Меґан Міранда

Які ми люди? Гарні з поганими намірами чи погані з гарними? Питання риторичне. І не кажіть, що ми гарні з гарними. Так просто не вийде. І ця книга чудово це ілюструє. Як же ж вона мені сподобалася!

Меґан Міранда "Яке тихе місце", 424 стор., @stary_lev

Про що? У тихе котеджне містечко після понад річного ув'язнення повертається Рубі, дівчина, яку визнали винною у вбивстві двох людей. І начебто усе вказує на це, і навіть її найближча подруга Гарпер поступово переконалася у її провині. Але чому тоді усі такі стурбовані? Кому Рубі готова помститися за несправедливість? Хто сказав неправду?

"Ззовні Голловз-Едж досі могло створювати ілюзію спокійного котеджного містечка, але це була брехня. Навіть якщо колись це й справді було так, тепер реальність дуже змінилася. Та одне я могла сказати напевно: ми всі прокинулися."

Так, вони прокинулися і усвідомили, що вчинили справжній булінг. І так, ця Рубі і сама була не ангелом, але - усі на одну? Чи, усе ж таки, не усі?

Відразу попереджу, що це - не екшн, це - чистої води психологія. Чим і цінна.

Як добре ви знаєте своїх сусідів? Жителі котеджного містечка Голловз-Едж думали, що знають одне одного чудово. Але все змінюється, коли в цій тихій, ідеальній місцині, стається вбивство — пару сусідів знаходять мертвими у власному будинку. Звинувачують місцеву вчительку Рубі. Але через 14 місяців її звільняють і вона повертається. Але для чого: помститься чи знайти докази винуватості когось іншого, чи навпаки знищити тих, хто може знати правду?
⠀
Місцеві стають знервовані, метушливі, кожен згадує про свої таємниці, які приховує і боїться, що їх викриють.
⠀
Було відчуття, що підозрюваним може бути хто завгодно: і та сама Рубі, яку випустили, і кожен із мешканців містечка, які могли просто прикривати себе й підставляти інших. Мені сподобалась атмосфера книжки, коли маємо закриту тусовку, людей, які ніби знають одне одного — а насправді не знають навіть самих себе.
⠀
Але початок був трішки затягнутим. На початку мало що відбувалось, все тягнулось і ти ніби чекаєш, що от-от щось станеться, але нічого не відбувалось. Друга частина книги — більш динамічна й цікава.
⠀
Загалом історія написана від першого обличчя — однієї із жительок — Гарпер. Тому основний акцент зроблено саме на тому, як події сприймає вона.
⠀
У книзі персонажів багатенько. Я навіть трішки плуталась і не всіх памʼятала, але згодом — кожен отримав своє місце так чи так в цій історії: хтось більше, хтось менше. Однак про деяких героїв хотілось би більше дізнатися. Рубі сусіди бачили тільки в негативному світлі, але чому?
⠀
Фінал — я не розгадала, думала взагалі в іншому напрямі. Але не скажу, що він якийсь феєричний чи незвичайний. Все виявилось набагато простіше, ніж я думала.
⠀
Авторка у книзі порушує також багато цікавих питань: маніпуляцію, яку використовують між собою сусіди, друзі; відстоювання власних кордонів; сімейні перипетії; відстоювання інтересів родини за будь-яку ціну.

Моторошна атмосфера, але деякі сюжетні повороти поверхневі і пласкі. Читається на одному подиху, але надовго в памʼяті не лишається

Ставлю 7/10 цій книзі лише тому, що вона наче книга на один раз - прочитала і забула. Але! Але коли читаєш, то книга надзвичайно захоплює і тримає в напрузі. От тільки лишенько - я вже все забула. А, може, це і не в книзі взагалі проблема :)

Цікава книга. Сподобалася, і довго тримала в напрузі.
Місцями трохи затягнуто, але загалом раджу

Ще одна книжка, куплена минулого року свіженькою новинкою))

Як для людини, яка рідко читає трилери і детективи, то цілком ок)

Спочатку ну і не лише спочатку, я не могла зрозуміти , що до чого. Там де, може, всім все зрозуміло, до мене ніяк не доходило, як поєднуються всі персонажі і ким насправді є та невловима незнайомка)) Був момент, коли мені здалось, що Лія, як Біллі Мілліган і має множинні особистості. Але виявилось все простіше, прозаїчніше. Проте плюсую за постійну напругу, таке є.

Мені бракувало "копирсання" в головних героях. Для мене вони не розкриті так, як би хотілось. А епізод , коли у Лії з детективом зав'язалась інтрижка, мене трохи шокував. Я навіть перечитала кілька абзаців знову , бо не зрозуміла, де ж та іскра була. Чи то не обов'язково?)))

Та, зрештою, сама Лія не викликала у мене ніяких почуттів. Навіть моментами легке розчарування: бо там ,де варто бути обережною і уважною , вона була нерозсудливою, натомість аж надто самовпевненою там, де нічого невідомо на всі 100%.

... Ви можете дійти до правди - і вам не сподобається те, що ви дізнались. Може виявитись, що та правда не яскрава, не блискуча, не полум'яна й не тішить, щоб аж розпирало у грудях. Може бути й навпаки - ломить кістки, скручує в ріг душу й тіло...(с)

Не знаю, що зі мною сталося, але чергова прочитана книга і знову потрапляння! Не маю жодних нарікань: трилер, як мені подобається. Психологічний, тримає увагу, жодних педофілів, а лише повторення, що люди часто не такі, якими здаються на перший погляд.

Лія, колишня журналістка, що вимушена була полишити роботу через публікацію нібито неперевіреної інформації (хоча і з переконанням у своїй правоті на 100%), тепер працює у школі, живе разом з давньою подругою Еммі і має одну халепу - телефонні докучання. Але раптом усе змінюється: знайдено постраждалу жінку, зникла її сусідка, а розслідування веде дуже проникливий офіцер. Але ж і Лія уміє діставатися правди.

"Перевірена ця інформація чи просто чутки - байдуже, якщо вона допоможе досягнути поставленої мети.
Маєш намір докопатися до правди - усі засоби годяться."

І жінка починає розплутувати плутанину з брехні, що щільним павутинням панувала у її бутті. І нові, і старі таємниці мусять бути розкриті. Чи вийде? Чи не наражається вона на небезпеку?

Мова ведеться від першої особи, що додає інтимності заглибленню у події.

#пані_читає, радить поціновувачам психологічних трилерів без надмірної кровожерливості.

Годний детектив? Тобі сюди!

«Ідеальна незнайомка» Меган Міранда від @stary_lev нагадала мені як я люблю саме такі детективи 🥰

В чому фішка?
Лія з подругою переїздить в нове місто. Нове місто - нове життя. Одного ранку біля місцевого озера знаходить труп дівчини. Лія це розхвилювало, бо вона не пам’ятає коли востаннє бачила свою сусідку Еммі. Особистість трупу встановлено, але де ж подруга? Поліція починає допомагати в пошуку, але все свідчить про те, що ніякої Еммі не існує… То чи була подруга? І чи допоможе темне минуле знайти Еммі?

Книга читається швидко і цікаво. Інтрига тримає. Разом з головною героїнею читач не тільки розслідує пропажу подруги Лії, а також відкриває секрети минулого головної героїні. Всі пазлики в кінці стають на місця утворюючи цікаве панно.

Якщо ти бажаєш відпочити і почитати щось гідне, легке та динамічне - це чудовий вибір 👍 Саме те, що треба для читання на відпочинку.

Книгою залишилась дуже задоволена. Спочатку трохи заплутано, декілька ліній сюжету і достатньо персонажів для запам’ятовування. Але по мірі прочитання - все стає на свої місця і таємниці розкриваються. Мені дуже сподобалося, що автор розкриває ситуацію поступово. Книгу я прочитала (хоча я б сказала проковтнула за три (будні) дні). Рекомендую тим, хто любить детективи накшталт Загубленої або Твін Пікс:)

"Ідеальна незнайомка" — книга, яка зачарувала мене своєю обкладинкою, але виявилася не менш прекрасною всередині.

Журналістика — своєрідна гра слів. Це гра, в якій ти обираєш які слова підібрати, які комбінації з них скласти, намагаєшся передати бажане за допомогою тексту. Якщо ти хочеш стати професіоналом у цій сфері, то треба бути готовим до ризику, результат якого доводиться лише передбачати. Лія Стівенс — приклад дівчини, яка в погоні за правдою оступилася. Бездоганна кар'єра журналістки в мить перетворилася на крах і стала минулим, від якого головній героїні довелося тікати не озираючись. Коли ти журналіст, то твоє покликання полягає в пошуку правди і всі цим захоплюються, але лише до того моменту поки ця правда є зручною для всіх.

Це захопливий детектив і поки я вчора ввечері швиденько перечитала книгу, то згадала ті враження, які вона мені подарувала. Перше знайомство з Меґан Мірандою пройшло ідеально. Респект за клопітку роботу, я досі в захваті від того наскільки ретельно вона пропрацювала історію.

Лія разом з найкращою подругою Еммі починають нове життя, переїхавши в будинок посеред лісу. Замість улюбленої журналістики Лія починає займатись викладанням у школі. Поки поряд була Еммі, Лії не потрібен був ніхто, про міцнішу дружбу годі й мріяти. Дівчат звела доля, коли обидві були у скрутному становищі, а врятуватися змогли через те, що мали одна одну. Принаймні так думала Лія. Життя знову перевертається, коли посеред ночі біля озера знаходять жертву, а Еммі зникає. Детективи висувають теорію, згідно з якою ніякої Еммі ніколи не існувало. Починається розслідування, яке йде не на користь Лії, бо всі докази натякають, що саме вона причетна до злочину. Переломним моментом стає любов головної героїні правди, тому вона береться за пошуки майстерно прихованих відповідей. Використовуючи найменші зачіпки і свою кмітливість, дівчина заповнює прогалини, які приведуть нас до вражаючої кінцівки. На початку історія виглядає поверхневою, але авторка показує нам глибини сюжету, які годі було навіть уявити.

"Дивитись як правда підіймається на поверхню — справжня насолода", — сказала Лія. А я додам, що журналістика стала покликом її серця, який допоміг у боротьбі за правду, якою б вона не була.