Нові відгуки

Пітьма огортає нас щоночі. Хочемо ми цього чи ні, але життя циклічне і після дня завжди наступає ніч. Темна, холодна та густа. Ніч жалить, бо вона оголює страхи. І якщо ми самотужки не здатні затримати сонце чи викликати його раніше, то хоча б можемо спробувати зберегти світло всередині себе. Для мене ця книга про вибір - глобальний і локальний, суспільний та особистісний, адже кожен герой обирає: йти воювати, читати новели, приймати ліки чи ні, їхати в Амстердам, чекати старого чи почати з нуля нове, боротись чи зневіритись. Автор майстерно змальовує, як пітьма раптово падає на людей, ніби нові декорації на сцені і гасить все – ліхтарі, вітрини, опалення, водопостачання... Емоції, надію, кохання. І коли країна бореться за існування, кожен з нас веде боротьбу ще й за себе. Із самим собою. Кожен з нас має свою Медузу, яку свідомо чи несвідомо поселив десь у серці. Це ніби фото чи голосове повідомлення, яке щоразу слухаєш знову і знову, щоб провалитися туди, де болить, б ми так легко чіпляємось за погане. Ми не обирали умови, проте ми можемо обрати дивитися в очі Медузі і щоразу кам'яніти, виморожуючи душу чи ні. Автор рефлексує на болючі для усіх нас питання: розмови з родичами-друзями по той бік кордону, тема тилу і віддаленість війни в мирних містах, повернення та адаптація військових. Історія чотирьох друзів, які хотіли мати веселе безтурботне життя, але які мають своїх Медуз незалежно від роботи і соціального походження. Історії жінок, які кохали, кохають, бояться кохати, але продовжують це робити попри все. Розвиток дії і сюжету напряму корелює з порою року. Холодний листопад – це ще не зима, проте зрозуміло, що вона неодмінно настане. Жити в листопаді - ніби чекати кінця - що й переживають герої: Соломія зі Славком, Мирослав із Христиною, Леся з Яблонським. Проте грудень не приносить смерть, а приносить байдужість та холод у душі. Символічним є фінал, що розгортається на Різдво - час дива, надії, народження нового життя. Адже попри обстріли ми вмикали генератори і павери, співали пісні, ділилися зарядками. Адже попри пітьму Різдво наступає - нове, народжене з блекауту, з відтятою головою Медузи. Біль дає відчуття життя, проте його теж треба відпускати, щоб рухатись далі, бо щоб там не було, світло завжди перемагає пітьму. Книгу однозначно рекомендую для прочитання, бо вона про кожного і кожну з нас, про наш спільний біль, що нашаровується на важкі особистісні трагедії. Попри важку тему, читається легко на одному диханні. Роман насичений алюзіями на грецьку міфологію, тому хочу перечитати ще раз після того, як розберуся хто кому брат сват у тих богів)

Чарівна різдвяна книга! Оповідання Олени Пчілки «Маскарад» – тепер моє улюблене! Я наче побувала в зимовому сніжному Києві 1900-х років. Звісно, в книзі є й інші атмосферні оповідання, які особливо приємно читати в різдвяний період. Таку книгу хочеться берегти і перечитувати улюблені твори перед святом Різдва.

Вже, можливо, не дуже актуальний цей відгук, адже зима добігає кінця, але от дочитала лише вчора. Бо знайомство з цією збіркою тривало понад 2 місяці. Я відкривала та читала 1-2 оповідання про Різдво. Звичайно, "Ніч перед Різдвом" Гоголя відома усім, а далі величезна кількість нових історій від відомих для мене та навіть не дуже авторів. Олена Пчілка, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий та багато інших писали про Різдво. Часто сумні, але зворушливі та щирі історії про очікування свята, про ялинки, гостини і голодні роки, традиції та 12 страв, про час іноді веселий для когось, а для інших трагічний. Кожне оповідання відгукнеться, знайдуться улюблені. Дуже приємно, що додали кілька творів від сучасних авторів — Юрія Андруховича та Тараса Прохаська. Любко Дереш, Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш та Галина Осадко написали спеціально для збірки. Сучасне Різдво багатьох українських родин — із сумом, болем, втратами та очікуванням перемоги над ворогом. "Різдво,1972" Дереша про свято у Калинців мене вразило до глибини душі. Ворог нищив українські сім'ї не з 2014 і 2022, а десятки років до цього. Та навіть століття. Неймовірне видання, яке варте бути в кожній домашній бібліотеці, доповнюють красиві атмосферні ілюстрації. Недарма наклад у 8100 примірників просто розлетівся. А як тільки побачите, що є новий, то купуйте, щоб потім не жалкувати.

Одна з найгірших книг, яку я читала за своє життя. Багато безглуздих і непотрібних сцен, які абсолютно ніяк не впливають на сюжет (і напевно вони цікавіші за сам сюжет). Кінець видається злитим. Ніби автор задовбався писати книгу й вирішив закінчити її вже хоч якось

«Різдвяна класика» від «Віват» — справжній різдвяний скарб, який одразу став хітом! 🎄 Мені вдалося придбати її ще на старті продажу, і всі зимові свята я провела за читанням чудових історій українських класиків і сучасних авторів. Збірка об'єднує близько 60 творів: ✨ добре відомих ще зі школи класиків: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Богдан Лепкий, Панас Мирний; ✨ маловідомих авторів, таких як Михайло Косач, Осип Маковей; ✨ і сучасних письменників: Лариса Денисенко, Марина Гримич, Надійка Гербіш, Любко Дереш. Це видання вражає: великий формат, дивовижні ілюстрації й неймовірна обкладинка, яка одразу створює святковий настрій. Неможливо було відірватись від цієї магії на папері! Оповідання Олени Пчілки, особливо «Три ялинки», торкнули до глибини душі.

Дуже класна книга 😍 Купила на подарунок, але тепер хочу ще одну для власної бібліотеки. Яскраво автентично оформлена і занурює у різдвяну атмосферу як своїм змістом, так і виглядом. #zymovyi_marafon

🤔 Цікаво й трохи дивно, що твір досі видається. Здається, в сучасних підлітків стільки доступного в неті, що на таку книжку б не запали. Він був заборонено-бажаним для моїх однолітків-старшокласників, а прочитати змогла аж в 11 класі (2005-2006 рік) коли їздила в сусідній обласний центр на абітурієнтські навчання. Щоб мама не заглядала, що я там таке з матюками читаю 🤭 Якщо чесно, навіть тоді я не була аж надто в захваті від книги і не поділяла романтизму історії головного героя є Можливо, мені такі двіжі були не близькими просто. Хоча трохи згодом "МУР" Любки гарно зайшов, та й Карпу читала. Цікаво було б глянути дослідження, якого віку пересічний читач "Культу"!

Я б не сказала, що це книга про сучасну молодь, таку як вона є. все-таки, все ще не настільки жахливо та катастрофічно. Скоріше за все, зображені явища притаманні сьогодненню в їх найгіршому вияві. Учні під наркотою, з вчителем на ТИ та і взагалі вчитель якийсь педагогічно некомпетентний... Що мене привабило в цій книзі, так це тема сну. Ось ця частина - це моя тема, постійні перипетії зі сном приваблюють мене в будь-якій книзі і дозволяють витягнути оцінку. Постійні переходи з цього світу в інший, суміш реального та ірреального, дуже захотілось після прочитання почитати більше про усвідомленні сни. Багато чого не зрозуміло в книжці, багато чого, як на мене, взагалі ні до чого... Дивна книга. Але варта прочитання. Гадаю, кожному припаде щось до душі.