Мія Марченко

“Діти вогненного часу” Катерина Пекур, Мія Марченко Видавництво Readberry, 2024 ⠀ Якби взяти магічний казанок і додати туди оповідок про Київ, українських міфічних істот, трішки Аліси в Задзеркаллі та присмачити все Хроніками Нарнії - вийшла б нічогенька детективна історія! ⠀ “Нарешті він почував, що віднайшов своє плем’я. Щуровідьма таки мала рацію. Ніщо так не дає сили, як пам’ять. Коли знаєш, хто ти на своїй землі й куди сягає твоє коріння.” ⠀ У Київ прийшла війна. Вона сколихнула не лише світ людський, а й химерний - світ Завокзалля. ⠀ Тут живуть колійники, повітрулі та потяги, що розмовляють. Панує богиня-королева шляхів Києва Маарґ - володарка древньої магії дзеркал. ⠀ На центральному вокзалі моторошний незнайомець викрадає дівчинку Катю, яка намагається евакуюватися з бабусею за кордон, бо її батьки зникли. ⠀ Але вона опиняється в тунелях Завокзалля, де її викрадач називає “людинякою” й проводить дивні ритуали. ⠀ Нажахана Катя тікає й натрапляє на примарного хлопчика Августина - точну копію свого викрадача. ⠀ Так починається їхня дружба та детективна подорож: хоробра дівчинка і нежить-колійник. ⠀ Вони шукають правду, викрадають фоліант, потрапляють у лігво щуровідьми Теплої та стикаються зі зловісним гендлярем, який змінює личини й сіє оману в химерних землях. ⠀ “Якщо запустити сюди Лихо, то не буде нічого - тільки голод і порожнеча. Колись уже траплялося… у радянські часи, коли люди забували нас. Тоді простуєш Шляхами, а потім - раз! - і потрапляєш у повне ніщо.” ⠀ Тим часом київські захисники борються з лихом московським. Архангел Михаїл зі Змієм стоять на сторожі столиці. Живі й неживі єднаються, щоб боронити Київ. ⠀ Але вокзал і королева Маарґ досі тримають нейтралітет… та чи надовго? ⠀ Коли війна торкається навіть Завокзалля, стає очевидно: магія й пам’ять - це теж зброя! ⠀ Це підліткова книжка про дорослі сенси. Про віру і дружбу, які тримають на своїх плечах увесь людський та химерний світ.

Анонім

Думаю кожен, хто читав це міське фентезі й собі пригадував перші дні повномасштабного вторгнення, як це було для кожного з нас. В книзі цікаво переплетені реальний й химерний світи. Авторками пророблена титанічна робота з вивчення міфології (до того ж не лише української), історії, особливостей вокзальних реалій та ще купи всього, щоб якісно вплести це в сюжет. Тому тут просто купа всього. І це не завжди плюс. Забагато вторинних сюжетних ліній. Мені було важко читати через подібну перенасиченість. А кінець здався навпаки якимсь "скомканим", ніби вже поспішали випустити книгу, щоб не втратити актуальність як самої книги, так і відсилок на фрази, героїв та події першого періоду війни.

Анонім

🏫 все починається з київського вокзалу в перші дні повномасштабного вторгнення. Катя разом із бабусею опиняється у натовпі тих, хто намагається виїхати. але замість евакуації вона провалюється в Завокзалля — альтернативну реальність, де живуть духи міста, персонажі забутих легенд та старі боги, діють свої закони, а ще хтось викрадає дітей з людського світу задля таємничої зловісної цілі. 💬 паралельно знайомимось з Августином — колійником, якого всі вважають винним у викраденні артефакту, що живив Завокзалля. на нього полюють, а Катя стає його випадковою союзницею, бо вибратися у свою реальність вона все одно не може. разом вони намагаються розібратись, хто викрадає дітей і що взагалі відбувається — і в Завокзаллі, і з вокзалом у реальному світі, через який проходить евакуація. саме тут починається основна частина сюжету, де духи мають вирішити, чи брати участь у людській війні, чи залишитися осторонь (і чи можливо це взагалі?) ⏰ читала цю книжку довго. якісь розділи йшли супер легко, прямо летіли сторінки. в інших — стопорилася на реченнях, поверталася, перечитувала, бо зчитувалося важко. було враження, ніби одну частину писала одна авторка, іншу — інша. не знаю, як вони працювали в тандемі, але стиль трохи скакав. це не критично, але чомусь початок йшов важко. 📖 затягнути мене повністю книжка не змогла, проте деякі моменти були дуже сильні. сцена з повітрулею і льотчиком-винищувачем — мабуть, найулюбленіша 🖤 я реально трошки просльозилася, для мене цей епізод був найбільш емоційним. ✏️ теми, які я для себе відзначила: • екологія (здається провідною темою, попри воєнні дії); • пам'ять і самовизначення; • персональний вибір і його наслідки; • єдність всіх людей та істот перед обличчям ворога; • як світ реагує на травму. війна є, але вона не центр, а скоріше тло, яке оголює інші теми. 🕯 атмосфера - щось середнє між постапом і українським урбаністичним фентезі. багато реальних локацій києва, але не туристичного. у Завокзаллі взагалі вайб темного, сирого, химерного паралельного всесвіту. загалом може бути важко читати через те, що описується наша реальність, але при цьому фентезі складова згладжує тривожні моменти (або ні, все індивідуально 🙈). 🔹плюси (для мене): • крута ідея з Завокзаллям, багатоструктурний, дуже деталізований світ (а я страшенно люблю деталі); • детективні елементи; • реалістична героїня — без штучного “girl power” чи ідеалізації; • багато української і не тільки міфології; • цікаві другорядні й епізодичні персонажі (мишвертень ван лав); • паралелі між реальністю і магічним світом; • відсилки до певних реальних історичних подій. 🔹мінуси (імхо): • місцями затягнуто; • місцями не було відчуття, що текст ллється (хоча проблем з українською в мене нема). 🪶 як підсумок: це не легке чтиво на пару вечорів, але точно варте уваги. особливо для підлітків, які зараз живуть у воєнній реальності і шукають спосіб проговорити це через метафору. плюс підліткам може бути корисною, бо тут і про втрати, і про вибір, силу, пам’ять. дорослим теж буде цікаво — хоча б заради світу, атмосфери, цікавих великодок і гумору. рекомендую тим, хто любить urban fantasy з українським контекстом і не боїться, що читання займе трохи більше часу, ніж декілька вечорів.

Анонім