Це боляче, важливо і дуже захопливо. Це про зовсім іншу культуру, до якої вдалося трошки доторкнутися. Це про становище жінок у мусульманському світі, із додатковим фоном постійних воєн. Болить навіть зараз, коли пишу ці слова, але я дуже тішуся, що ця книжка зі мною трапилась, це дуже сильно ?

✨ Мої враження Мені книга дуже сподобалась, попри всю важкість тем — домашнє насильство, ранні шлюби, біль і страждання, принесені війною, а також обмеження прав жінок. Вона справила на мене надзвичайно сильне враження. Автор пише дуже легко про такі важливі речі. Це було моє перше знайомство з автором, і тепер я дуже хочу прочитати "Ловець повітряних зміїв". В центрі сюжету - долі двох жінок, життя яких припадає на драматичний період історії країни: спочатку військове вторгнення СРСР до Афганістану, а потім прихід до влади Талібану. Мені було дуже цікаво читати всі політичні та історичні моменти - люблю потім додатково ще подосліджувати тему. Маріям та Лайла виховувались в діаметрально різному середовищі. Було дуже неочікувано, як автор сплітає їхні долі, але разом із тим - в чергове розкриває жахи з яким стикались жінки Афганістану. Історія Лайли та Маріям показує неймовірну стійкість та любов, яка здатна до саможертви. Автор показує обидві сторони життя жінок в країні: з одного боку — країна рухалась до можливих свобод і прав для жінок, з іншого —історія вже написана і ми знаємо її результат. Коли скінчиться війна, ти будеш потрібна Афганістану не менше за його чоловіків, а може, й більше. Бо суспільство, Лайло, не має жодних шансів на успіх, якщо жінки в ньому неосвічені. Жодних шансів. Що ще мені неймовірно сподобалось - так це те, що книга просякнута арабською лексикою та термінами з фарсі (сучасна перська мова), і ця мовна особливість додає книзі автентичності. Історія закінчується одночасно і трагічно, і з надією на світло майбутнє - це змушує замислитись про те, що ми сприймаємо як належне, дехто мусить виборювати. ✨ Моя оцінка: 10/10 #Читацькі_нотатки_відгук

Це надзвичайно сильна й глибока книга, яку важко читати, бо вона справді болить, навіть попри те, що в фіналі дарує промінь надії. А ще ця історія змушує цінувати те, що часто здається буденністю: власну свободу, право вибору, можливість навчатися й бути нарівні з чоловіками. Вона точно посяде своє почесне місце серед найкращих прочитаних?

Це одна з тих книжок, після яких важко одразу повернутися в реальність. «Тисяча осяйних сонць» я читала повільно - не тому, що було нецікаво, а тому, що емоції накривали хвилями. Це історія про жінок і про життя, яке часто буває до них жорстоким. Події відбуваються в Афганістані, на тлі війни й постійних змін, але книжка зовсім не про політику. Вона про долі, про біль, про виживання і про те, як навіть у найтемніших обставинах може народитися любов і підтримка. Дві героїні дуже різні, але їхні шляхи переплітаються так, що від цього неможливо відірватися. Писано просто, без зайвого пафосу, але кожен розділ б’є точно в серце. Тут багато несправедливості, багато сліз (я не приховую - плакала), але водночас є світло, яке тримає до останньої сторінки. Це не легке читання «на вечір», але воно дуже потрібне. Для мене ця книга - про силу жінок, про витримку і про надію, яка не зникає навіть тоді, коли здається, що вже все втрачено. «Тисяча осяйних сонць» - з тих романів, які залишаються з тобою надовго і ще довго болять у хорошому сенсі.

Книга, яка залишає слід в душі ... Важкий слід... Тут про важке життя жінок в Афганістані під час війни. Дві героїні, дві долі, шлюб за вибором батьків та через жахливі обставини. Воєнний стан в країні, безліч загиблих, знесені вщент міста, зруйновані долі... Розповідь про 2 різні долі двох сусідніх сімей, які потім зливаються в одну. До мурашок, місцями боляче, місцями до почуття ненависті, місцями до відчаю. Той випадок, коли сльози набігають на очі і ти не можеш їх зупинити, бо шкода ті нелегкі шляхи людей ... і боляче від того, що історії воєн лише повторюються, бо злу треба платформа для знесення всього людського. Довго чекала цю книгу в українському перекладі та щаслива почитати її, а те, що зараз відбувається в Україні, лише підсилює біль та розпач від проведення паралелей ...