Маріо П'юзо

Коли береш до рук роман «Хрещений батько» відчуваєш подих епохи, ніби сам стаєш частиною могутньої й небезпечної сім’ї. Це епічна притча про владу, честь, сімейні узи й ціну, яку доводиться платити за власні принципи. П’юзо створює світ, у якому закон — не завжди закон, а справедливість — це поняття, яким володіє той, у кого в руках сила. Маріо П’юзо поєднує сімейну драму з кримінальним трилером. Його мова — проста, але точна, як постріл. Діалоги — живі, повні напруги й підтекстів. А головне — він не змушує нас засуджувати чи виправдовувати. Він змушує розуміти. Особливо вражає трансформація Майкла Корлеоне — сина, який хотів уникнути сімейної спадщини, але врешті став її найсуворішим носієм. Його шлях — це шлях втрати ілюзій, шлях, що веде з теплого дому на кривавий трон. Це трагедія людини, яка жертвувала всім заради сім’ї, і в результаті втратила себе. «Хрещений батько» — це не лише історія про мафію. Це історія про Америку, про мігрантів, про новий світ, де старі правила змінюються, але суть влади й амбіцій залишається незмінною.

Анонім

Це класика кримінального жанру:) Я читала цю книгу разів зо три і ще й слухала аудіо англійською. Неймовірні персонажі, історія, атмосфера. «Той, хто прийде з пропозицією про перемовини, той і є зрадник», - цитата яку запамʼятала з юності. Чудова книга, якщо вам подобається цей жанр. Маст рід

Анонім

Одразу скажу, що книга значно слабша за «Хрещеного батька». І хоч її і не назвеш поганою, захвату вона не викликає. За формою вона схожа на Хрещеного: гарно розписані характери й мотивації героїв, побудовані звʼязки між ними. Цей роман менше про саму мафію як таку (думаю, що основне сказано в попередніх книгах), але тут йде чудове заглиблення у світ кіноіндустрії і грального бізнесу - от це було цікаво. Ну і трохи занадто мелодраматична кінцівка, де у всіх все добре, я не дуже таке люблю. До речі, є ще екранізація (мінісеріал), але не раджу - абсолютно низькопробний шлак. До речі, українською цей роман не видавався в книжковому форматі, але перекладався. І є лише скан номерів журналу «Всесвіт», де він виходив у 1997 році.

Анонім