Ця історія почалася на Різдво. Святкового ранку Вельветовий Кролик сидів у панчосі Хлопчика. Він був товстеньким, у гарній шубці та зі схожими на справжні вусами. Погравшись разом кілька годин, Кролик був відправлений до шафи з іншими іграшками... Там би він і залишився надовго, якби не розговорився зі Шкіряним Конем. " - Що значить бути справжнім? - якось запитав Кролик... - Це означає мати всілякі штучки, які рухаються всередині тебе? - Чи станеш ти справжнім, зовсім не залежить від того, з чого і як ти зроблений, - сказав Шкіряний Кінь. - Іграшка стає справжньою, коли дитина дуже любить її. Не просто грається з нею, а дійсно любить! - Це боляче? - спитав Кролик. - Іноді, - чесно, як і завжди, відповів Шкіряний Кінь, - але якщо ти справжній, це абсолютно не важливо. ... Найчастіше, поки ти станеш справжнім, більша частина твого волосся випаде, очі відірвуться, ти виглядатимеш пошарпаним і навіть можеш втратити якісь частини. Але все це зовсім неважливо. Адже якщо ти став справжнім, то вже не можеш бути негарним." Золоті слова, класика дитячої літератури, яку я прочитала, лише ставши мамою... Дуже тепла і затишна історія. До речі, у старшої донечки теж є справжня овечка, яку вона дуже любить уже майже 11 років, хоча і виглядає вона приблизно так, як Вельветовий Кролик. Це так чудово, коли у наш час, безлічі інтерактивних іграшок, у малечі є справжній м'який друг, який радує щодня і бачить дитячі сни.

Образ кролика в англійській та американській культурах дуже особливий, десь на рівні нашої Курочки Ряби, саме тому ця казка-притча залишається популярною понад 90 років та заслужено відноситься до перлин класичної дитячої літератури. Здавалося б простий сюжет — хлопчик отримує на Різдво іграшкового кролика, який стає для нього особливо цінним та дорогим, як буває у дитинстві. Проте, тут заховано настільки багато смислових рівнів, що кожен, і дорослий і малий знайде щось особливе для себе, таке, що здатне зачепити найпотаємніші струни душі. Кінцівка історії дещо не стандартна для дитячих казок, але по-своєму чарівна, навіяла ностальгію за дитинством, коли щиро віриш у магію дитячої кімнати і те, що всі іграшки вночі оживають) Трішки сумна, але напрочуд тепла й сентиментальна історія, яка змусила плакати і мене і донечку від щирості написаного. "Справжність не в тому, як тебе зроблено, — відказав Шкіряний Кінь. - Це те, що може з тобою трапитися. Коли дитина любить дуже-дуже довго і не тільки любить бавитися з тобою, а НАСПРАВДІ любить тебе, — лише тоді ти стаєш Справжнім." Коли нас люблять — ми переживаємо метаморфози, змінюємось і це вже само собою чудо. Для себе відмітила, що казка про душу та її безсмертя. Підіймає споконвічні теми: для чого ми приходимо у цей світ, як віднайти самого себе, про те, що зміни часто приводять до чогось кращого. Щиро раджу)