Історія Алі та Ніно багатьом відома завдяки скульптурі у Батумі, присвяченій закоханим. Силуети чоловіка та жінки повільно наближаються і знову розлучаються. Алі та Ніно часто називають східними Ромео та Джульєттою, хоч я не розумію чому. Між Алі та Ніно стояло значно більше, ніж ворогування сімей. Їх розділяли національність (він — азербайджанець, а вона — грузинка), віра (він — мусульманин, а вона — християнка), світогляд (він любив степ і тягнувся до суворих східних традицій, а вона обожнювала ліс і вважала себе європейкою). Отож, закоханим доводиться не просто боротись за право бути разом, а ще й постійно долати перепони між собою і шукати компроміси. Історія кохання, що виникло між головними героями ще в шкільні роки, і подолало безліч випробувань, звісно, дуже зворушує, але не може затьмарити проблем, які породжує громадянська і Перша світова війна. Ці важливі історичні події, що мали б бути тлом для любовної історії, мене захопили значно більше. Основні події роману розгортаються у Баку, що вважався воротами між Сходом і Заходом. Тому розраховуйте на живописні описи міста, що стає символом і внутрішньої боротьби багатьох його мешканців, що, як і головні герої, постають між вибором: вчинити як чесний громадянин чи вірний мусульманин. Велику увагу приділено опису побуту й традицій. Не берусь заявляти, що це дозволяє зрозуміти східний світогляд (надто вже ми далекі від нього), але принаймні багато чого пояснює. Сімейні стосунки — взагалі окрема тема. Відношення до жінки, як до поля, в яке достатньо сіяти сім'я, вражає. Вважається, що жінка не може мати почуттів, адже достатньо, щоб "селянин піклувався про поле, а не поле любило селянина".