Квітка Налада

Коли просто хочеться щось прочитати таке світле і просте, без роздумів, але таке, що торкається душі легенько словами… ледь ледь зачіпає однією думкою і знову відпускає…
то це саме та книжка.
Кульбаба!
Книга моментів, світлих людей, щирих думок.
І приємних емоцій від прочитання.

“Час не опускає очей. Не ділить потік на частини. Не поспішає.
Він плавно перетікає з життя в життя і звучить наповнено в кожній хвилині»

«Весь світ звучав так гармонійно… зрештою він завжди так звучить, лиш іноді людські камертони дають збій…»

«Не спирайся на стіни, вони можуть бути зруйновані.
Опирайся на себе. В тобі досить сили…»

«Не зашторюйте світло своєї душі, не загортайтеся в покривало комплексів. Сяйте…»

Кульбабкам нині не сезон, але цілком може бути сезон для книжки Квітки Налади «Кульбаба».
Книжку прочитала я менш, ніж за півтори години, тому це непоганий варіант для читання на відпочинку або в перерві між чимось складним.

Що ж до моїх вражень про «Кульбабу», то тут все складно. Задум у авторки - неймовірно крутий, ідея показати свій варіант реінкарнації людських душ має великий потенціал розповісти, а що якби….

З «Кульбаби» може вийти потужна книжка, бо вона має такий потенціал, їй дещо не вистачає технічності, структурованості, можливо. Місцями герої книги промовляють словами авторки філософськи, з мораллю, яка губиться, бо текст швидкий і читається так само поспіхом. Уявляється, як авторка намагається впіймати натхнення, як білі пушинки кульбаби, які розносить вітром врізнобіч. Хапає, намагається втримати і вже поспішає вхопити наступну.

Перша частина книги, тобто перший цикл життя душ, написаний непогано, але мені не вистачило витриманої стилістики. З контексту подій у новелах першого пласту, можна припустити, що події відбуваються наприкінці 19 - початку 20 ст., але авторка використовує цілком сучасні слова в діалогах і описах, які не дозволяють повноцінно зануритись в атмосферу.
Другий цикл переносить читача в сучасність і знайомить із новими героями, в яких, за допомогою окремих деталей, вгадуються персонажі з першого циклу. Але… не всі персонажі проявляються однозначно, в деяких персонажах присутні риси двох попередніх… таке враження, що Квітка сама заплуталася хто перетворився у кого. Всі персонажі вийшли занадто нереалістичними, такими живими концентратами бездоганності, без напівтонів.
Третій цикл нехай для вас залишиться інтригою…)

То ж читати чи ні - обирайте самі…