Кеті Кітамура

Я прочитала цю книгу з щирою цікавістю, бо люблю історії, у яких мова й переклад стають не просто інструментом, а частиною сюжету. «Близькості» справді змусили мене замислитися над тим, як слова формують нашу реальність і як легко контекст змінює все, що ми думаємо про людей довкола. Головна героїня, перекладачка в Гаазі, живе між країнами, між мовами і навіть між власними версіями себе, і це відчуття «між» дуже добре передано. Мені сподобалося, як роман ставить моральні питання — про відповідальність, про межі близькості, про те, що вважається добром чи злом у світі, де все залежить від того, хто саме розповідає історію. Але водночас книжка залишила мене з відчуттям незавершеності: багато тем порушено, але жодна не розкрита до кінця. Деякі персонажі так і лишилися ескізами, а сюжет місцями стрибав, ніби авторка намагалася охопити більше, ніж дозволяє обсяг. Найцікавішими для мене стали сцени в суді, де навіть інтонація у перекладі може змінити долю людини — там роман дійсно оживає. Натомість особисті стосунки героїні та деякі побічні події здалися недостатньо переконливими й надто поверхневими. У підсумку це атмосферна, місцями дуже прониклива книга, яка порушує важливі питання, але не завжди має сміливість зануритися в них глибше. Мені сподобалося, але без захоплення — тверді 3 з 5, більше для роздумів, ніж для емоційного занурення.

Анонім

Якби я описувала цю книгу одним словом, то це було б «паранойяльно» Дуже цікаво про близькість між людьми… близькості. Наскільки різними вони можуть бути. Але так, весь час ніби все йде-йде до чогось… а чогось так і не відбувається. Тому зрештою після прочитання лишається з відчуттям якоїсь порожнечі

Анонім

Головна героїня не викликає захоплення, книга як на мене зовсім поверхнева, чесно кажучи не рекомендую витрачати час

Анонім