Детектив, після якого хочеться поговорити про вибір, пам'ять, про цінність мистецтва і чи може воно важити більше за людське життя? ? Молода художниця Ніта розлючена — її картини знову висміяли критики. Вона летить на чоловіковому "Ягуарі", не розбираючи дороги, ледь не втрапляє в аварію і зупиняється, а чарівний молодик, що узявся нізвідкіля, пропонує допомогу, від якої Ніта відмовляється. Потім ми дізнаємося, що молодика звуть Габріель і ви згадаєте це раптово в кінці із викриком "так ось чому!". ? Але Ніта, все так само в розпачі та самобичуванні, не приймає його пропозицію, сідає в машину і несеться далі. ? Аж раптом усвідомлює себе повністю мокрою на березі озера, в якому тоне "Ягуар" — вона врятувалася, але як? — а поруч мертве тіло молодої дівчини. Хто винний у цьому? Ніта? Все може бути, бо це вже не перша дивна смерть біля неї. Ніта боїться та тікає. ? Це зав'язка твору. Твору, який має на меті розважити, але який змушує після прочитання задуматися. ? До чого доводять обіцянки, дані на емоціях? Чи можемо ми довіряти людям поруч із нами? Чи варто відмовлятися від допомоги, навіть якщо вона приходить у дивному вигляді? Зрештою, чи хочемо ми бути щасливі будь-якою ціною? ? Але це все ще детектив (нехай і з містичною складовою), тому читається на одному подиху і таки розважає. #Дафа_радить як ідеальне осіннє читання.