Це було гарно, але… після 150-ї сторінки 📄 ⠀ Усім фанатам «Двору шипів і троянд» та «Сутінок» присвячується. ⠀ Події розгортаються повільно, але цікаво. Світоустрій новий, але настільки схожий на світ Сари Дж. Маас, що ви точно не загубитесь - це як повернення додому. ⠀ Саеріс Фейн - злодюжка, яка живе в місті посеред пустелі, краде воду в безсмертної королеви, щоб вижити разом із братом, і водночас володіє прихованими магічними здібностями. ⠀ Її пригоди призводять до катастрофи: Саеріс потрапляє в інший вимір, де панує вічна зима та триває тисячолітня війна між вампірами й фейрі. ⠀ "Саеріс Фейн було двадцять чотири, коли вона померла. Якщо бути чесною, це могло статися значно раніше - та вона ніколи не знала, коли варто відпустити." ⠀ Її рятує сама смерть - фейрі-воїн Кінґфішер. Але в цьому світі все має ціну, і його допомога - також. ⠀ "Звісно, Смерть була прекрасною. Інакше як хтось міг би піти за ним, не чинячи спротиву? Навіть коли він хмурився на мене - темні брови зійшлися, зливаючись у похмуру, невдоволену лінію, - він усе одно залишався найдикіше прекрасним створінням, яке я будь-коли бачила. - Жалюгідно, - тихо мовив він. - Абсолютно" ⠀ Дівчина мусить допомогти йому перемогти у цій війні, вижити та знайти шлях додому. ⠀ Між ними вирують ненависть і міжрасове презирство, але з часом Саеріс уже не знає, чого хоче більше: вбити його чи… 🤭 ⠀ "Він намотував пасмо волосся на вказівний палець, задумливо вдивляючись у нього. - Ми зовсім не схожі, - тихо мовив він. - Ти ледь не загинула від подряпини, яка для мене була б лише дрібним подразненням. Ти м’яка. Ти крихка. Ти вразлива. Ти - новонароджене оленятко, що спотикається в темряві, оточене хижаками з надзвичайно гострими зубами. А я - те, що існує по той бік темряви. Я - те, що вселяє страх богів у чудовиськ, які зжерли б тебе цілком, разом із кістками." ⠀ І наостанок про Фішера - це мікс Різанда, Ксейдена та… Едварда Каллена 🤭🤔 ⠀ Ви не відчуєте тут сюжетної новизни, але якщо хочеться прочитати щось ностальгічно хороше - welcome 🤝 ⠀ #примхливачитака

Відриваємось у новий читацький 2026 рік. І відкрити його я вирішила ще однією нашумілою книгою - «Ртуть». Що ж, після прочитання можу сказати, що початок року був безумовно вдалий. Хоча я й піддалася загальній ейфорії, яка панує в буктоці, але, як на мене, книга є на досить високому рівні. Я дуже давно не читала книг на 500+ сторінок, і певний час мусила звикати до великої кількості сцен і подій, які мені здавалися трохи розтягнутими. Загалом враження, які склалися після перших 150 сторінок, були такими: «нічого не зрозуміло, але дуже цікаво». Початок був для мене незрозумілим. Я не дізналася історію всесвіту, його правила та закони. А коли до всього додався ще й світ фейрі, усе «попливло» ще більше. Особисто мені не вистачило розкриття самого світу. Забракло інформації про етикет і традиції фейрі. Загалом враження, яке склалося від картини в цілому, це занадто багато таємниць і загадок, які не розкривалися поступово, а були відкриті практично наприкінці. Якщо ж говорити про героїв, мені сподобалися всі. Так, знову ж таки, було мало інформації про персонажів фейрі, не до кінця вони були розкриті. Але, на диво, ніхто мене не дратував. Звичайно, мені сподобався Фішер, попри всю його темну сторону. Але мій справжній фаворит, який підкорив моє серце практично з перших слів - це Карріон. Цей хлопець просто зробив 50% усієї книги. Навіть попри те, що він один із головних персонажів, мені його завжди було замало. Я дуже сподіваюся, що в наступних частинах його буде більше. Підсумовуючи, книга мені сподобалася, і я чекатиму на продовження. Хоча, читаючи відгуки, зрозуміла, що друга частина є слабшою, але це точно не зупинить мене перед прочитанням.

Класний всесвіт. Гарячі чоловіки. Інтригуючий сюжет. З нетерпінням чекаю другу частину українською.

Це, безумовно, гарна книга — казочка для дорослих. Достатньо динамічна, але не настільки, щоб завадити спати чи загалом жити. Герої гарно прописані, всі дорослі й адекватні, щоб проговорювати свої проблеми через рот, бо у інших історіях із цим чомусь часто проблемка ?. Саеріс — звичайна людська дівчина з нелегкою долею, якій доводиться боротися не тільки за своє існування, а й доглядати брата. Кінгфішер — різкий та загадковий, томний лорд зі своїми секретами. В троп «від ворогів до коханців», чесно кажучи, не повірила саме з боку Саеріс, бо занадто вже відверто вона на нього залипла одразу, але загального враження це не зіпсувало. Аааа… і гумор, ці саркастичні діалоги — топ.

Прекрасно. Так, дуже схоже на ДШІТ, але і шо? Сарочка чуть лі не класика в цьому жанрі, звісно багато авторів будуть брати від її текстів багато всього і це прекрасно!!! бо такого МАЄ бути більше. Фішер для мене набагато краще виглядає ніж Різ, бо більш саркастичний гавнюк (але ж кожному своє). НАКАНЕЦ доросла гг, сапожніца, красотка ще й соблазнітєльніца. Юморок прекрасний, матюки прекрасні, персонажі круті. Кайфова магія і алхімія. Короче тут афігенно все.

дуже багато матюків у тексті, як на мене, то було немилозвучно і псувало загальне враження; сюжет і любовна лінія відсотків на 70 зідрані з циклу Двір шипів і троянд, тому неочікуваних поворотів для мене не було; любовні сцени крінжові і викликали лише закочування очей і сміх; дуже сподобався лис, але його поява поки що абсолютно незрозуміла і невиправдана; Кінгфішер з грізного і небезпечного перетворюється на сентиментального і вразливого, тому мій інтерес до нього під кінець поступово згас; головна героїня не рідко дратувала нелогічністю своїх дій і незрілою поведінкою. Загалом, якщо ви не читали ДШІТ, то може й сподобатися, а якщо читали, то Ртуть - даремно витрачений час. Сара Маас на порядок вище і якісніше пише. Оформлення книги радує, але навіщо аж так багато тих метеликів??