Катерина
Котик
22.07.2024
Новий відгук
"Яра" - це історія про падіння та злет, про війну, її жахи та наслідки, про кохання та дружбу, дорослішання і, врешті-решт, про магічну, цілющу силу танцю. Як сказала сама авторка, іноді не треба нічого вигадувати для того, щоб читачі побачили справді цікаву, захопливу історію. Саме так сталося і з “Ярою”. Прототипом головної героїні цієї повісті стала колишня вчителька танців Марусі. Наставниця також є подругою молодої письменниці, тож, почувши її історію, авторка зрозуміла, що це і є той самий цікавий сюжет для нового твору, який, на жаль, не довелося вигадувати, оскільки він описує реальні, жахливі наслідки війни, що поглинула нашу Батьківщину.
Сюжет повісті не відходить від головної героїні. Яра, події з її життя, душевні переживання дівчини завжди в центрі уваги. Сюжет поділений на невеличкі частини, читання кожної з яких займає в середньому три хвилини. Також особливістю подачі сюжету є вірші, написані авторкою самого твору, на тему війни та її наслідків, суму за втраченою домівкою, які Маруся розмістила між сторінками своєї повісті для підсилення емоційних вражень читача:
Білий цвіт пахне домом. Далеким.
Весняним і покинутим домом.
Серед хмар причаїлись лелеки,
Наполохані голосом грому. –
Авторка повісті, на мою думку, достатньо добре описала душевний біль Яри. Під час читання я наче на собі відчувала її пригнічений настрій, ніби сірий смуток розлився по світу, що оточує мене, і переповнив мене цілком. Також мене вразило те, як Маруся зробила танці способом для “повернення до життя”, незважаючи на те, що, здавалося б, є стільки різних інших методів для цього. На мою думку, події в цій історії розвиваються доволі швидко, та, попри це, авторка змогла доволі обширно описати всі деталі. Недоліком конкретно для мене є недостатнє розкриття романтичних стосунків між Ярою та її хлопцем Олегом , адже я вважаю, що ця частина сюжету має достатньо великий потенціал, що, можливо, допомогло б зробити коло читачів ширшим. Підсумовуючи, можна сказати, що ця повість точно сподобається читачам, котрі люблять розповіді про внутрішні переживання людини, про її духовний стан.
Сюжет повісті не відходить від головної героїні. Яра, події з її життя, душевні переживання дівчини завжди в центрі уваги. Сюжет поділений на невеличкі частини, читання кожної з яких займає в середньому три хвилини. Також особливістю подачі сюжету є вірші, написані авторкою самого твору, на тему війни та її наслідків, суму за втраченою домівкою, які Маруся розмістила між сторінками своєї повісті для підсилення емоційних вражень читача:
Білий цвіт пахне домом. Далеким.
Весняним і покинутим домом.
Серед хмар причаїлись лелеки,
Наполохані голосом грому. –
Авторка повісті, на мою думку, достатньо добре описала душевний біль Яри. Під час читання я наче на собі відчувала її пригнічений настрій, ніби сірий смуток розлився по світу, що оточує мене, і переповнив мене цілком. Також мене вразило те, як Маруся зробила танці способом для “повернення до життя”, незважаючи на те, що, здавалося б, є стільки різних інших методів для цього. На мою думку, події в цій історії розвиваються доволі швидко, та, попри це, авторка змогла доволі обширно описати всі деталі. Недоліком конкретно для мене є недостатнє розкриття романтичних стосунків між Ярою та її хлопцем Олегом , адже я вважаю, що ця частина сюжету має достатньо великий потенціал, що, можливо, допомогло б зробити коло читачів ширшим. Підсумовуючи, можна сказати, що ця повість точно сподобається читачам, котрі люблять розповіді про внутрішні переживання людини, про її духовний стан.
Нова оцінка:
Полиць поки немає