Наче і добротно, але не скажу, що прямо зачепило. Світ цікавий, наприкінці є сюжетний поворот, який я не розгадала. Але не переконливо, не на 10 із 10)) Проте все ж планую якось пізніше прочитати книги серії далі)

Це напевно моя найулюбленіша книга з фентазі, які я читала))

Чудовий пригодницький роман, динамічний і насичений. Гарно прописані персонажі

«Фамільяр» Лі Бардуґо — це роман, який тихо й упевнено робить те, що вдається небагатьом: поєднує магію з історією так, що жодна з них не знецінює іншу. Це не втеча від реальності, а уважне занурення в неї — через містику, пам’ять і тіло. Особливу цінність для мене має історичний контекст роману. Бардуґо переносить читача до Іспанії Золотої доби — часу релігійного тиску, інквізиції, страху й водночас блиску культури. Цей світ не декоративний: він відчувається дослідженим, прожитим, уважно реконструйованим. Читаючи, я дізналася багато нових і важливих деталей про тогочасну Іспанію — не лише політичних чи релігійних, а й побутових, соціальних, тілесних. Окремо варто сказати про сефардську тему, яка є серцем цього роману. Бардуґо пише про нащадків вигнаних євреїв не як про абстрактну «меншість», а як про живу спільноту з пам’яттю, травмами, мовою, звичаями й страхами, що передаються поколіннями. Це письмо не експлуатує біль — воно його визнає. Я відчула щиру повагу автора до власних коренів, до історії своєї родини, до тих, чию пам’ять надто часто стирали або спрощували. Магія у «Фамільярі» не схожа на класичне фентезі. Вона тісно переплетена з тілом, кров’ю, голодом, виживанням. Вона не обіцяє порятунку — лише вибір і ціну. Саме тому роман читається зріло й серйозно, без ілюзій, але з глибокою емпатією до героїв. Це книга, яка навчає не через лекцію, а через досвід. Вона змушує дивитися на історію уважніше й складніше, пам’ятаючи, що за великими подіями завжди стоять конкретні тіла, родини й імена. «Фамільяр» — це не просто художній текст. Це жест пам’яті, вдячності й спадкоємності. І саме за це я ним щиро захоплююся.

Шикарна книга, багато пригод, сюжет насичений, персонажі гарно прописані.

Найслабша дарк академія, яку я читала. Дійсно, перші 200 сторінок йдуть важко, далі стає цікавіше. Однак, останні 70 сторінок я ледь змушувала себе дочитати. Задум цікавий, але мені було просто нудно. 6/10

шкода витраченого часу, гарна обкладинка і на цьому все

Мені здається, авторка надихалась Кістяними годинниками/Домом на збіччі. Це, звісно, різні історії, але дещо зі світоустрою прям дуже нагадує Мітчелла. Сподобалася атмосфера - похмура, моторошна, з відчуттям напруги, а також детективна лінія (де я, звісно, нічого не відгадала). Проте світобудова залишилася для мене не до кінця зрозумілою: хоч дещо пояснюється ближче до фіналу, мені все одно бракувало деталей. В цілому непогано, але якось не зачепила мене ця історія.