Книжечку про Мію я купила для старшої донечки і чекала на неї з нетерпінням! Коли я нарешті прочитала її сама, то трошки була розчарована. Інформація мені здалася лаконічною. Проте прочитавши книгу вдруге разом із донечкою, 8 років, змінила свою думку. Читання і обговорення у нас зайняло приблизно 20-30 хвилин, але те, що дитина забрала книгу із собою, а не поставила на полицю, приємно здивувало. Вона носила її скрізь, показувала подружкам, перечитувала сама і неодноразово ще потім задавала питання. Якось навіть повідомила мені про те, що у старшої дівчинки А. уже почалося статеве дозрівання. Тоді я зрозуміла, у чому була моя помилка. Вся ця інформація мені давно відома, не тільки, як медику, а й як дівчинці, що вже пройшла через своє дорослішання. Головній героїні близько 10 років і вона помічають, що її тіло змінюється. Сподобалося, що цими змінами Мія одразу ділиться з мамою, будь то груди, місячні чи небажане волосся. Батьки звертаються до педіатра, де після огляду та вимірювань отримують відповіді на всі питання. Після прочитання захотілося придбати і книжечку про Бруно, адже у мене підростає син. Думаю, нам обом буде корисно прочитати її.

У цій книжці про дівчинку Мію, яка почала дорослішати. Тут розказується про те, як вона підростала і ставала дорослішою. Про всіляки дівочі справи та розвиток організму дівчинкі. Мене книжка багато чого навчила. Зокрема, про етапи дозрівання в різних роках. Книжка дуже коротка. І в ній великі ілюстрації. Раджу “Мія дорослішає” прочитати дівчатам.

Те, що в моєму дитинстві не було таких книг, зайве й казати. Але те, що вони є зараз для моїх дітей - радість передовсім для мене як мами. Хоча у мене росте два сина, проте я неодмінно дам їм прочитати обидві - і про Мію також - щоб знали і розуміли, які зміни відбуваються в організмі дівчаток. Що мене приваблює у цих виданнях - це найперше фаховість, адже авторка є знаною лікаркою (педіатр-ендокринолог), хоча тут немає медичних термінів чи іншого навантаження. Навпаки, вона напрочуд легко й цікаво пише про перші фізіологічні й психологічні зміни. У кожній з цих книг є головний герой: Мія, і її молодший брат Бруно. Таким чином діти можуть асоціювати себе з ними і не сприймати книжку яку якийсь сухий порадник . Тут всілякі побутові ситуації, діалоги. Також є цікаві схеми, малюнки, формули навіть. Дуже пізнавально було й для мене - наприклад, як вирахувати свій потенційний зріст в дорослому віці. Ну, і візуальна частина книжки - це суцільна естетика! Ще мене приваблює надзвичайна легкість та делікатність тексту і малюнків. Без вульгарностей, зайвих деталей тощо. Тому я б рекомендувала ці книжки всім, у кого ростуть діти від 8-ми років (хлопчикам може пізніше, десь від 10-ти). Одне слово, це мастхев для батьків!

Книжка орієнтовно із 7-ми років вже підходить, бо це якраз той вік, коли казками вже дитину не заманиш, вона потребує грунтовнішої інфи ⠀ мені дуже сподобалося, як авторка пояснює, наприклад, що таке калорії та енерія, порівнюючи із автівкою та паливом, якого можна залити повний бак, ще й в каністри поналивати і так возити зі собою в багажнику ⠀ тому старший уважно слухав, коли я читала, хоча звісно - одразу їсти броколі він не почав, але розуміння, що одні продукти корисні, інші - ні, у нього є, і завдяки цій книжці воно трохи просунулося ⠀ одразу скажу, що вимагати від цієї книжки енциклопедичних даних не варто, хоча авторка - лікарка, тому й аматорства тут також немає; натомість це вдалий старт для дітей, щоб про ці теми в принципі почати говорити ⠀ і ще одне дуже важливе - тут про харчування йдеться у контексті всієї сім'ї й навіть родини, а не лише вимога від дитини їсти правильно, тому в суботу Мія і Бруно разом з батьками складають список і йдуть разом на ринок ⠀ тож якщо коротко, книжка невелика, але користі від неї багато