«Тихих завжди варто остерігатися» (ст. 130) 9/10 (якби не роял в кущах з певним моментом в фіналі, було б 10). Тут і нас популярний наразі психологічний трилер з елементами кримінального детективу та true-crime-естетики 🎤 Але про все по порядку! Що в наст тут є? Дві часові лінії - середина (чи то кінець) 90-х, сьогодення. Дві сестри. Одна зникла, і вже ніхто не сумнівався - вона загинула, питання лише часу, коли знайдуть рештки. І рідні були певні - рештки на озері. Друга сестра - молодша. Вона 24 роки жила в сім'ї, котра оплакувала пропавшу сестру, сім'ї, котра контролювала, та майже що душила своєю опікою Ліндсі майже все її життя. Одного дня все змінилось - знайшли рештки дівчини. Сім'я переконана - ось вона, їхня донечка. Та ні, не одна лиш Джессіка пропала. Ще три студентки пропали в один рік що і Джесс. Всіх їх об'єднувала симпатія та майже що гріховна (добре, заборонена) любов до професора. Поліція в 90-ті майже і не розслідувала зникнення дівчат. І тут через майже чверть століття, дві подкастерки (виправте мене, якщо не правильно їх назвала) розворушили цей клубок. Також в нас присутній журналіст, який особисто був пов'язаний з тими подіями. Раян чомусь в мене викликав фразу: «Фу, да ти кліше». Точив клинки до страшої, да і до молодшої очкі строїв 💢. Це було динамічно, в чомусь і химерно і обурливо. Історія не стільки детектив, скільки трилер, який хоче донести, що любов буває різна - від чистої і світлої до одержимої і саморуйнівної. Єдине, що мене обурило, — сім'я НІРАЗУ не задумалася: «А чого-то дохлі єноти 24 роки вмирають і вмирають в одному місці в гаражі». В дійсності, на моменті з оцтом мені все стало ясно, але і там мене здивували. Чудово показно якою страшною буває гіперопіка і тиск на дитину, необмежна любов до неї. Гарно розписано психологію стосунків батько-дочка, до чого це може призвести. Стосунки, яких краще вже не мати, чим мати. Свого роду Едіповий комплекс (чи не дуже) Рекомендую

Неймовірно, дуже затягує, захоплює, сподобалось У 1998 році в університеті Південної Кароліни починають загадково й безслідно зникати студентки, а одна з героїнь — першокурсниця Джессіка Федлі — якраз переживає кризу. Невдовзі зникає й вона. Здавалося, що не залишилося жодних слідів чи зачіпок, принаймні на найближчих двадцять чотири роки, аж доки молодша сестра Джессіки — Ліндсі не починає відчайдушно шукати таких бажаних відповідей. А невдовзі на місцевому озері починають знаходити рештки зниклих дівчат…

Якщо ви любите книги, після яких страшно вимкнути світло й неможливо перестати думати про фінал — цей трилер саме для вас. Зникнення студенток, похмура атмосфера університетського містечка, моторошне озеро й дві часові лінії, що ідеально переплітаються між собою. Це історія, яка затягує з перших сторінок і не відпускає до самого кінця. Напружено, емоційно й дуже кінематографічно — справжня знахідка для фанатів психологічних трилерів і сімейних таємниць.

химерна, трохи моторошна, трохи загадкова – раджу, якщо ви любите таке😏

Це справжній зразок «атмосферного скла» з домішкою детективу. Ця книга просто просочена сирістю та болем. «Озеро забутих дівчат» Кетрін Грін — це не просто трилер, це глибока психологічна драма про те, як минуле може тримати за горло цілу родину протягом десятиліть. Історія сестер, чия мати зникла багато років тому, розриває серце. Авторка настільки реально описує це маленьке містечко та відчуття покинутості, що ти буквально задихаєшся разом із героїнями. Пошуки правди тут схожі на прогулянку по тонкому льоду — ти знаєш, що він ось-ось трісне. Найбільше зачепило те, як кожна з сестер по-своєму переживає травму. Це було похмуро, туманно і дуже щемко. Фінал залишив по собі довгий шлейф думок про те, що деякі таємниці краще не розкопувати, але без них неможливо йти далі.

💛нерозкриті зникнення 💛дві часові лінії 💛сестра, яка шукає правду 💛подкаст як частина сюжету 💛психологічна напруга психологічний трилер з елементами кримінального детективу та true-crime-естетики. події розгортаються у двох часових лініях: •минуле (1998 рік) у Південному університеті (штат Північна Кароліна, США) загадково зникають студентки. серед них першокурсниця Джессіка, яка раптово зникає без жодних слідів, і ніхто не може пояснити, що сталося. •сучасність (24 роки потому) молодша сестра Джессіки – Ліндсі усе ще не може знайти відповіді. коли популярний true crime подкаст про нерозкриті справи привертає увагу до старих зникнень, Ліндсі починає власне розслідування.. написано красиво й атмосферно, з хорошим психологічним підґрунтям. читалась легко і тримала напругу майже до кінця. навіть коли розумієш, куди все рухається, історія все одно чіпляє й не відпускає. і це не псує загального враження, бо шлях до розв’язки дуже напружений і емоційний.

Книга досить цікава, але мені не сподобалися моменти з подкастом, оскільки дратували дівчата, які висвітлювали зниклих безвісти так, ніби це просто якась сенсація. Жодного співчуття ані до рідних, ані до самих зниклих/вбитих. Як на мене, це було зайвим. Сам сюжет цікавий і з неочікуваною розв'язкою, тож прочитати варто. Для мене це 8.5/10.

Любителям психологічних трилерів – welcome! Хоч з половини книги ви вже матимете уявлення, що ж трапилось і хто тут бабай, але розв'язка від цього гірше не стане. Південна Кароліна, глухе містечко, що має свій університет, як окреме царство, місцеві його не жалують і намагаються не звертати увагу на нього. Допоки одна за одною зникає чотири студентки. Версія номер раз – офіційна від поліції – дівулям набридло вчитись і вони гайнули на «погулять» – ну а чому б ні)) Версія номер два – маніяк! І три – бабай хтось зі студмістечка. І от через 24 роки ці зникнення так і не розкриті, поки випадково доля не зводить сестру Джессіки, Ліндсі, і журналіста. І далі починається розмотуватись клубок таємниць і злочинів. Веселі студентки, що бігають по вечірках, зустрічаються з хлопцями чи й викладачами, шукають нових вражень і пригод. Але за кожною з них приховані травми і маса образ. Джессіка – ідеальна дитина, відмінниця, активістка, живе по плану мами, реалізовує всі її недореалізовані мрії допоки вона не зривається. І все її життя котиться під укіс. Дівчинка, яка безмежно любить батька, зненавиділа його страшною ненавистю, вона за крок до виключення з університету, з хлопцем посварилась, з подругою посварилась, а викладач, любитель молоденьких дівчат, не дає проходу. Поговорити ні з ким, допомогти ні кому. Поки одного дня 10 секунд не вирішують всі її проблеми. Якою страшною буває гіперопіка і тиск на дитину, необмежна любов до неї. Гарно розписано психологію стосунків батько-дочка, до чого це може призвести. І хоча фінал має ляпи, але сама історія не залишить байдужими. Ревнощі, лють, що немає виходу і любов – три емоції, що мають руйнівну силу.