Маруся Щербина

книжечка була схожа на відро черешень, які хочеться з'їсти одразу – отак неспішно захоплює, а тоді читаєш доки не взнаєш чим усе закінчиться. мені здається що головний герой вдався цілком реалістичним, звичайним підлітком, від чого особливо боляче, що йому довелось переживати такі сумні речі ❤️‍🩹 загалом персонажі такі, що їх ніби легко можна намалювати – вони кольорові вийшли і яскраві. зокрема Іванка – вона з перспективи Ярослава аж сяє і здається такою світлою, як сонечко, однак цікаво, що її смуток і невпевненість також прописані, що вона, наприклад, відкрито говорить про розлад харчової поведінки – це її наче робить реальною. дуже сподобалось, як описані спогади про Ґудзика і взагалі взаємини з ним, мені здається що багато в кого є такий друг дитинства, з яким згодом трохи віддаляєшся, а тому це може багато кому відгукнутись. ще сподобався Ангел, мені здається, що його поява в сюжеті ніби зробила книжку більш дорослою та філософською! також цікаво як стикаються різні досвіди – українців та іноземців, і гарно показано, що вони насправді такі різні, але кожен вчиться звикати й жити у своїх обставинах, якими б вони не були; мені здається, що цю розповідь добре було б показати іноземцям теж 🥲 а момент загибелі друга був дуже емоційний, я ридала всю подальшу частину книжки 😭 дуже гарно описаний стан Ярослава після цього, воно прямо проймає до глибини душі ❤️‍🩹 загалом стільки тем розкрито, книжка водночас радісна та печальна – мені дуже сподобалась!

Анонім

Книга «Яра» авторки Марусі Щербини про сім’ю, яка тікає від окупації, тато їде захищати свою країну та родину, дружина з доньками вчиться жити в чужому місті в новій реальності. В них забрали все, дім, рідних, друзів, спокійне та щасливе життя разом. Сімнадцятирічна Яра займалася танцями в рідному місті, переїхавши до чужого міста їй щастить не покидати улюблену справу. Знаходити нових друзів, закохується в Олега, вчиться бути сильною і дорослішати, піклуватися про сестричку, вірить та сподівається на світле майбутнє. Ця книга вчить молодь цінувати життя, одні скаржаться що батьки не дають довше гуляти, іншим - ключі від машини, а Яра взагалі з Ритою без батьків, мама поїхала до тата, який отримав на війні тяжке поранення, автор проводить паралель. Авторка пише дуже проникливо та досконало передає почуття героїв, розкриваючи важливі теми. Опис танцю в полі просто неймовірний, залишає присмак надії та віри що перемога за нами, що світле майбутнє чекає на нас. Щиро раджу прочитати «Яру» дорослим та підліткам.

Анонім

"Весняні віршики" — це чудовий спосіб відчути магію весни разом із дітьми, адже тут кожен знайде щось для себе! Це завершальна книга в серії поетичних антологій для дітей, яка вже порадувала маленьких читачів "сезонними" збірками. У цій книжці присутні вся необхідна атрибутика весни: синички, котики, весняний дощик і ліс, що прокидається; діти дізнаються, куди мандрує сніг і де подівся сніговик? Кожен вірш стає справжньою пригодою! А ілюстрації чудово їх доповнюють. Кожен малюнок підкреслює весняну атмосферу, відтворюючи кольорову гаму, що передає радість і свіжість цієї пори року. Ілюстрації в цій збірці, виконані талановитими художниками — Юлією Пилипчатіною, Ольгою Квашею, Мартою Кошулінською, Наталею Чорною, Наталею Олійник, Грасею Олійко, Марією Шевченко, Альбіною Колесніченко, Ольгою Ребдело та Наталею Кудляк, — це окрема магія. Ця чудова збірка не лише піднімає настрій, а й показує, наскільки різноманітною може бути весна. І вірші, і ілюстрації дивовижно доповнюють одне одного, створюючи легку та яскраву атмосферу.

Анонім