапковського. Перші розділи взагалі відчувалися ніби окремий вступний квест в першому Відьмаку (який для мене завжди буде найатмосфернішою грою евер). У голові чується той самий звук флейт, скрипок, лютні та барабанів 🥁🪈🪕 Але не думайте, що тут не вистачає самобутності. Пані Наталя Заруднюк пропрацювала дуже глибокий та класний світ, якому віриш та персонажів, яким співпереживаєш. А видавництво Віхола втілило це все у реальність дуже якісним виданням! Залишилось дочекатися наступної частини тільки і знайти час серед інших 17 циклів…

❝«Дай мені померти за щось». — Дай мені жити для чогось.❞ вирішила, що точно маю прочитати цю книгу, коли вона була ще на передзамовленні, мені дуже хотілось, щоб вона мені сподобалась — і таки сподобалась! ай мін, атмосферне, натхненне міфологією, фентезі з пропрацьованою світобудовою і тропом фаунд фемілі? дайте два цікавий, великий світ, який повільно розкривається; живі персонажі, кожен з яких має свою передісторію, яка поступово розкривається читачу. дуже приємно спостерігати за головними героями, бо вони, на перший погляд, прям дуже різні, але виявляється мають щось, що їх поєднує було цікаво читати, але якось підсумувавши, книжка здається трохи розтягнутою. можливо через те, що в героїв немає якоїсь однієї конкретної мети і вони виконують якісь дрібні справи то тут, то там. але я сподіваюсь, що в наступних частинах серії це зміниться і сюжет виглядатиме гармонічніше. однозначно чекатиму наступну частину!

Дуже класне фентезі від української авторки. Мені сподобався стиль написання – авторка поступово й зрозуміло знайомить нас зі світом та героями, і це справді захоплює. Цікавий світ, у якому є: духи, характерники, відунки, світ живих і світ мертвих, різна нечисть та багато іншого. Головна героїня – характерниця, яка живе на Межі й бореться з цією нечистю. Вона живе сама, але одного разу знаходить хлопця, який нічого не пам’ятає. Між ними поступово зароджується дружба. Дуже цікаво було читати, як розвивалася ця дружба і як вони починали довіряти одне одному. Також у книзі гарно прописані другорядні герої та їхні історії. Іноді, коли читаєш інші книги, здається, що автори часом забувають про другорядних персонажів. Але тут усе інакше. У цій книзі мені сподобалося все: сюжет, стиль написання, головні та другорядні герої, а також кінцівка. Вона, можливо, не є епічною, але залишає інтригу. Коли я її дочитала, мені стало дуже цікаво, що буде далі. Я з нетерпінням чекаю на продовження цієї книги й рада, що на книжкових полицях з’являється все більше українських авторів.