Метью Розенберґ

Барон Земо, в коаліції з Мандарином, хоче ще більше влади для Гідри.

Під час конференції в ООН Мандарин має виголосити промову для того щоб вся делегація проголосувала за надання Баґалії статусу держави і нації,що розв'яже руки діяльності Гідри.

Та не все сталося як гадалося,і під час промови в Мандарина вистрілюють кулею яку не змогло зупинити його захисне поле, і він помирає. Та камери встигають зняти обличчя снайпера. Це Френк Касл,він же відомий терорист Каратель який раніше співпрацював з гідрою.

З цього моменту на Карателя починають полювати всі:Земо,поліція,местники і один з давніх "друзів"...

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Мальовка просто 🔥🔥🔥

Каратель подобається своєю нетиповістю для героїв Марвел,ну відповідно тому що він антогоніст.

Мені,як фанату,була цікава ця сторона завжди "хеппі" Марвела.(Фільм "Местники:Фінал" не рахується😢)

Багатенько вбивств,крові що дуже гармонійно виглядало і в малюнках передавалося бездоганно.

Все в кращих традиціях супергеройки:кольори,кількість супів, динаміка.Тож я в захваті і одразу зараз приступаю до другого тому🔥

Історія про Джокера, в якій дуже мало Джокера, проте купа крові і таємниць.
На першому плані - Джеймс Гордон, через деякий час після подій «Убивчого жарту».
До Жарту, до речі, буде кілька прямих відсилок, бо між цими історіями дуже тісний звʼязок.

Джокер зник, і Гордона, який пішов у відставку, наймають, щоб його відшукати. Відшукати і вбити - звідси перша моральна дилема. Але протягом історії, їх буде ще кілька - бо все не так однозначно.
Сюжет одночасно тягучий і динамічний.

Тягучий здебільшого через рефлексії Гордона, з яких складається вся перша частина книги.
Він постійно пірнає в минуле, щоразу все глибше і глибше - бо там споживається знайти рішення та відповіді на питання, що постають перед ним тепер.
А тоді нарешті зʼявляється в Джокер власною персоною, і починається динаміка, екшн, бійня. Ну, звісно ж, розбавлені іграми розуму, бо з Джокером без цього ніяк.

Відкритий фінал, бо ж це тільки перший том. З заявкою на те, що найцікавіше попереду - бо ближче до кінця постало найцікавіше запитання.
Класна графіка, класна кольорова гама, більш-менш традиційна сітка. Сподобався хід зі зміною графічного стилю для відображення подій минулого.
Але історія мені поки подобається більше за візуал, не найсильніша робота художників на мій смак. (Не саме цих художників, а серед того, що я читала про Джокера)

Вже чекаю на продовження, бо не можна отак просто обірвати розповідь на півслові😅 Цикл виглядає багатообіцяюче.