«Я приїхала у це маленьке містечко тікаючи від болю, а знайшла його, тихого, відлюдькуватого, з очима які кричали в тиші. Люди говорили що він дивний. Він не сказав ні слова. А я закохалася в його мовчання.» Відгук на книгу «Голос Арчера» або як вкрасти моє серце за 427 сторінок💔 Так. Це було прекрасно. Це було так прекрасно, що я навіть навряд зможу описати це словами. Зцілення, кохання з першого погляду, секрети минулого, атмосфера маленького містечка.. Ідеально. Раджу🤗❤

Офіційно моя найулюбленіша романтична історія. І я навіть не знаю, як нормально описати свої емоції після цієї книги 😭❤️ Це не просто історія кохання. Це книга про двох людей, які несуть за собою біль минулого, але поступово знаходять одне в одному те, чого їм так не вистачало. Арчер (мій любімєнький, самий няшненький💋) - це персонаж, якого неможливо не полюбити. Його історія неймовірно болюча, але водночас така тепла. А Брі (моя булочка🤧) - саме та героїня, яка не намагається його змінити, а просто бачить його справжнього. В них немає відчуття штучної романтики - навпаки, усе настільки емоційно, що я буквально проживала кожен момент разом із ними. 🥹 Ця книга змусила мене сміятися, переживати, плакати й кілька разів просто відкладати її, щоб прийти до тями. А після фіналу залишилося те саме відчуття, коли хочеться повернутися на першу сторінку й пережити все ще раз. 10/10. Моє серце залишилося в Пеліоні🥲❤️‍🩹

Це було сильно, емоційно та глибоко. Попри юний вік головні герої показали емоційну зрілість та людяність. Дві зранені душі зустрічаються у маленькому містечку. 🫧Можливо, ті, хто зазнав найтяжчих страждань, випромінюють найбільше світла.🫧 Арчер, німий місцевий, багато років живе самотою. Це дивно, враховуючи розмір містечка та історію його родини. Поки не з'явилась Брі, що тікала від спогадів минулого. Саме її глибока емпатія та знання мови глухонімих дали поштовх новому знайомству. 🫧Іноді достатньо однієї людини, яка почує твоє серце, звук якого ніхто ніколи не намагався почути.🫧 Здавалось, що їх кохання приречене бути залежністю чи одержимістю. І так воно було спочатку. 🫧Мені треба почуватися в безпеці й знати, що мене приймають зі всім моїм болем. Мені потрібен той, хто зрозуміє й обійме мене, коли я плакатиму. Мені потрібен Арчер.🫧 🫧Мені бракувало знань, щоб мріяти про тебе, Брі, однак ти все одно збулася. Хто зміг прочитати мої думки й точно знав, чого я хочу, якщо я навіть сам цього не розумів?🫧 Та, як вже згадано вище, герої здивували своєю дорослістю. Неочікуваний поворот сюжету додав нервів. Однак маємо фінал, на який заслужили. Тож, цілком погоджуюсь з наступною думкою. 🫧Найгучніші слова - це ті, які наповнюють нас життям.🫧 Та щиро рекомендую до прочитання.

Як мені подобається ця атмосфера маленького містечка. Тут вона показана з 2 сторін: теплого ставлення до головної героїні (Брі) та відстороненого - до головного героя (Арчер). Арчер та Брі пережили в минулому дууууже страшні події та були зломлені. Кожен переживав це по-своєму. Брі втекла до маленького містечка, а Арчер жив відлюдником. Дуже сподобався їх розвиток відносин на початку книги, потім почалися гойдалки. Психологічні травми, невпевненість в собі, страх по різному впливають на поведінку та рішення людей. Але все ж таки як кохання вміє зцілювати, як зустріч з правильною людиною допомагає тобі подолати темні спогади. Кохання Арчера подарувало Брі спокій та безпеку, а кохання Брі подарувало голос Арчеру. «Я вважаю, що кохання – це поняття, і кожна людина має окреме слово для того, що це для неї підсумовує. Моє слово для любові – Брі.» П.С. початок 34 розділу. ну хто так робить? я майже не кинула книгу в стінку.

Непогана історія на один раз, не викликала яскравих емоцій, на жаль 🤷

Ця історія стала для мене справжнім відкриттям. Вона не про гучні події чи шалений сюжет, а про тишу, біль, самотність і кохання, яке здатне зцілювати. Арчер підкорив мене своєю щирістю, ранимістю та глибиною. Його історія змушує співпереживати, а Брі поруч із ним дарує надію на те, що навіть після найтемніших моментів можна знову навчитися жити й довіряти. Під час читання я відчувала і смуток, і тепло, і ті самі «метелики в животі». Книга читається легко, але залишає сильний емоційний слід.

Як же це прекрасно, чуттєво.. і просто неймовірно🥹 прочитала буквально за 2 заходи, а таке трапляється рідко. Вночі не могла змусити себе піти спати.. історія 2 зранених душ, які поступово зцілювали один одного❤️‍🩹 Я взагалі здивувалася, що тут є секс-сцени, інколи їх здавалося забагато, але прописані емоційно) Наприкінці, на жаль, не плакала, але протягом книги – було діло🥲

Анотація та офіційне маркування книжки як «романтичної прози» трошки спантеличили мене на 17 розділі, адже за тихою обкладинкою ховається сучасний любовний роман із виразною драматичною лінією, надламаними долями та гострою чуттєвістю. Історія розгортається у повільному, але динамічному ритмі, затягуючи в світ двох зранених душ, де їхнє минуле постійно відкидає тіні на сьогодення. М'яка атмосфера маленького містечка стає фоном для глибоких психологічних переживань, де мовчання головного героя говорить значно більше за будь-які слова, а зближення персонажів відчувається досить динамічно. Приблизно з другої третини розповіді емоційна напруга вибухає яскравою відвертістю, перетворюючи історію на відвертий роман, де часом описи інтимних моментів грішать відомими кліше та дещо специфічними мовними зворотами, проте загальна динаміка сюжету, щирість почуттів і щемлива драма змушують заплющити очі на ці дрібні нюанси. Це книжка про вміння чути серцем, про долання внутрішніх бар'єрів і про любов, яка стає єдиним можливим голосом серед глухої тиші минулого страху, залишаючи після прочитання тепле та розчулене відчуття. Попри певну драматичну перебільшеність окремих подій наприкінці, така динамічна розв'язка дарує відчуття цілісності, логічно підводячи історію до щирого, довгоочікуваного зцілення та світлого, емоційно насиченого фіналу.