Люпано Ітоїз Коуе

Ура! Ось і том другий вовка у трусах!

Як і в першій частині, книжка схожа на комікс.
Головні герої: вовк у трусілях, пташка хмурко і, звісно, вовчі труси!
У лісі мали бути перегони. Але хтось замальовував плакати! Це був горобчик хмурко з маленьким крилом. Вовк знайшов поганого горобця, і той розповів про свою історію з крилом… Вовк допоміг здійснити мрію маленької пташки і…

Упс! Не можу розкрити вам увесь сенс книжки! Вибачте і читайте!

Третя книжка із серії про вовка у трусах і вже втретє це пряме попадання в моє читацьке серденько.

Цього разу у центрі сюжету не лише Вовк у трусах, але і його маленькі друзі, яких він прихистив у себе вдома і обігрівав.

Історія весела, як завжди, і легко читається!

Я всерйоз здивувалась назві книги і була переконана, це не історія про вовка в трусах🤨.

Лісові мешканці дрижали від одного лише «уууу» зубастого сіроманця, який ночами завивав, сидячи на скелі. Скликали антивовчі бригади, не потикали й носа з нір і дупел у нічну комендантську годину, усі їхні рутинні справи були зав’язані лише на тому, як не втрапити звірюці під ніс.

Курам на сміх, виявилось, вовку дупця мерзла, от він і волав мов прокажений. А як тільки знайшов собі труси, стало йому тепло і затишно.

Про які такі страшні очиська і зубиська скажеш, коли бачиш вовка у трусах?
Отож-бо, ніякі!

Здавалося б, чудова новина: агов, народ (!), вовк - кльовий чувак у трусах.

Але звірі спантеличені, як їм тепер жити далі. Увесь сенс їх існування коту під хвіст (вірніше, вовку в труси).

Як бачите, історія ця дійсно не про труси і не про вовка в трусах. Насправді спрощеним чином книга демонструє неприємну правду: часто ми боїмося безпідставно, живемо в страху, звикаємо до нього, як до домашньої тваринки, плекаємо його і вже не ймемо віри, як (?!), а дійсно як жити без нього.

Автор книжки обіцяє продовження. В кінці оповіді серйозний кліфгенгер - ошаленіла білка фарширує ковбаси і заточує ніж.

Чим закінчити цей відгук не знаю. Нехай таким буде мій особистий кліфгенгер 😜.