Леопольд фон Захер-Мазох

Відверто кажучи, очікувала від цієї книги більше еротизму й "оголеності", а насправді маємо те, що не зовсім вписується у масові уявлення про мазохізм. Однак цю книгу треба прочитати, щоб краще зрозуміти "філософію", ім'я якій дав Мазох.

Естетика книги — це те, що дійсно варто уваги : ілюстрації, сторіночки, обкладинки, форзац — це витвір мистецтва, але ж зміст.... Мабуть, не моє ..не цікаво, нудно, якесь дивне та не зрозуміле ....

У повісті «Венера в хутрі» описано факт з особистого життя автора. Повість насамперед про безмежне, фанатичне, одержиме кохання й божевільне почуття чоловіка до жінки. Чоловіка, який ладен був пожертвувати всім і, зокрема, власним життям заради свого кохання. Та про жінку, яка спочатку не могла зрозуміти суті вигаданої гри, а потім вміло нею користувалася...

На мою думку, справжній чоловік не погодився би з такою фразою: «— Я вважаю, щоб навіки утримати біля себе чоловіка, треба йому зраджувати...» - нє ну серйозно?😧 Це повість про приниження безхребетних чоловіків таких, як Сиверин жінками. Про гру їх почуттями. Коли чоловік лазить на колінах і пускає соплі, якось мені не приємно, тому я розчарована головним героєм. Читала багато гарних відгуків, але якось не для мене ця історія.

Книга складається з трьох оповідань «Дон Жуан із Коломиї», «Венера в хутрі» та «Місячна ніч». Загальновідомим є, що пишучи свої твори, автор спирався на те, що бачив у дитинстві крізь щілину у шафі, волею долі опинившись у спальні тітки. Пристрасть, батіг, хутра, у яких любила гуляти гола графиня.

«Дон Жуан із Коломиї» - мені занудне оповідання, тому нема що розказати.

У повісті «Венера в хутрі» описано факт з особистого життя автора. Повість насамперед про безмежне, фанатичне, одержиме кохання й божевільне почуття чоловіка до жінки. Чоловіка, який ладен був пожертвувати всім і, зокрема, власним життям заради свого кохання. Та про жінку, яка спочатку не могла зрозуміти суті вигаданої гри, а потім вміло нею користувалася...

На мою думку справжній чоловік не погодився би з такою фразою: «— Я вважаю, щоб навіки утримати біля себе чоловіка, треба йому зраджувати...» - нє ну серйозно???😧 Це повість про приниження безхребетних чоловіків таких як Сиверин жінками. Про гру їх почуттями. Коли чоловік лазить на колінах і пускає соплі, якось мені не приємно, тому я розчарована головним героєм. Читала багато гарних відгуків, але якось не для мене ця історія.

А от «Місячна ніч» мені сподобалась. Володимир мені подобається своєю порядністю, а Ольгу хочеться прибити, її марнославство і бажання володіти як чоловіком так і Володимиром мене шокує, а фінал повісті просто мене вбиває.

Ми маємо таку багатошарову культурну спадщину, що можемо відкривати і відкривати нові, а інколи неправомірно відкинуті імена. А цей автор народився у Львові, у своїх творах описував людей, що мешкали на цій землі. То чому ж він не наш? Наш, австрійсько-німецький українець, ім'я якого "в сує" ми часто згадуємо)

Твір класичної літератури, який вперше (так стверджують) описав одну з особливостей людської сексуальності. Як на мене, і психіки також. Бо усе починається з голови. Але якщо твоя нервова система має низький поріг чутливості до болю, то навряд чи цей вид сексуальних розваг стане твоїм улюбленим. На щастя)

"— Чом би й ні, якщо я Вас ще більше за це обожнюватиму? По-справжньому любити можна тільки те, що вище за нас, – жінку, яка підкорює нас своєю красою, темпераментом, духом, силою волі, яка сама стає нашою тиранкою.
— Тобто те, що інших відштовхує, Вас притягує?"

То ж, хто вони? Він - Северин, вона - Ванда. Він прагне болю, вона, як молода вдова, після деяких вагань вирішує йому допомогти. То ж вони живуть, подорожують, спілкуються, виконуючи свої дивні ролі.

Але ж, чим більше влада, тим вона більше оволодіває, тому фінал для мене не дивний. Це тобі не долоньками по дупці хлопати)

А до чого тут хутро? Виявляється, до всього)))

Точно не буду відраджувати, якщо і вам цікаво. Читається легко, інколи навіть весело (можливо, це у мене така дивна психіка). То ж, чому б і не прочитати?

"Венера в хутрі" - це вражаючий та провокаційний роман австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха.

Він розповідає історію головного героя Северина, який вступає в стосунки з жінкою, яка виявляється владною та домінуючою.

Роман досліджує теми сексуальності, влади, підпорядкованості та підкорення. Він має виразний стиль письма та багатошарових персонажів від яких ви будете в захваті від першої до останньої сторінки.

"Венера в хутрі" є сучасним та проникливим романом, враховуючи те, що був написаним в 1870 році.

Я поставила 9 тільки через надмірну емоційність Северина) Мені хотілося щоб він був трішки сильнішим на початку історії) А загалом мені сподобалась.

Читати таку класику - суцільне задоволення!
Написано легко і просто, але при цьому так об’ємно, майстерно та красиво.
Історія Северина та Ванди не залишить осторонь нікого, її хочеться обговорювати.

Хто жорстокіший — жінки чи чоловіки? Ми вірні, доки кохаємо. Вимагаємо від жінки вірності без кохання, пристрасті без насолоди. Говоримо про обовʼязки там, де мова може йти лише про задоволення. Коли жінки молоді, багаті, вродливі, то радісно віддаються задоволенню та насолоді. 

У коханні не буває рівноправної присутності, та якщо вас поставлять перед вибором володіти чи підкорятися, що виберете? Де знайти жінку, яка б не здобувала свого верховенства дрібничковими чварами, а вміла спокійно та самовпевнено, суворо панувати?
Людина народжена страждати. Біль збуджував головного героя, бо був завданий тією, яку він кохав понад усі на світі, заради якої готовий був щомиті віддати своє життя. Страждання приносить задоволення. Ніколи не почувайся в безпеці поруч з жінкою, котру кохаєш, бо жіноча природа таїть в собі більшу загрозу, ніж ти уявляєш. Її нахили ніколи б й не виявилися, не розвинулися, якби не кохання головного героя. Вона завжди наголошувала: “Я жінка з каменю, Венера в хутрі, твій ідеал”. 

Щоб навіки утримати біля себе чоловіка, треба йому зраджувати… яку порядну жінку обожнювали так, як гетеру?
Жінка, за своєю природою чи вихована сучасним чоловіком, є його ворогом і може бути лише рабинею або повелителькою, але ніколи — товаришкою і супутницею в житті. Товаришкою чоловіка жінка може стати лише тоді, коли цілком буде зрівняна з ним у правах, в освіті та праці. 

"Венера в хутрі" — це твір австрійського письменника Леопольда фон Захер-Мазоха, написаний у 1870 році. Це оповідання про владу, сексуальну пристрасть і підкорення. Твір відомий своїм впливом на поняття мазохізму та був базою для терміна "мазохізм", що походить від прізвища автора.

Книга пікантна та цікава, читається дуже легко. Оформлення книги то взагалі любов❤️

Це було цікаво і пізнавально. До цієї книги моє знайомство з БДСМ було обмежено 50 відтінками сірого. Але Венера в хутрі це зовсім про інше, вона про емоційно-психологічний аспект мазохізму, про роль жінок і чоловіків у стосунках. В книзі 1870 року вже є думка, що лише рівність у правах, в освіті та праці жінок і чоловіків є запорукою гарних взаємовідносин у парі. Ванда мені сподобалася, у мене до неї немає жодних претензій. Вона від самого початку попереджала Северина і про те, що може втратити контроль над собою, і про те що рано чи пізно обере іншого чоловіка. Северин же навпаки викликає питання, і я не про його любов до страждань. Він сам створив з Ванди свою Венеру, а потім ще мав притензії до неї, що вона робить саме так, як він хотів і як вона неодноразово його попереджала. Ну і фінальна ідея зі зціленням мені не зайшла.

Але загалом мені сподобалося, дуже раджу)

Я довго вагалась перед знайомством з творчістю Леопольда фон Захер-Мазоха. По-перше, не надто надихала така розтиражованість образу, по-друге, були сумніви, чи буде ця тема актуальною особисто для мене.

Але нове неймовірно гарне видання від ВСЛ таки переважило. Оформлення прекрасно передає атмосферу і тему твору.

Сама повість невелика за обсягом, але читалась доволі довго. І навіть трошки нудно. Я цілком усвідомлюю, яким новаторським був цей твір у свій час, але нині мені було важко читати всі ці повтори зітхань і страждань. Як кажуть, за що боролись, на те й напоролись.

Центральним сюжетом є пристрасне кохання між головним героєм Северином та його коханою - вдовою Вандою фон Дунаєв, яку він нарікає «Венерою в хутрі». Северин мріє втілити в життя свою еротичну фантазію про жінку, яка буде ним повелівати, принижувати, але робитиме це з коханням.

"Чим відданіше жінка демонструє свою відданість, тим швидше чоловік прокидається від кохання та стає самодуром. І навпаки: чим жорстокіше та зрадливіше вона поводиться, чим більше завдає чоловікові болю, тим більше збуджує його прагнення".

Ванда настільки добре вживається в роль, що нещасний Северин швидко змінює свої думки і бажання. Подальші події викликають душевні страждання і цілком очікуваний фінал.

Ця театральна і навіть трохи постановочна книга вчить читачів боятись своїх бажань.
Для мене це був цікавий досвід, але перечитувати її не буду – одного разу мені цілком вистачило.

Думаю, ви неодноразово чули про Леопольда фон Захер-Мазоха. А от чи читали його книгу «Венера в хутрі»? Даний роман став одним з найвідоміших у його творчості і викликав багато різних відгуків на нього💭

Перш за все, хочу подякувати видавництву “Старого Лева” за це шикарне оформлення! Книгу хочеться не лише читати, але й розглядати, досліджувати та насолоджуватися роботою дизайнера.

Щодо самого роману – це історія про чоловіка, який закохується у певний образ жінки, який сам і створив у своїй голові. Він надихався Венерою – богинею кохання та краси, але в той же час, проєктував на неї свої образи та поведінку.

Северин фон Кусімський (наш головний герой) починає впадати за Вандою фон Дунаєв, напрошується до неї у поїздку та хоче стати її власним рабом. І якщо спочатку Ванда не зовсім розуміє, що від неї просять, то з часом все більше вливається в цей процес і стає для Северина не лише образом коханої, але й справжнім тираном. Вона жорстоко знущається з нього, принижує та своєю поведінкою змушує відмовитися його від своїх бажань.

«Венера в хутрі» – це доволі специфічний роман, але від того не менш цікавий. Тому щиро можу вам його рекомендувати!

• Ти мерзнеш, хоча сама розпалюєш полум’я. Загортайся у своє хутро деспотки, кому ще випадало б його носити, як не тобі, богине краси та кохання!

• Та бач, хлопчику мій, жінка буває такою хіба у виняткових випадках. Вона не може дозволити собі насолоджуватися безтурботною чуттєвістю чи духовною свободою, як чоловік. Її кохання – це завжди переплетення чуттєвості й духовних потреб.