Мія Марченко

Книга, яка залишає жар у серці. Це не просто фентезі, а магічна реальність Києва у перші дні війни, де кожна сторінка пронизана болем, силою й надією. Знайомі вулиці, духи минулого і боротьба за майбутнє — усе переплетено в глибоку, емоційну подорож. Читати важко, але неможливо відірватися. Сильна історія для сильного читача.

Це мій топ!!! Прочитавши, я цю книгу всім рекомендую та дарую. І всі друзі, які вже прочитали - теж в захваті. Це чудова історія сповнена реальності, історичних фактів та болю. Також підняті дуже важливі та більш глобальні теми. Ніхто і ніколи не забуде перші дні війни, а в такій інтерпретації - він сприймається не так травматично. Ніби й фентезі, але все одно болить… переповнений вокзал, порожній Київ, вибухи, страх, невизначеність. Мені дуже сподобались духи, розкрита історія кожного. Історія про єднання, коли всі стають разом проти лиха одноокого… рекомендую читати і дорослим і малим! Це найкраща книга та найкраща подача, такої болючої теми для кожного українця…

Ну, по-перше, як і відзначають багато коментаторів — ДУЖЕ гарне видання. Дуже.
Сам і купив лише заради цього)
Але всередині виявилось не менш гарне наповнення.
Фантастичний роман, який перекликається з нашим військовим сьогоденням — залишив терпкий, болючий, вразливий післясмак. Дует авторок заслуговує на те, щоб приділити увагу їхнім власним романам.
10\10

Маю відмітити, що не впевнена, що я звернула б на цю книгу увагу, якби не була підписана на одну з авторок в ФБ, але я дуже рада що познайомилась з нею)
Сюжет: Березень 2022, підлітка Катя разом з бабусею, виїхавши з Гостомеля чекають евакуаційний потяг на київському вокзалі. У цій метушні хтось затягує дівчинку крізь стіну до містичної частини Києва( Завокзалля, де мешкають різні магічні істоти: духи і прадавня відьма, повітрулі, колійники та багато інших неймовірних персонажів (чого вартує тільки дух аеропорту Жулян)), а далі події закручуються тааак швидко, лиш встигай перегортати сторінки. Реальність і її «виворіт» настільки тісно переплетені, що події які відбуваються в одному з світів впливають на інший.
Хоча це підліткове міське фентезі, я впевнена що книга може сподобатись людям різного віку. Текст читається дуже швидко і легко, а персонажі та сам Химерний край так чудово прописані, що лишається лиш підключити трохи уяви і ти вже серед виру цих подій.
А ще, що хоча в книзі і є події, що відбувались в перші дні війни, загалом вона не ретравмує, а якось обережно проводить тебе через них і дає надію і віру в нашу перемогу ❤️
#марафонкнигомам

У нас, старих хувіанців (тих, що Whovians), є таке означення - "моффатівщина". Походить від прізвища такого собі пана Стівена Моффата, який в 2009 прийшов на місце шоуранера "Доктора Хто" замість Рассела Ті Девіса, і серіал з євангельської притчі й соціально-психологічної драми перетворився на...
От на те, на що перетворився.
На моффатівщину.
Що воно таке, та моффатівщина?
Це коли замість "пригод духу" в тебе "пригоди тіла" - якнайкарколомніші, де один оцеповорот мчить за іншим, а в кущах на персонажів чатує не один рояль, а цілий симфонічний оркестр ВВС. Це коли в тебе натовпи другорядних персонажів, більшість із яких є або абсолютно необов'язковими, або картонними персонажами-функціями. А ще - кількадесят другорядних сюжетних ліній, половину яких можна було б викреслити без жодної шкоди для головної.
А ще моффатівщина — це не просто вправне, а досконале володіння емоційними кнопками. Тобто, глядача/читача ведуть, яко на налигачі, вправно змушуючи то розчулюватися, то співчувати, то сміятися — зазвичай одними й тими самими повторюваними прийомами.
Моффатівщина — це вічне "діти як найвища цінність", як осердя будь-якого конфлікту й "він дитинку образив" як найкраща спонука для боротьби з антагоністом.
Моффатівщина — це вічні гачочки на майбутні сіквели-вбіквели-пастіші, які будуть потім зняті/написані й вічні самовідсилання й самоцитація.
Моффатівщина — це diversity заради diversity, бо ж треба бути політкоректними і йти в ногу з соціально-політичною кон'юнктурою.
Так от, "Діти вогненного часу" - це така стовідсоткова, без домішок, моффатівщина.
Це не погано.
Це просто факт.
Я люблю міське фентезі, так. Але міське фентезі на взір ранньої творчості одного екс-київського подружжя, про яке зараз наче й не годиться згадувати.
Моффатівщина — не моє.
Але сприймається текст легко й не емоційно-витратно.
Нормальний такий, доволі міцно склепаний текст.
Але не зачепив.

Нарешті я взялась дочитати "Діти вогненного часу", почну з мінусів, бо їх не багато, книга, як на мене, трохи підзатягнута, мабуть, в цілому це і все з мінусів. А от плюсів більше. Я люблю міське фентезі, і те що тут головними героями виступають діти, мені не заважало. Дуже сподобалось як авторки вплели в сюжет українську міфологію і історію. Герої опиняються у вирі подій, сюжет з цікавими поворотами, несподіваними вчинками всіх учасників. Вся книга пронизана посилом наскільки важливо захищати свою землю, домівку та наскільки важливо бути людиною. Окремо було одночасно і важливо і щімко і болюче згадки про війну що триває зараз, і про Другу світову, яка теж є важливою для сюжету. Привид Києва, знищена Мрія, долі героїв, це те що викликало в мене сум під час читання. Я все ж рада що не полишила читати книгу. Ну і окреме задоволення це оформлення книги, вона неймовірно красива, з шикарним зрізом

Ця книга посідає почесне перше місце в моєму унікальному рейтингу "рідне фентезі".
Сюжетні емоційні вихори були такі інтенсивні, що події відчувались як реальність.

І це перша книга, де фрази московитською перекладаються у виносках на українську мову. Це так неймовірно і щемко.

Люблю відкривати для себе класних українських авторів, і ця книга — приклад того, що у нас дуже талановиті люди.

Історія, головну роль в якій відіграє Київ у березні 2022 р, заворожує. Це міське фентезі, але окрім химерного, тут досить багато історії та міфології, що дуже вдало поєднується з сюжетом.

Окрім Києва, головні герої ще Катя і Августин. Каті - 12, Августину - 13 (70), ще такі діти, але кожен по-своєму хоробрий і сильний. Так, в чомусь мислять по-дитячому, але на то вони і діти)

Неймовірно цікаво було спостерігати за розвитком подій, і окремим плюсом для мене було те, що тут ми не стежимо за подіями лише з боку двійки дітей, а й бачимо, як розгортається сюжет поза їх пригодами, як це все переплітається і приводить до нових пригод.

Історія повчальна — ми повинні берегти памʼять та протистояти ворогу, який у нас завжди один — московити. І надзвичайно важливо шукати шляхи, як жити в гармонії, як поєднувати бетонне місто з дарами природи.

Від деяких сюжетних ліній було морально важко, адже це початок повномасштабної війни, напівоблога Києва, а також є згадки про Другу Світову, але це лише посилює враження від книги.

Читайте всі, воно вам треба!!!

Це просто неймовірна історія! Запалу в душу, одна з небагатьох книжок, які я залишаються для особистої бібліотеки. Цікаво, зворушливо, пізнавально!

Книга мене вразила! Це історія про дітей, які опинилися в дуже непростих умовах і борються за виживання, але водночас не втрачають надію і силу духу. Мені сподобалось, як авторки описують випробування, через які проходять герої, та їхню силу і дружбу. Книга глибока, емоційна, і водночас дуже надихає. Я думаю, що вона залишить слід у серці кожного, хто її прочитає.

"Ніщо так не дає сили, як пам'ять. Коли знаєш, хто ти на своїй землі й куди сягає твоє коріння".

МЕНЕ ПЕРЕПОВНЮЮТЬ ЕМОЦІЇ! 🥹
Я боялась братись за цю гарнезну цеглинку, бо маю певний страх до товстунців.
Та мої побоювання були даремними, бо ця книга ПРЕКРАСНА у всіх сенсах❤️‍🔥, і вона обов'язково увійде в мій особистий ТОП найкращих прочитаних книг цього року.

🛤️Отож, це підліткове міське фентезі з елементами детективу. Авторки переносять читача в Завокзалля в Химерному світ. Це свого роду відображення (задзеркалля) Київського вокзалу. Тут співіснують колійники, що лагодять те, що недогледіли люди, боги, неупокоєні привиди, міфічні істоти. І, повірте, цей світ вас дивуватиме і дивуватиме ))
Авторки вміло переплели наші реалії з художньою вигадкою, історичними фактами, міфами та легендами Києва. І цей мікс виявився настільки магнетичним, що я не могла відірватися!

🚃Мова твору легка і приємна, тому я не зчулася, як ця історія заполонила мене, закрутила у вихор карколомних пригод дівчинки Каті та колійника Августина. Ці двоє стануть одне для одного рятівною соломинкою, тією неймовірною підтримкою, яка так необхідна у найтемніші часи.

Дивна, жаска атмосфера, яка зачаровує. Детально прописані персонажі (навіть другорядні). Та й саме розслідування, яке ведуть наші герої, змушувало мене ламати голову, шукати зловмисника, будувати гіпотези, жодна з яких не підтвердилась)
Тут безліч сюжетних ліній, кожна з яких зрозуміла і доведена до логічного завершення.

Авторки підняли стільки непростих питань: війна, вибір, батьківство, булінг, екологічні проблеми, пошуки свого місця, пам'ять, як шлях до себе самого.

🛤️Ця книга збурює безліч емоцій, спонукає на роздуми. Вона така гармонійна, цілісна і дуже багатогранна. Цікава, захоплива та неймовірно щемка.
Зізнаюсь, що ближче до фіналу я призупинилась, бо не хотіла розлучатись з цією прекрасною історією. А потім несподівано для себе нестримно плакала, бо неможливо було втримати в собі стільки емоцій!

При написанні цього чудового фентезі авторки надихались детективами Джоан Роулінг та твором "Небудь-де" Ніла Геймана. Вайб останнього я відразу вловила. І нехай мене пробачить мій улюблений Гейман, але наше українське фентезі вийшло в рази цікавіше! 😉
Знімаю капелюха перед талантом авторок! ❤️‍🔥
ЦЯ КНИГА - СКАРБ! НЕ ОМИНАЙТЕ ЙОГО! 🙏

🛤️" ... в людських мріях і вірі - велика сила".
🛤️"Природа не мусить поступатися людям, а люди - схилятися перед природою, але можна існувати поряд, поважаючи одне одного".

Ууу, ця книга вразила мене двічі. Перший раз - обкладинкою і зрізом. За те й придбала її) А другий - тим, що заховано під обкладинкою. І там цілий світ!

Коротко по сюжету: березень 2022, київський залізничний вокзал. Підлітка Катя з бабусею чекають евакуаційний потяг. І в один момент дівчинка опиняється в.. Завокзаллі. Це частина Химерного Краю, де хазяйнують колійники - Існуючі, які допомагають людям доглядати колії та потяги.

Війна дотягнулася і до них - адже хтось знищив амулет, що захищав Химерний край від людських ракет та бомб. І тепер в Існуючих не так багато часу аби визначитися - чи стануть вони поряд з людьми на захист Києва. Але в Каті та її вимушеного напарника Августина ще менше часу, адже зло наступає не лише зі Сходу - щось жаске відбувається і в самому Завокзаллі.

Як же гарно прописали авторки світ Завокзалля - побут, традиції, впорядкування, зародження, багато дрібних деталей, що посилюють ефект присутності. І все це гармонійно вплетено в історію, немає довгих нудних описів і пояснень - ми просто спостерігаємо за життям Існуючих і починаємо все розуміти.

Кілька сюжетних ліній, в кожній з яких гарно прописані другорядні герої. Їм співчуваєш, за них радієш, гніваєшся або ж зневажаєш - всі вийшли об'ємні і живі.

Наші реалії, знайомі люди і місця, зрозумілі емоції і проблеми - книга підкуповує оцим "своє, рідне", адже впізнаєш себе так часто: "о, тут була, о, це теж відчувала".

Захопливо прописана тема екології - з такого боку нам ще цю проблему не подавали. Органічно і невимушено історія змушує задуматися про важливе 🔥

Книга для підлітків, але дорослим теж буде цікаво. Місцями трішки моторошно, місцями зворушливо, часом боляче, часом - тепло. Все як у житті)