Про мою любов до нонфіка ви вже знаєте. Люблю дізнаватися нове. Скажу чесно, більшість термінів з цієї книги я не вивчила та і не збиралася це робити, бо я не біолог, не лікар і точні назви кісток, хрящів та подібне мені ні до чого. Але у кожній книзі науково-популярного жанру є щось цікаве для пересічного ненауковця. І ця не виняток) Про що? Про історію розвитку тварин, про еволюційні зміни, про те, з чого все це почалося, але не закінчилося, бо цей процес нескінченний. Так, еволюція триває, то ж і людина ще матиме змогу змінитися) Та і не тільки людина. Бо хоч ми і вважаємо себе вінцем Божого творіння, науковці мають щодо цього іншу думку. "Спершу жива матерія була представлена одним різновидом, але кожне наступне покоління в дечому відрізнялося як від пращурів, так і одне від одного. З’являлися нові й нові форми, з плином часу розмаїття збільшувалося, і сьогодні спільне походження в кабачків і Папи Римського розгледіти нелегко. Проте воно існує. " Книга написана цікаво та з гумором. Прочитавши її, я знайшла відповіді на питання, які цікавили мене давно, але крім цього дізналася про інші цікавезні факти, про які навіть не замислювалася. Наприклад: - ми позіхаємо, бо наші щелепи — це видозмінені зябра; - акула постійно плаває, бо інакше потоне; - голуби — нащадки динозаврів. І скажіть, що це вас теж не зацікавило) А якщо зацікавило, то щиро рекомендую прочитати цю книгу, бо подібних фактів там ще багато.

Дуже пізнавальна книга із гумором. Читається легко, особливо кумедно було читати про рибу. Книга для розширення кругозору, рекомендую.

Один з найкращий нонфіків від Віхоли, на мою думку. Тут дуже доречні і смішні жарти, цікава оповідь, багато невідомих раніше фактів. Наприклад, що чим більше хеків ми виловлюємо - тим більше їх стає, або що в нерівному бою між кефаллю та завезеним піленгасом перемагає останній, або як релігія допомогла збільшення споживання яєць. Загалом, гарна книжка для розширення своїх знань щодо того, що і чому ми їмо.