Нові відгуки

Так, безумовно, книга може бути нуднувата. Але, як на мене, це властивість, яка притаманна майже всім родинним історіям і драмам. Розуміючи це - все одно почав читати. Читав не швидко, розтягуючи історію на кілька місяців. Мабуть, це і є для мене найефективнішим варіантом читати сімейні саги. Просто треба приготуватися до цього і читання пройде легко, залишивши приємний післясмак після закінчення цієї історії.

Ну яка ж це чудова книга! Якщо чесно, то я взагалі в захваті і мені це навіть трішки заважає в написанні добротного відгуку! Так, і таке буває: багато вражень, емоцій і страх, що ніяк не вдасться передати словами те, чого справді вартий цей роман. По-перше, це справжнісінька сімейна сага-історія, які я так люблю! Тут немає якихось химерних і кіношних драм, які наполегливо натякають, що ось-ось треба буде хустинку, адже скоро кульмінація і потім усі житимуть довго і щасливо. Сюжет плавний, але ні крапельки не нудний, герої дуже реалістичні, живі, що викликають злість, жалість, обурення і навіть бажання комусь навалювати за те, що він творить зі своїм життям. Є сімейні таємниці, є величезне кохання і такі ж величезні розчарування! По-друге, книга про сім'ю, де мама та тато народили та виростили чотирьох доньок. Це саме собою цікаво, правда? Адже в такій родині ніколи не було нудно і тихо. А потім ці доньки пішли у доросле життя і, начебто, мама з татом можуть видихнути. Але хіба хтось повірить у те, що на цьому участь батьків у житті дитини закінчується? По-третє, і це найголовніше, роман про те, що ми можемо шалено любити один одного, але це взагалі ніяк не скасовує наші недоліки, шорсткості характеру, стервозність, гостру мову, уразливість і бажання бути єдиною і неповторною для всіх і завжди. Будь-яку дівчинку, дівчину, жінку треба зрозуміти і пробачити одразу. Адже ми — це емоції, і лише потім холодний розум та раціоналізм. Прекрасно від першої до останньої літери. Блискучий дебют. Однозначно у топ року.

Книга "Так весело нам ще ніколи не було" від Клер Ломбардо — це сімейна сага родини Соренсонів. На мою думку, авторка майстерно переплітає долі сестер, показуючи їхні пошуки себе, радощі й розчарування, а також непрості стосунки з батьками. Ця історія захоплює з перших сторінок своєю щирістю та глибиною. Варто відмітити, що авторка вміє передати всю палітру емоцій: від сміху до сліз, від тепла до напруження. Вона змушує задуматися над тим, що ховається за фасадом ідеальної сімейної ідилії. Особливо вражає, як вона балансує між драмою та гумором, створюючи живих і справжніх персонажів. Це не просто роман про сім'ю — це роздуми про любов, прощення та цінність правди. Для тих, хто цінує глибокі та емоційні історії, ця книга стане справжнім відкриттям. Не знаю чому, але мені подобається всі книжки, які обирає видавництво РМ😊

Сімейні історії бувають різними: зворушливими, трагічними, веселими, а бувають – такими, як ця. Це книга про родину, де все ніби добре, але якщо придивитися – ідеальної картинки не існує. Вона чесна, трохи болюча, місцями дуже смішна, а головне – жива. Авторка майстерно розкриває характери, показує, як дитячі травми формують дорослих людей, і як у кожній сім’ї є свої таємниці, які визначають її майбутнє. Якщо вам подобаються драми, у яких впізнаєш реальне життя, ця книга точно зачепить🌸

8,5/10 Я намагалася оцінити цю книгу якомога об'єктивніше, але все одно це важко, бо у мене велика сім'я, я донька, мати, жінка, а ця книга дуже життєва. І мені здалося, що людям, які далекі від багатодітних сімей, батьківських труднощів, "Так весело" не буде зрозумілою та здасться нудною. Отже, маємо родину Соренсонів: батьки Мерилін та Девід, доньки Венді, Вайолет, Ліза, Ґрейсі. Історія цієї родини розгортається у двох часових паралелях - теперішні події та події від знайомства батьків (з 1975 року). TW: депресія, післяпологова депресія, втрата дитини, покинути дитина, передозування наркотиками, подружня зрада, смерть близької людини. Здається, що головні герої - це самі Соренсони, але насправді головна сюжета лінія належить Джоні - сину Вайолет, якого вона покинула одразу після народження. І ця лінія дуже болюча. Як я не намагалася зрозуміти Вайолет та її вчинок протягом розкриття її як персонажа, я так і не змогла. Не простила їй, мені було дуже жалко хлопця. Дуже помітно, що улюблені персонажки авторки - це Венді та Мерилін. Їхнім лініям приділено більше місця, ніж іншим, більше розкриті характери. Вони знаходяться увесь час ніби у якомусь непроголошенному протистоянні. І самий сильний діалог книги - це діалог між Мерилін та Венді про батьківство. Зовсім мало уваги було приділено Девіду та Ґрейсі, мені їх було замало. Книга зовсім не весела, як може здаватися з назви. Тут є над чим посміятися, але це здебільшого сарказм та сміх крізь сльози. Моментів, щоб поплакати теж вистачає, але це не скло. І от ніби книга дуже класна, але чогось не вистачає, щоб оцінити на максимум. Вона досить важка (в усіх значеннях), тут є над чим подумати, тому наврядчи вийде проковтнути її швидко. Любителям сімейних саг зайде безперечно

Дуже емоційна сімейна історія, про різницю поколінь. Не завжди юні серця бачать все як є насправді в стосунках власних батьків Рекомендую до прочитання. Не залишить байдужим нікого.

Це книга досить цікава, але щось не дотягує. Ідея, безумовно, є, і деякі моменти справді змушують посміхнутися, але загалом трохи нуднувато. Книга прочиталася швидко, але не залишила особливого враження.

Для всіх хто обожнює сімейні саги, хто любить романи дорослішання та кому цікаво за одну книгу наче прожити чиєсь життя.