1 бал дала за оформлення. Текст... Зовсім не моє. Сюжет розтягнутий до неможливості. Повторюються ті самі деталі. Місцями речення якісь механічні, не живі, зі штучно підібраними словами

Детектив, після якого хочеться поговорити про вибір, пам'ять, про цінність мистецтва і чи може воно важити більше за людське життя? ? Молода художниця Ніта розлючена — її картини знову висміяли критики. Вона летить на чоловіковому "Ягуарі", не розбираючи дороги, ледь не втрапляє в аварію і зупиняється, а чарівний молодик, що узявся нізвідкіля, пропонує допомогу, від якої Ніта відмовляється. Потім ми дізнаємося, що молодика звуть Габріель і ви згадаєте це раптово в кінці із викриком "так ось чому!". ? Але Ніта, все так само в розпачі та самобичуванні, не приймає його пропозицію, сідає в машину і несеться далі. ? Аж раптом усвідомлює себе повністю мокрою на березі озера, в якому тоне "Ягуар" — вона врятувалася, але як? — а поруч мертве тіло молодої дівчини. Хто винний у цьому? Ніта? Все може бути, бо це вже не перша дивна смерть біля неї. Ніта боїться та тікає. ? Це зав'язка твору. Твору, який має на меті розважити, але який змушує після прочитання задуматися. ? До чого доводять обіцянки, дані на емоціях? Чи можемо ми довіряти людям поруч із нами? Чи варто відмовлятися від допомоги, навіть якщо вона приходить у дивному вигляді? Зрештою, чи хочемо ми бути щасливі будь-якою ціною? ? Але це все ще детектив (нехай і з містичною складовою), тому читається на одному подиху і таки розважає. #Дафа_радить як ідеальне осіннє читання.