Клер Ломбардо

Цю книгу я відкладала досить довго, хоч на полиці вона стояла вже давненько. Мене лякала кількість сторінок і розуміння, що сильної динаміки не буде. Мої очікування мене не підвели. Ця книга - це сімейна сага, яка охоплює кілька десятиліть життя родини Соренсенів. Читаючи, ти відчуваєш себе частиною цієї сім’ї: сидиш поруч на вечері, чуєш їхні жарти, сварки, невимовлені образи й маленькі секрети. У центрі уваги - батьки, чия любов витримала випробування роками, і четверо дочок, кожна з яких має власний шлях, страхи й болючі точки. Авторка майстерно переплітає їхні теперішні історії з минулим, поступово розкриваючи, як рішення, прийняті колись, вплинули на теперішнє. Мені сподобалося, що тут немає ідеальних героїв: кожен робить помилки, має свої слабкості, але саме це робить їх живими. Атмосфера книги дуже тепла, навіть коли йдеться про непрості моменти, і відчувається, що в основі всіх конфліктів - любов, просто виражена по-різному. Як і очікувала, це не швидкий, «екшн» сюжет - події розгортаються спокійно і плавно, а головна цінність у діалогах, деталях та психологічній глибині персонажів. Загалом сподобалось, хоча були моменти, які дратували.

Анонім

Іноді найкращою ідеєю буває - почитати про щось реальне) Особливо після різних фентезі про драконів або нереалістичних історій кохання. Бо життя складається з різноманітних компонентів і навіть найбільш щасливі родини мають за своїми плечима не найприємніший досвід. Ця книга хоч і має 670 сторінок, але читалася дуже легко, з задоволенням. Історія розповідає про подружжя Девіда та Мерилін, та їхні 4 дочок. Як склалося життя кожного з них - як дитинство дівчат повпливало на їх доросле життя. Бо, попри те, що вони мали дуже люблячих батьків, характери сестер настільки різні, що мало віриться, що вони родичі. Оповідь ведеться у двох часових проміжках: як тільки все починалося та зараз. Ця історія зачепила мене своєю справжністю людського життя: як звичайні люди переживають горе, як бояться розчарувати близьких і брешуть, як бояться минулого, з яким тепер треба зжитися, як бояться порвати болісні стосунки, переживають самотність. І як все це може зцілюватися, коли любиш та маєш правильні орієнтири. Деякі персонажі мене злили своєю поведінкою, деяким я дуже співчувала та підтримувала, але ніхто не залишився осторонь. ❗️Далі трошки спойлерів❗️: Мене зворушила історія доньки Ліз, яка не могла наважитися завершити стосунки з чоловіком, у якого була депресія, через почуття провини. Як вона завагітніла від нього і стала боятися ще більше. І мене дуже зворушив момент, коли вона пішла до батька поділитися всім цим. Мене максимально обурила героїня Вайолет, яка народила дитину та одразу віддала його, навіть не глянувши. І коли він зʼявився в її житті знов, то поводилася максимально по-ідіотськи, бо не хотіла нести за нього відповідальність та робила винними всіх інших. Їй довелося пройти довгий шлях, щоб прийняти все це та нарешті взяти відповідальність. Мені сподобалася відчайдушна Венді, яка зазнала за життя багато страждань, була травмована, але все одно була певної міри сильна та допомагала своїм рідним. Мені запамʼяталася Грейс, яка настільки сильно не хотіла розчарувати батьків, що довго не могла зізнатися їм, що не вступила в жодний університет та працює за копійки. Але як тільки сказала правду, то отримала величезну підтримку. Ось пара цитат, які мені сподобалися (всі інші без контексту складно зрозуміти): "Девід - хороша людина. Але в нього є недоліки, як і у всіх нас. Наміри в нього добрі, але вчинки не завжди правильні. Як буває з кожною людиною" " - Якби я була на твоєму місці, я б убила себе тодішню (старша донька каже матері) - Не вбила б. Ти б зробила б все, що було у твоїх силах, і все б здолала, а потім, через декілька десятиліть, пішла б до своєї первісточки, щоб поласувати обідом та викурити цигарку. Ба більше, тебе приголомшило б те, якою розкішною жінкою вона стала".

Анонім

Так, безумовно, книга може бути нуднувата. Але, як на мене, це властивість, яка притаманна майже всім родинним історіям і драмам. Розуміючи це - все одно почав читати. Читав не швидко, розтягуючи історію на кілька місяців. Мабуть, це і є для мене найефективнішим варіантом читати сімейні саги. Просто треба приготуватися до цього і читання пройде легко, залишивши приємний післясмак після закінчення цієї історії.

Анонім