Я доволі довго підписана на YouTube-канал авторки та з нетерпінням чекала виходу книги. Мені було неважливо, про що вона, — я точно знала, що придбаю та прочитаю її, щоб підтримати авторку. І ось нарешті я прочитала. Намагатимусь бути об'єктивною, незважаючи на мою симпатію до Марії. Це аж ніяк не трилер, як може здатися з анотації, швидше психологічний роман. Ідея сюжету досить непогана, але я розгадала головний твіст буквально з перших розділів. Так вийшло, що незадовго до прочитання "Білої кімнати" я прочитала кілька книг із подібним сюжетним поворотом, тож із прологу, перших діалогів у кімнаті та загальної розповіді про закохану пару я одразу зрозуміла, як це все пов'язано. Як результат, читати було трохи нудно, оскільки кожна наступна подія лише підтверджувала мою теорію і зовсім не інтригувала. Читалося доволі швидко, написано просто, без надмірної кількості зворотів чи епітетів. Хоча особисто люблю, коли текст сповнений описами та багатошаровими реченнями — це робить його більш барвистим і багатогранним. Загалом, чудовий старт для дебюту, чекатиму на наступні книги Марії.

"Біла кімната" книга про перше кохання, таке миле, щире та трепетне. Патріотизм чи кохання?!Головний герой між коханням та війною в 2014 році обирає війну. Герої цієї книги є ми, звичайні люди, які живемо, кохаємо, втрачаємо, боїмося смерті чи не боїмося. Ще одна сюжетна лінія про чоловіків, які один за одним прокидаються в білій кімнаті, в яких немає дверей. Вони не розуміють, як і чому туди потрапили, що їх може пов'язувати і чи зможуть вони вибратись. Пазли складаються в кінці книги. Кожна людина, мабуть, має свою білу кімнату чи скриньку, чи інше сховище від болю, відчаю, втрати чи не розуміння чому так. "Ніколи не зрозумію, чому ризикував життям на війні я, а померла вона." Книга не для всіх, читається легко та швидко. Історія кохання розбило мені серце.

?Ми живемо в моменті. Лише тут і зараз. І момент цей, доки триває, триває вічність… ? Через "вдало" прописану анотацію, думала, що буду читати трилер у стилі фільму "Пила" ? Прочитавши декілька розділів, я зрозуміла що це психологічна драма. Хто ті п'ятеро незнайомців і про яку кімнату йдеться, зрозуміти було не важко вже з перших сторінок. Головний герой розказує читачеві свою історію — біль ? Історія ведеться у декількох часових проміжках і охоплює наші сучасні часи — реалії життя за часів війни. Це історія про втрати, складні часи, втрачене кохання, біль, помилки, втрачені дні, несправедливість життя, війни, зруйноване майбутнє, втрата віри і сенсу життя. Це історія про пошук, спокуту, прийняття того, що трапилось, себе, віднайдення віри і сили, щоб жити далі. Можливо для когось саме ця історія стане поштовхом і підтримкою в складні часи ? Це було емоційно і драматично, до сліз ?

Книжка на 6,5/10. Навколо цієї книги був такий ажіотаж, з тими боксами, такі гарні розпаковки всі знімали, але якщо брати по суті, чомусь після розпаковок дуже мало відгуків про саму книжку. І тепер я розумію чому, дуже класна ідея, але реалізовано не дуже, але так як це дебют авторки, то я очікую нових книжок авторки. По сюжету 5 чоловіків прокидаються в одній кімнаті, не знають як вони там опинились, в кімнаті нема дверей, а лиш великий стіл, стільці і вікно, ну наче мав би бути трилер, але ні, це трилером не буде, це скоріше психологічна проза. Наступна сюжетна лінія — перехід до історії хлопця, який знайшов своє кохання в університеті, і згодом про події АТО — читати про це досі щемко і важко, бо і зараз на кожному кроці скалічені люди війною, яка ще не закінчилась, і ми не знаємо, коли закінчиться. Але коли хлопець не пише дівчині і не дзвонить більше року, каже, що займався реабілітацією в тому ж місті, де вона живе, але не наважився написати, ну це якось так собі, а вона ще й така "ну ок, давай спілкуватись через рік твоєї мовчанки", виглядає як мильна опера, а не серйозний текст на важкі теми. Розв'язка про чоловіків в кімнаті — була очікуваною, і взагалі мене не здивувала, не викликала жодної емоції, але сама ідея цікава.

Книжка набагато краща за Кафе на краю світу. Історія показує, як ми постійно змінюємось і обмежуємо, після складних епізодів у житті.

Взяла маленьку книжулю, щоб вже закрити лютий. Книга української авторки, її дебютна книга. Поки що, на жаль, я читала небагато українських авторів, але мені нічого не подобається ? Ідея книги цікава - біла кімната, де пʼятеро чоловіків шукають відповіді, щоб вийти з неї. Також переплітається історія кохання, ця частина мені сподобалася. Герої ніякі??‍♀️ Ну і за 208 сторінок, де історія змінюється з одної на іншу було важко звикнути до них. Фінал відкритий. І Слава Богу, авторка пояснює нам кінець, без цього я б взагалі нічого не зрозуміла. Дякую, їй звісно, але на мою думку, треба було написати так, щоб читач сам до цього дійшов. Динаміки тут майже немає, якихось деталей і розкриття також. Тому історія не моя?

Гарна книга, думала що брала трилер, але на якість не повпливало, під кінець ще й пустила сльозу, сюжет під кінець починаєш розгадувати, але книга гарна, і любовна лінія змусила переживати, тож читала книгу залпом

Маю перші 10 сторінок. Розгін непоганий. Далі трансмісія починає ковзати асфальтом, і доводиться викликати бабцю.