Нові відгуки

Одна пані показала мені новеньку книжку, що тільки-но приїхала до книгарні. Зі словами "українська авторка", "фентезі" та "тут картинки" - я вже прямувала до каси з новою книжкою 🙈 Прочитавши перші сторінок 60, я задалася питанням - а чи точно я читаю зараз фентезі? Бо поки мене зустріла звичайна дівчинка Марта, її батько Алекс і фіфа Інге. Я відкрила анотацію, передивилася обкладинку зі всіх сторін - та ні, точно має бути фентезі! 🫅 І дійсно, до перших чарівних випадків треба ще дійти, тому це мене й трошки спантеличило під час першого прочитання. Проте далі мене зустріла загадкова зимова історія, зі своїми паралелями, чудовими персонажами та символізмом, які вони в собі несуть (а їхнє значення ми змогли обговорити напряму з пані Мією на презентації пізніше!). "Інколи люди мовчать, бо говорити надто боляче" Книга розповідає про дівчинку-підлітку Марту, яка нещодавно втратила дуже важливу для неї людину - свою маму. Саме на цьому й будується сюжет книги - героїня неначе дорослішає й навчається приймати та переживати таку тяжку травму. Більш того, ми бачимо паралель двох персонажів - ту, хто зміг опанувати своє горе та того, кого це горе загубило. "О так. Поплач, поплач, дитино моя. Стільки страху, стільки горя, що тільки слізьми прокласти шлях можна. Хай течуть, моя мила. Не соромся. Сльози - то добре. А от без них - погано, серце геть кам'яніє" Історію пронизує дух Різдва, тому я особливо раджу читати її з першими похолоданнями, а ще краще - в новорічні свята, щоб із головою зануритися в святкову атмосферу. Книга оформлена неймовірними картинками, які розглядати одне задоволення. Ну й булочка Тобіас, як без нього 🥰

Різдвяна зимова атмосфера, ніби й фентезі, ніби й казка, а разом з тим підіймаються дуже важкі теми. Гг в 12 років втратила маму, переїхала до тата, якого бачила раз в ніколи, в інше місто. Нова школа, відсутність друзів, самотність, втрата… і тільки керамічний янгол Серафим, останній подарунок мами, єдиний друг. Та все змінюється! Подорож до міста Тіней, містичного, загадкового, похмурого міста, яке колись було процвітаючим і населене майстрами чарівниками. Книга, яка не залишить байдужими ні дорослих, ні дітей. Кожен знайде для себе те, що відгукнеться! Рекомендую!

Зовсім юну дівчинку Марту спіткала зовсім не дитяча доля. Після смерті матері вона змушена інтегруватися у родину батька, якого майже не знає, коритись примхам мачухи, змінити місто та спробувати знайти друзів. Єдина згадка про маму - ялинкова прикраса-янгол допомогає їй остаточно не зневіритись та гріє душу теплими спогадами. Неочікувана розрада приходить у обличчі дивака-однокласника Дані, що знайомить Марту з міськими легендами, та як справжній екскурсовод показує їй приховані експонати та милі оку місця. Стається диво - дівчинка закохується у старе місто, стає бачити невидимих мешканців і магічним чином опиняється на "реверсі" поселення - у місті тіней, де панує вічна зима і править лихий король-загарбник з попихачем-півнем. Важко уявити, та саме той янгол-спадок у очах містян зворотного боку має стати їх рятунком, і вони за всяку ціну прагнутимуть добути іграшку, а дівчинку вважатимуть могутньою чарівницею. Проте Марта явно не зі слабкодухих - їй вистачить сил й на спротив злій матусі, і на захист слабших, і навіть щоб покінчити з правлінням лихого короля та подарувати золотооким містянам нову весну і надію. Ця історія похмура і темна на початку, поступово наповнюється іскрами світла, які у фіналі переростають у яскраве сяйво, що виганяє темряву з душі. Нехай книга доволі дитяча і місцями наївна, та всі дорослі колись були дітьми, і хто б з нас не хотів знову на мить стати тим малюком і повірити у диво? Вердикт: читайте без вагань, бо навіть після найтемнішої ночі завжди прийде світанок.

Читав ще у старенькому виданні. Навіть не пам'ятаю якого року і від якого видавництва. Тому вирішив прикупити собі це дуже красиве видання і не пошкодував - дійсно дуже красиве оформлення як ззовні, так і зсередини. Видання - 10 з 10

Дія книги починається у березні 2022 року, тому пролог тригерить багатьох українців. Проте є чудова новина: його можна просто пропустити. Ось пролог у двох реченнях: На Київському вокзалі підлітку Катю викрадає дивний хлопчик з чорними порожніми очима, який з'явився просто зі стіни. Бабуся Каті біжить у поліцію. У першому розділі ми одразу потрапляємо у НавпаКиїв — Київ, населений духами. Тут є і звичні для України Повітрулі, і “заграничні” кобольди; є домовики, які змінили кваліфікацію і тепер дбають про подорожуючих залізницею; є ті, хто віднайшов нове життя у новій країні, новому оточенні, а є й місцеві, які не змогли пережити змін. Світ духів відокремлений від світу людей, проте світи впливають один на одного. Це показано у дрібницях, рівномірно розкидано по тексту. От загублені речі “провалюються” у Химерний світ, і його мешканці користуються людськими речами, а ось майстри Химерного світу, що “слухають” колії, зміцнюють або навіть зцілюють метал. Ось є юний дух Августин, який навчається під наглядом свого майстра і опікуна Фрідріха (кобольда), проте ніяк не може навчитися зарощувати тріщини. Він чує, про що шепочуть речі, чує обрАзи, бажання, прагнення, і не може змусити себе переламати почуте, примусити річ до служіння. Але немає іншого шляху… Чи є? Ось Катя, яку викрав дивний хлопчик з порожніми очима. Він неймовірно сильний, бо крім Каті, яку волочить за собою, несе й наплічнику ще одну дитину. І він принесе їх у жертву. Катя пручається відчайдушно. Вона не хоче — у жертву! Так, їй допомагає випадок, але Катя той випадок не прогавила. Вона змогла, втекла, моталася темними тонелями, по яких бігла вода (найбільший її страх), але вирвалася на світ… на світ Химерного Києва. Врятувалася від викрадача, аби з'ясувати, що знову опинилася у небезпеці. Чи зможе вона подолати все, що навалилося, і повернутися у справжній Київ? Ось Повітруля Гайя. Вона — найкраща, вона — фрейлина королеви Маарг, і водночас — безправна рабиня, яка служить заради того, аби повернути матір. Тільки… чи жива ще матір, чи може дурить її господар?.. Ось… хтонь, і вона дійсно хтонь. Не погана, не добра, — інакша. Вони — не люди, і не варто думати про них, як про людей. Ось потяг. І йому страшно. Він зупинився на рейках, і не їде, хто б що не робив. Йому страшно. Він не бажає повертатися у Харків. Але якщо він буде не сам? Якщо не сам, тоді можна. Також книга рясніє історією Києва. І байдуже, якщо ви не киянин і не знаєте Києва, ці історії захопливі, і влучні, мов постріл. Багато хто відмічав, але підкреслю і я. Ми дочекалися, коли російська перекладається у зносках на українську, а польська залишається, як є, бо “людське дєцко” не потребує перекладу

Бомбезне видання від Жоржа одразу притягує погляд своєю неймовірною обкладинкою. Якщо взяти її в руки і погортати, то наступне “вау” буде від ілюстрацій. Їх багато, вони дуже атмосферні, вони живі і це ще більше затягує у світ книги. А світ книги непростий. Він сучасний і чарівний. У ньому біль підлітки від смерті матері, від почуття власної невидимості, незначущості, непотрібності. Чи це справжнє, чи уявне? Чи справді Марта не потрібна своєму батьку, якого дотепер бачила лічені рази? Чи справді вона нічого не значить для нього? Чи справді вона не потрібна нікому: тітці, яка доправила його до батька; батькові, який майже всі дні проводить на роботі; батьковій подружці, однокласникам, учителям? Що пов'язує Марту з цим місцем, з цим містом, з цим світом? Місто, в яке приїздить Марта, поділене на “старе” і “нове”. І саме старе місце дає дівчині трохи втіхи, зачаровує її. Вона прагне дослідити його вулички, проте самій цього робити не можна, а батько лише обіцяє. У певній мірі “заземлення” і втіху дівчинці приносить різдвяна іграшка, її улюблена, з якою Марта ніколи не розлучається. Вона носить її з собою, розмовляє, “прогулює” по підвіконнях. І через це втрапляє в халепу. І через це знаходить шлях в інше місто, у Місто Тіней. У світі сьогодення воно лише казка, проте у якомусь химерному викривленні воно існує насправді. Там справді багато років (або навіть століть) панує холод, немає сонця. Там править Принцеса, донька короля-загарбника, що замкнувся у високій вежі і лише залізний півень може літати до нього за звісткою. Місто Тіней химерне, похмуре, жорстоке. Але чи гірше воно за той світ, де в Марти померла мати і є одвічно заклопотаний батько, в якого є його Інге? Розпач Марти, її біль, її самотність, її почуття — все це відчувається твоїм. Її раптове зближення з однокласником Даном, хлопцем, який також не “вписується” у світ однолітків — надія, яка теж розбивається. Правда ж? Чи ні? І чи дійсно треба робити вибір між Містом Тіней і містом, де є батько, і Дані, і його мама-художниця? Може, я просто прихована підлітка, але… “Врешті-решт все на краще — навіть гірке і страшне”. І ти віриш кожному слову.

Книга, яка залишає жар у серці. Це не просто фентезі, а магічна реальність Києва у перші дні війни, де кожна сторінка пронизана болем, силою й надією. Знайомі вулиці, духи минулого і боротьба за майбутнє — усе переплетено в глибоку, емоційну подорож. Читати важко, але неможливо відірватися. Сильна історія для сильного читача.

Це мій топ!!! Прочитавши, я цю книгу всім рекомендую та дарую. І всі друзі, які вже прочитали - теж в захваті. Це чудова історія сповнена реальності, історичних фактів та болю. Також підняті дуже важливі та більш глобальні теми. Ніхто і ніколи не забуде перші дні війни, а в такій інтерпретації - він сприймається не так травматично. Ніби й фентезі, але все одно болить… переповнений вокзал, порожній Київ, вибухи, страх, невизначеність. Мені дуже сподобались духи, розкрита історія кожного. Історія про єднання, коли всі стають разом проти лиха одноокого… рекомендую читати і дорослим і малим! Це найкраща книга та найкраща подача, такої болючої теми для кожного українця…