це той випадок, коли обкладинка не бреше: перед нами вишукані, стилізовані під вікторіанську епоху мемуари жінки, яка поклала життя на те, щоб вивчати драконів не як міфічних істот, а як біологічні види. головна героїня, Ізабелла (леді Трент), з дитинства була «не такою» — замість чаювань та пошуку вигідної партії її цікавили жуки, анатомія та крилаті бестії. авторка майстерно стилізує текст під спогади літньої дами, яка з висоти свого досвіду та легким сарказмом описує свою першу експедицію у дикі гори Вистряни. ідея зробити драконів частиною фауни, а не магії — це просто любов. тут немає вогняних куль чи розмов з рептиліями, на драконах ніхто не настає, натомість є справжня польова робота: розтини, вивчення кісток, спостереження за раціоном і середовищем проживання. магічна система тут — це сама наука, і те, як Ізабелла пробивається крізь патріархальні забобони свого часу, щоб просто мати право називатися дослідницею, мене зачепило найбільше. сюжет розгортається неспішно, але в’язко. крім наукових пошуків, тут є і політичні інтриги, і контрабанда, і навіть дрібка небезпеки. мені сподобалося, що Ізабелла — не скотилася до мерісью, вона буває егоїстичною, надто захопленою і часом холодною до близьких, але саме це робить її живою. теми, які зачіпає книга: жіноча реалізація в закритому суспільстві, ціна наукового відкриття, зіткнення цивілізацій та етика дослідника. це історія про те, як важливо залишатися вірною своїй пристрасті, навіть коли весь світ каже тобі вишивати хрестиком у вітальні. щодо мінусів — ритм оповіді по-вікторіанськи повільний. якщо ви чекаєте на епічні битви верхи на драконах у стилі Четвертого крила, то вам точно не сюди. тут більше про пил бібліотек, холодні печери та бюрократичні перепони. середина книги може здатися трохи затягнутою через надмірну деталізацію побуту експедиції, але фінальні акорди та натяки на майбутні подорожі виправляють ситуацію. окремо хочу сказати про візуал. тільки гляньте на обкладинку, і це той випадок, коли я не втрималася і купила книгу саме з малюнком на зрізі, бо все надзвичайно естетично прекрасне. якщо ви любите дарк-академію, вікторіанський вайб, науковий підхід до фентезі та сильних (іронічних!) героїнь — щиро раджу. це ідеальне читання на кілька вечорів з горнятком чаю, щоб відчути себе частиною таємного товариства натуралістів ✒️

Народитися жінкою з непересічним розумом, талантом і тягою до науки в часи, коли чи не єдиним квитком до успіху було заміжжя, - не простий досвід. Але Ізабеллі пощастило. Її батько був трохи більш прогресивним за інших, тож дозволяв їй вгамовувати свою цікавість і експериментувати. Проте рівно доти, доки дівчина не поставила своє життя під смертельну загрозу: перевдягнвюувшись хлопчиком приєдналася до полювання на вовкодрака. Так, саме дракони були її пристрастю. Досить екстравагантне захоплення для «юної леді з пристойної родини». Особливо якщо взяти до уваги те, що вона з дитинства цікавилася будовою крил та анатомією вцілому, тож препарувала та бальзамувала голубів та іскорок - крихітних дракончиків… Тож для Ізабелли настали «сірі роки», як вона сама їх називала: благопристойна поведінка, пошук майбутнього чоловіка… Проте дівчині пощастило вдруге: вона зустріла джентльмена, що розділяв її інтереси і ,після весілля, взяв її з собою в експедицію по дослідженню скелезміїв… По суті ця книга - мемуари Ізабелли про її дитинство, юність, першу експедицію сповнену пригоди та небезпек. Ніколи не думала, що спогади вигаданої людини так мене затягнуть. Але вони відчувалися такими правдоподібними: багато деталей, дослідження, замальовки, розмірений виклад подій, манера оповіді, гумор - все доклалося до відчуття реалістичності. Що ще мені неймовірно імпонувало, так це зображення розумної, здібної, сильної героїні, яка залишається собою та знаходить свою нішу в світі створеному чоловіками для чоловіків. Також я неабияк раділа, що Ізабела і Джейкоб мали здорові подружні стосунки, де повага одне до одного і взаєморозуміння були найвищою цінністю, а думки соціуму виносились за дужки. Щодо драконів. На жаль, про них було не так багато, як хотілося б. Що ми дізнаємося: існують різні мало досліджені види; деякі дихають крижинками; дракони зазвичай просто так не нападають на людей; їхні тіла і кості швидко розкладаються, що утруднює вивчення цього виду. В книзі порушувалось питання винищення видів задля ненаситного збагачення; йшлося про роль жінок в чоловічому світі; колоніалізм, взаємодія так званих «цивілізованих» і недуже культур… Читається легко, книга цікава, пригодницька. Ілюстрації - просто чудові! І обкладинка сподобалась! Засмучує лише те, що інші 4 частини ще не перекладені :( тож чекаю ❤️